Рішення

від 17.02.2009 по справі 22-ц-418/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

               Справа № 22-ц-418 / 2009 р.                                                          Головуючий:  1 інстанції

Юревич В.В.

               Категорія:

земельні                                                                       

Доповідач:     Даниленко В.М

Р І Ш Е Н Н Я

                                                             ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

       17 лютого 2009 року                                                                                              м. Харків

Судова

колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської

області  в складі:

Головуючого:   судді -

Малінської С.М.,

Суддів:             Даниленка

В.М., Кругової С.С.,

при

секретарі : Гутковій О.Є.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного  суду Харківської області від 20 листопада

2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Альфа»,

третя особа: Фермерське господарство «АURUM» про усунення перешкод у

користуванні земельними ділянками, відшкодування матеріальних збитків та

моральної шкоди, -

        В С Т А Н О

В И Л А:

У травні 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним

позовом, у якому вказувала на те, що на підставі відповідних державних актів на

право власності на земельні ділянки вона є власницею двох земельних ділянок

сільськогосподарського призначення за НОМЕР_1,НОМЕР_2 площею 4,9825 га. та

4,9826 га., розташованих на території Олександрівської сільської ради

Золочівського району Харківської області в межах контуру № 25.

20 серпня 2007 року між нею та Фермерським господарством «АURUM» були

укладені договори оренди належних їй земельних ділянок, згідно з якими ці

земельні ділянки вона передала останньому в платне користування для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років.

16 травня 2008 року укладені між нею та Фермерським господарством «АURUM» договори

оренди належних їй земельних ділянок за взаємною згодою сторін були достроково

розірвані, однак при цьому з'ясувалося, що земельні ділянки, власницею яких

вона є, вже використовуються фермерським господарством «Альфа», яке самовільно

зайняло їх під посіви ячменю.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що такі дії відповідача

порушують її права власника земельних ділянок, позбавили можливості самостійно

господарювати на землі та отримати відповідний прибуток, а крім того,

спричинили моральну шкоду, позивачка ОСОБА_1 просила суд з метою захисту її

прав:

- зобов'язати Фермерське господарство «Альфа» припинити дії, пов'язані з

використанням належних їй земельних ділянок;

- заборонити Фермерському господарству «Альфа» вчиняти будь-які дії щодо

посівів, здійснених на її земельних ділянках;

- зобов'язати Фермерське господарство «Альфа» відшкодувати нанесені їй

неправомірними діями матеріальні збитки (не отримані нею прибутки з належних їй

земельних ділянок) в розмірі 22919 грн, а також відшкодувати спричинену їй

моральну шкоду в тому ж розмірі.

В подальшому позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги й просила суд:

- зобов'язати Фермерське господарство «Альфа» припинити дії, пов'язані з

використанням належних їй земельних ділянок;

- заборонити Фермерському господарству «Альфа» вчиняти будь-які дії щодо

посівів, здійснених на її земельних ділянках;

- стягнути з Фермерського господарства «Альфа» на її користь 7857,24 грн. в

рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих самовільним зайняттям

належних їй земельних ділянок;

- стягнути з Фермерського господарства «Альфа» на її користь 5000 грн. в

рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірними діями

відповідача.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені нею позовні вимоги

підтримала й наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача - Фермерського господарства «Альфа» позовні вимоги

ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на те, що посів зернових, а саме ячменю на

належних позивачці земельних ділянках було здійснено господарством ще в березні

2008 року, правомірно - на підставі відповідного договору підряду від 01 лютого

2008 року, укладеного з Фермерським господарством «АURUM», яке на той час було орендарем

цих земельних ділянок.

Представник третьої особи - Фермерського господарства «АURUM» із

запереченнями відповідача не погодився, зазначивши при цьому, що договір

підряду по обробітку орендованих земельних ділянок, які належать позивачці,

дійсно планувався, однак фактично укладений не був, оскільки сторони не дійшли

згоди стосовно істотних його умов, а тому відповідач не мав законних підстав

для здійснення посівних робіт на земельних ділянках позивачки.

Рішенням Золочівського районного 

суду Харківської області від 20 листопада 2008 року позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволені частково.

Суд зобов'язав Фермерське господарство «Альфа» припинити дії, пов'язані з

використанням належних позивачці ОСОБА_1 земельних ділянок.

При цьому суд стягнув з відповідача на користь позивачки 2 (дві) тони

ячменю, а також судові витрати, понесені нею по справі.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням, та вважаючи його

незаконним і необгрунтованим, позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить

скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким

задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування

своєї скарги апелянт посилається на невідповідність

висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело

до неправильного вирішення правового спору по

суті.

Перевіривши

законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303

ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді

першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає

частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства,

вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на

підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому

засіданні доказами.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог

ОСОБА_1, та стягуючи з відповідача на її користь 2 (дві) тони ячменю, суд

першої інстанції виходив із того, що факт самовільного зайняття належних

останній земельних ділянок, в даному випадку відсутній, посів ячменю на цих

земельних ділянках здійснено відповідачем з дозволу орендаря - Фермерського господарства «АURUM» на підставі договору підряду від

01.02.2008 року, на момент дострокового розірвання договору оренди земельних

ділянок, вони вже були зайняті відповідачем під посіви ячменю, що виключало

можливість позивачки використовувати їх за своїм призначенням, а тому

відповідач повинен сплатити їй за це орендну плату (2 тони ячменю), яку остання

змогла б отримати від орендаря - Фермерського господарства «АURUM» в разі

продовження з ним орендних відносин.

Однак, з такими висновками районного суду судова колегія погодитися не

може, оскільки ці висновки не відповідають обставинам справи й не ґрунтуються

на законі, а крім того, стягнувши з відповідача на користь позивачки 2 (дві) тони ячменю в якості орендної плати за користування

належними їй земельними ділянками, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1

ст. 11 ЦПК України взагалі вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, оскільки

таких позовних вимог останньою не заявлялося.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ

(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від

волі інших осіб.

Статтями 317, 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України передбачено, що

права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений

права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його

здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 373 ЦК України, ст. 14 Конституції України земля є основним

національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності

на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтями 125, 126  Земельного кодексу

України передбачено, що право власності та право постійного користування на

земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем

документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування

земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в

натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та

державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування

земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до

закону.

Згідно зі ст. 386 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України держава

забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності, у тому числі й

прав власності на землю.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому

майнової та моральної шкоди. 

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення

будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з

позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих

збитків.

Підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та

землекористувачам передбачені ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України.

Відповідно до вказаних правових норм власникам землі та землекористувачам

відшкодовуються  заподіяні збитки, у тому

числі й завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання

земельної ділянки. Відшкодування збитків здійснюють органи державної влади,

органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які

використовують земельні ділянки, або діяльність яких обмежує права власників і

землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і

землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та

землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України N 284 від 19

квітня 1993 року, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються

збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних

ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості

ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або

приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у

зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного

зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим

призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального

дозволу», затверджена постановою Кабінету Міністрів України   N 963 від 25 липня 2007 року (далі Методика).

Правові,

економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за

використанням та охороною земель визначені Законом України «Про державний

контроль за використанням та охороною земель».

Відповідно до ст. 1 цього Закону, 

будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки

за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого

самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду)

або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за

винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, вважаються самовільним

зайняттям земельної ділянки.

Як встановлено по справі, позивачка ОСОБА_1 на підставі Державних актів на

право власності на земельну ділянку від 16 серпня 2007 року (Серії ЯД №№

052970, 052971) є власницею земельних ділянок за НОМЕР_1, НОМЕР_2 (Кадастрові

номери: 6322680500:02:000:0277, 6322680500:02:000:0276) площею 4,9826 га. та

4,9825 га., що розташовані на території Олександрівської сільської ради

Золочівського району Харківської області в межах контуру № 25 (а.с. 6, 7).

Як свідчать договори оренди землі від 20 серпня 2007 року, що були укладені

позивачкою ОСОБА_1 з Фермерським господарством «АURUM» (зареєстровані в порядку,

передбаченому чинним законодавством 16 січня 2008 року), власниця вказаних вище

земельних ділянок передала їх орендарю в строкове платне користування для

ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 58-65, 68-74).

Згідно довідок начальника Золочівського відділу реєстрації Харківської

регіональної філії центру Державного земельного кадастру вищезазначені договори

оренди землі були достроково розірвані сторонами 16 травня 2008 року на

підставі взаємної угоди (а.с. 57, 66).

