Рішення

від 04.04.2013 по справі 909/269/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 р. Справа № 909/269/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального підприємства "Теплосервіс", вул.Каракая, 25, м. Калуш, 77300

до відповідача: комунального закладу "Районна лікарня "Калуської районної ради Івано-Франківської області", вул. Каракая,25, м. Калуш,77300

про стягнення 1475664,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: директор КП "Теплосервіс" Хацевич М.В. , (паспорт серія СС- № 252537 від 27.05.97)

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

комунальне підприємство "Теплосервіс" звернулося в суд із позовом до комунального закладу "Районна лікарня "Калуської районної ради Івано-Франківської області" про стягнення заборгованості в сумі про стягнення 1475664,85 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо розрахунків за спожиту теплову енергію.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву вх.№ 5829 від 04.04.13 про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 1467995,91грн., з яких: 1237885,20 грн. - основного боргу, 22423,96 грн. - 3% річних, 6544,61 грн. - інфляційних нарахувань, 114490,18 грн. - пені та 86651,96 грн. - штрафу.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується формуляром (протоколом ) судового засідання від 26.03.13. В судовому засіданні, 26.03.13 представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості визнав в повному обсязі, проти нарахованих штрафних санкцій заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вх.№5143/13 від 26.03.13.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи 04.04.13 письмових заяв та клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

30.01.12 та 08.01.13 між сторонами даного спору укладено договори №2 купівлі-продажу теплової енергії за державні кошти, відповідно до якого постачальник зобов"язується у 2012 та 2013 році забезпечити споживача тепловою енергією в потрібних споживачу обсягах відповідно до умов даних договорів та температурного графіку подачі теплоносія на об"єкти споживача (п.1.1. договорів).

Відповідно до п.4.1. даного договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому здійснюється поставка теплової енергії. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем у такому порядку:

- перша оплата у розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості заявленого місячного обсягу теплової енергії проводиться споживачем не пізніше 9 -го числа місяця поставки теплової енергії;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості заявленого місячного обсягу теплової енергії до 19 та 30 числа місяця поставки;

- остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію виконується на підставі акта прийому - передачі обсягів теплової енергії згідно виставленого рахунку - до 9 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договорів, позивач за період січень 2012 року - квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, а також за січень , лютий 2013 року, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1237885,20 грн., що підтверджується рахунками - фактурами, актами приймання - передачі та актами звірки розрахунків, які долучено до матеріалів справи.

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриману теплову енергію.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 20.04.12 №123 та від 25.02.12 №86 про сплату боргу . Проте, дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договорів та беручи до уваги акт звірки розрахунків від 11.02.13, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1237885,20 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, тому вимоги позивача про стягнення 1237885,20 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору на купівлю-продаж теплової енергії за державні кошти №2 від 30.01.12 сторони узгодили, що за порушення терміну здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію згідно п.4.1 даного договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7(семи) відсотків від несплаченої суми.

На підставі вказаних правових норм та зазначеного вище пункту договору, позивачем нараховано пеню в сумі 114490,18 грн. та штраф в розмірі 86651,96 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування штрафу , задоволено його за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Судом перевірено правильність нарахування пені за період з 01.02.12 по 31.01.13, беручи до уваги п.4.1. договору - строк оплати поставленої теплової енергії та часткові проплати, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищує суму пені заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 114490,18 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 6544,61 грн. за період з 01.01.12 по 31.12.12 та 3 % річних в сумі 22423,96 грн. за період з 01.01.12 по 31.01.13 з врахуванням проплат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Щодо інфляційних нарахувань в сумі 485,81 грн. за січень 2012 року на заборгованість 242904,14 грн., слід зазначити що дана сума інфляційних нарахувань до задоволення не підлягає, оскільки позивачем нараховано інфляційні втрати за січень на суму заборгованості за теплову енергію поставлену в січні, в той час як відповідно до п.4.1. договорів обов"язок по оплаті за поставлену теплову енергію в січні виникає з 09.02.12.

Тому на заборгованість в сумі 242904,14 грн. потрібно нараховувати інфляцію за лютий, а на заборгованість в сумі 552350,78 грн. яка виникла в лютому - інфляцію за березень, яка згідно розрахунку суду становить 2142,85 грн. та підлягає до задоволення.

Стосовно інфляційних нарахувань за період з квітня 2012 року по січень 2013 року, слід вказати наступне.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано дефляцію, яка була у період з квітня 2012 року по вересень 2012 року, та у жовтні і листопаді 2012 року.

Враховуючи Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р. та беручи до уваги повідомлення Державної служби статистики України щодо індексу інфляції за період зазначений у позовній вимозі, судом встановлено, що мала місце дефляція, тому в задоволенні інфляційних втрат за даний період слід відмовити.

Також судом перевірено правильність нарахування відсотків річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму річних заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 22423,96 грн., в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 1463594,15 грн. , з яких 1237885,20 грн. - основного боргу, 22423,96 грн. - 3% річних, 2142,85 грн. - інфляційних нарахувань, 114490,18 грн. - пені та 86651,96 грн. - штрафу.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124,129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230 ГК України, Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-7, 22, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Теплосервіс" до комунального закладу "Районна лікарня "Калуської районної ради Івано-Франківської області" про стягнення 1467995,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу "Районна лікарня "Калуської районної ради Івано-Франківської області", вул. Каракая,25, м. Калуш,77300 (код 33271905) на користь комунального підприємства "Теплосервіс", вул.Каракая, 25, м. Калуш, 77300 (код 34160263) - 1237885,20 (один мільйон двісті тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят п"ять гривень двадцять копійок) - основного боргу, 22423,96( двадцять дві тисячі чотириста двадцять три гривні дев"яносто шість копійок) -3% річних, 2142,85 (дві тисячі сто сорок дві гривні вісімдесят п"ять копійок) - інфляційних нарахувань, 114490,18 (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев"яносто гривень вісімнадцять копійок) - пені та 86651,96 (вісімдесят шість тисяч шістсот п"ятдесят одну гривню дев"яносто шість копійок) - штрафу та 29271,89 (двадцять дев"ять тисяч двісті сімдесят одну гривню вісімдесят дев"ять копійок) - судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"