Рішення

від 27.03.2013 по справі 5011-51/18733-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/18733-2012 27.03.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнарс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон ЛТД"

про стягнення 31 672, 55 грн.

Суддя Пригунова А.Б. (головуюча)

Любченко М.О.

Ломака В.С.

Представники:

від позивача: Лісовський В.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнарс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон ЛТД" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 31 126, 56 грн. та 545, 99 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/18733-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

15.01.2013 р представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи по справі.

Розгляд даної справи відкладено в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. призначено колегіальний розгляд справи №5011-51/18733-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. визначено склад суду для подальшого розгляду справи №5011-51/18733-2012 - Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. справу №5011-51/18733-2012 призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. розгляд даної справи відкладено на 27.03.2013 р. в порядку п.п. 1-2 ч. 1 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 02166, м. Київ, вул. Жукова, 49, кв.27, ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, при цьому решта ухвал суду повернуті до Господарського суду міста Києва з відміткою пошти про відсутність за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.03.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнарс Україна" за період з 22.04.08р. до 13.01.09р. поставлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон ЛТД" товар на загальну суму 494 699,55 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Товар прийнято повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон ЛТД" на підставі виданих довіреностей на отримання цінностей, належним чином засвідчені копії, яких містяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, відповідачем перераховано на рахунок позивача 463582,99 грн.

27.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 26 від 29.02.2012 р. про виконання грошового зобов'язання в сумі 31 126,56 грн., за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнарс Україна" товар.

При цьому, суд відзначає, що вищевказаний лист направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон ЛТД", вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - м. Київ, вул. Жукова, 49, кв.27 та повернутий позивачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» частково, у зв'язку з чим останнє просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рейнарс Україна" заборгованість за отриманий товар у розмірі 31 126,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд вважає, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тож, оскільки строк оплати товару сторонами не узгоджувався, суд вважає, що він має визначатись з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України.

Зазначена позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального прав», у якому зазначається, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Враховуючи, вищевикладене та з огляду на те, що між сторонами не було укладено договору в простій письмовій формі, перебіг строку виконання грошових зобов'язань у відповідача виник з моменту прийняття товару на наступний робочий день.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнарс Україна" товару.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, заперечень не надав та доказів належного та в повному обсязі виконання зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнарс Україна" не надав.

Тож, заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент прийняття рішення у даній справі документально доведена та по суті не оспорена.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а відтак - вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення 545,99 грн. - 3 % річних від простроченої суми, суд відзначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання, суд вважає його вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми обґрунтованими.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за 214 днів починаючи з 01.05.2012 р. становить 545, 99 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, а саме: 31 126, 56 грн. - основного боргу та 545, 99 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнарс Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон ЛТД" (02166, м. Київ, вул. Жукова, 49, код ЄДРПОУ 32978692), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнарс Україна" (07442, Київська обл. смт. Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 148/1 заборгованість у розмірі 31 126 (тридцять одна тисяча сто двадцять шість грн. 56 коп.) грн., 545, 99 (п'ятсот сорок п'ять грн. 99 коп.) грн. - 3 % річних від простроченої суми, та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Любченко М.О.