Факт самовільного зайняття Фермерським господарством «Альфа» належних позивачці

ОСОБА_1 земельних ділянок, а саме використання їх без правовстановлюючих

документів під посіви зернових (ячменю) відповідачем не спростовано й

підтверджується актом обстеження цих земельних ділянок, складеним провідним

спеціалістом - державним інспектором Управління з контролю за використанням та

охороною земель у Харківській області 15 травня 2008 року (а.с. 16).

Згідно розрахунку, проведеного вказаною посадовою особою відповідно до

Методики, розмір шкоди, заподіяної позивачці ОСОБА_1 внаслідок самовільного

зайняття належних їй земельних ділянок, становить 7857,24 грн.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що відповідач -

Фермерське господарство «Альфа», дійсно порушив законні права позивачки ОСОБА_1

як власника земельних ділянок, а тому повинен відшкодувати їй заподіяні в

зв'язку із цим збитки (майнову шкоду) у розмірі, зазначеному вище.

Посилання ж відповідача на те, що посівні роботи на земельних ділянках

позивачки він здійснював на законних підставах, відповідно до умов договору

підряду, укладеного 01 лютого 2008 року з орендарем  земельних ділянок - Фермерським господарством

«АURUM», судова

колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки вказаний договір (а.с. 40)

укладався на виконання робіт по обробітку грунту, обопільної згоди щодо

переліку конкретних видів сільськогосподарських робіт, які повинен був

здійснювати  виконавець на орендованих

земельних ділянках, сторонами угоди, як то передбачалося умовами п. 2.1

договору, досягнуто так і не було й будь-якого акту на підтвердження виконання

сільськогосподарських робіт за цим договором (п.п. 4.1, 42 Договору)

відповідачем представлено не було, а тому зазначений договір підряду не міг

бути підставою для зайняття відповідачем земельних ділянок позивачки під посів

зернових і не спростовує висновку суду про неправомірність  дій останнього.

Безпідставними є й посилання відповідача в обґрунтування правомірності

зайняття земельних ділянок позивачки під посіви зернових на усну домовленість з

орендарем землі, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі»

суборенда земельної ділянки або її частини можлива лише в тому разі, якщо це

передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця, що в даному

випадку й близько не мало місця.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, рішення Золочівського

районного  суду Харківської області від

20 листопада 2008 року не може бути визнане законним і справедливим, а тому

судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК

України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким

частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, зобов'язати відповідача

припинити дії, пов'язані з використанням належних їй земельних ділянок,

стягнувши з останнього на її користь 7857,24 грн. в рахунок відшкодування

матеріальних збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок, що

належать позивачці.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування відповідачем

завданої їй моральної шкоди, то ці позовні вимоги, в даному випадку задоволені

бути не можуть, оскільки всупереч положенням ст.ст. 10, 60 ЦПК України

позивачкою не надано до суду належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59

того ж Кодексу, доказів на їх підтвердження.

Не підлягають задоволенню й вимоги позивачки щодо заборони Фермерському

господарству «Альфа» вчиняти будь-які дії щодо посівів, здійснених на її

земельних ділянках, оскільки на час ухвалення рішення по справі врожай зернових

на цих земельних ділянках вже зібрано.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами судова колегія вирішує

відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 41 Конституції

України, ст.ст. 316, 317, 321, 373, 386 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 152,156,

157 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням

та охороною земель», ст. 8  Закону

України «Про оренду землі», Постановами КМ України N 284 від 19.04.1993 року, 

№ 963 від 25.07.2007 року, ст. ст. 303, 304, 307, п.п.   3-4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317,

319 ЦПК України, судова колегія, -

В

И Р І Ш И Л А:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Золочівського

районного  суду Харківської області від

20 листопада 2008 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Фермерське господарство «Альфа» припинити дії, пов'язані з

використанням належних  ОСОБА_1 на праві

власності земельних ділянок за №№ 178,179,

розташованих на території Олександрівської сільської ради Золочівського району

Харківської області в межах контуру № 25.

Стягнути з Фермерського

господарства «Альфа» на користь ОСОБА_1 7857 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім)

грн. 24 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих самовільним

зайняттям належних їй земельних ділянок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 -

відмовити.

Стягнути з Фермерського

господарства «Альфа» на користь ОСОБА_1 173 (сто сімдесят три) грн. 61 коп.

судових витрат, понесених нею по справі.

Рішення

апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в

касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: