Ухвала

від 01.04.2013 по справі 2а-2193/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2193/12/0170/12

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор"- Селіванов Михайло Георгійович, довіреність № б/н від 28.02.13

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 21.01.13 у справі № 2а-2193/12/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор" (вул. Первомайська, 54, оф. 3, селище міського типу Совєтський, Автономна Республіка Крим,97200)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 01.11.2011 №0000191501 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122491,00грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 №0000191501 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122491,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, що порушує права позивача.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 01.11.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000191501 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122491,00грн.

Передумовою донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток став акт від 25.10.2011 №130/15-01/32829706 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України у зв'язку з тим, що в декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 рядок 06.6 "Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду" платником податків вказано 122491,00грн., з урахуванням від'ємного значення 2010 року у сумі 253095,00грн. (згідно рядку 04.9 декларації за 1 квартал 2011 року). Згідно даних відповідача рядок 06.6 декларації за 2 квартал 2011 року повинен складати 0,00грн., на підставі чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток на 122491,00грн.

Відповідно до частини першої статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Розділ ІІІ Податкового кодексу України регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У пункті 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011,якщо інше не встановлено цим підрозділом.

При формуванні податкової звітності по податку на прибуток за 2010 рік та за 1 квартал 2011 року підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пункт 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.(пункт 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності(Стаття 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року мав від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягала включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснювався з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення(пункт 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Слід зазначити, що у 2010році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. Згідно пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховувалось 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що у 1 кварталі 2011 року сума збитків, які утворились станом на 01.01.2010 та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включались до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, мали бути враховані як від'ємне значення об'єкту оподаткування платника податку на прибуток у податковій звітності за 1-й квартал 2011 року.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті134 Податковго кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення(пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що при формуванні податкової звітності по податку на прибуток за другий квартал 2011 року мали прийматись до уваги показники податкової звітності за перший квартал 2011 року, в тому числі і від'ємне значення,сформоване за підсумками діяльності в 2010 році.

Судова колегія звертає увагу на те, що зміст пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011році збитків, які виникли до 01.01.2011, внаслідок чого такі збитки мають бути врахованими у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення, що повністю узгоджується з позицією, викладеною у листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10.11.2011 N 04-39/10-1160.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач при складанні декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, керуючись приписами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включив від'ємне значення об'єкту оподаткування минулого податкового періоду - 2010 року - до складу валових витрат І кварталу 2011 року в стр. 04.9 Декларації з податку на прибуток за І квартал 2011року у сумі 253095,00грн., внаслідок чого розмір валових витрат за вказаний період часу склав 4488868,00грн.(рядок 06), валових доходів-4593430,00грн. (рядок 03), від'ємне значення об'єкта оподаткування склало 122491,00грн. (рядок 04 уточнюючої декларації).

Як свідчать матеріали справи в декларації з податку на прибутку за ІІ квартал 2011 року до рядку 06.6 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду" була також включена сума від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини(частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2012 (справа№2а-1010/12/0170/17), яка набрала законної сили, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор" до Советського відділення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень, якою адміністративний позов задоволено повністю, встановлено, у тому числі, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за спірний період 2011 року (2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року), а також, що зважаючи на виключення податковими зі складу витрат за півріччя 2010 року, 2010 рік, 1 квартал 2011 року сум, належно та обґрунтовано відображених у податкових деклараціях про прибуток підприємств, з дотриманням вимог правильності визначення витрат, обставини факту завищення витрат у вказаних періодах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року розраховано відповідачем без дотримання порядку,встановленого чинним законодавством України, оскільки відповідачем не надано доказів невірного визначення позивачем показників податкової звітності по податку на прибуток за 2010 рік та за 1 квартал 2011 року.

Оцінюючи дії Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття податкового повідомлення-ршення від 01.11.2011 №0000191501 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122491,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 №0000191501 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122491,00грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, зазначає тільки про обставини справи.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 у справі № 2а-2193/12/0170/12 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко