Рішення

від 19.12.2012 по справі 23/107-12     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р. Справа № 23/107-12

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Виробнича фірма «Імпульс», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

до Комунального підприємства «Боярка-Водоканал», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

про стягнення 194371,86 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Троценко В.А. (довіреність б/н від 30 липня 2012 року);

Шпитальник В.Л. (наказ №1 від 5 лютого 2004 року);

від відповідача: Місаілова Л.Р. (довіреність №19 від 16 січня 2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Виробнича фірма «Імпульс»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Боярка-Водоканал»(далі - відповідач) про стягнення 194371,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №123/10 від 10 жовтня 2009 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за виконані позивачем роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 150000,40 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 14010,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30361,46 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 31 жовтня 2012 року та призначено справу до розгляду на 13 листопада 2012 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

27 листопада 2012 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

19 грудня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Виробнича фірма «Імпульс»(за договором -виконавець) та Комунальним підприємством «Боярка-Водоканал»(за договором -замовник) 10 жовтня 2009 року укладено договір №123/10.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт на об'єкті: водозабірна свердловина для господарсько-питного водопостачання в м. Боярка Київської області. Вид проектних робіт: проектування та буріння водозабірної свердловини, а також монтаж технологічного обладнання водозабірної свердловини для господарсько-питного водопостачання в м. Боярка, територія парку ім. Шевченка.

Згідно умов пункту 1.2 договору склад робіт і термін їх виконання визначається календарним планом робіт (додаток №2 до договору), що є невід'ємною складовою частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт виконавця за даним договором визначена на підставі проектної документації та на підставі кошторису.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що за виконаний проект відповідно до даного договору замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом узгодження договірної ціни 52982,40 грн.

Згідно пункту 2.3 договору за виконані роботи згідно договору замовник перераховує виконавцю у відповідності з актом виконаних робіт 72545,00 грн. та 24473,00 грн. Разом 97018,00 грн.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата за проектування водозбірної свердловини -100% передплата. Оплата за виконані роботи проводиться після підписання акту виконаних робіт в термін до 10 робочих днів з моменту підписання акту.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що після завершення робіт по договору виконавець передає замовнику акт здачі-приймання робіт. Замовник протягом 5 робочих днів від дня одержання акту здачі-приймання робіт зобов'язаний розглянути отримані матеріали, підписати акт або надати обґрунтовані зауваження чи мотивовану відмову від прийняття робіт.

У відповідності до пункту 4.6 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі 0,01% від загальної суми договору за кожен день затримки.

Згідно пункту 7.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором від 10 жовтня 2009 року за №123/10 підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №ОУ-00000094 від 10 листопада 2009 року (виконання робочого проекту «Будівництво водозабірної свердловини для водопостачання КП «Боярка-Водоканал») на загальну суму 52982,40 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти №123 від 1 грудня 2009 року та №124 від 1 грудня 2009 року, підписані лише позивачем, з яких вбачається, що останній на виконання умов договору №123/10 від 10 жовтня 2009 року виконав роботи на загальну суму 97018,00 грн. Зазначені акти отримані відповідачем 18 червня 2012 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором від 10 жовтня 2009 року за №123/10 не виконав, а саме, не розрахувався з позивачем за виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 150000,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 24 грудня 2010 року, підписаний між позивачем та відповідачем, з якого вбачається, що відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 150000,40 грн. за виконані позивачем роботи, а саме: робочий проект «Будівництво водозабірної свердловини для водопостачання КП «Боярка-Водоканал»в м. Боярка, парк ім. Шевченка на суму 52982,40 грн.; буріння свердловини в парку ім. Шевченка на суму 72545,00 грн.; монтаж технологічного обладнання на свердловині в парку ім. Шевченка на суму 24473,00 грн.

Зі сторони відповідача зазначений акт підписано Павлусем В.І. Згідно наказу Комунального підприємства «Боярка-Водоканал»за №142-к від 1 грудня 2010 року з 2 грудня по 31 грудня 2010 року (включно) та відповідно до розпорядженням Боярської міської ради Київської області від 1 грудня 2010 року за №90-к на Павлуся В.І. покладено виконання обов'язків директора підприємства.

Крім того, вищезазначений акт звірки розрахунків від 24 грудня 2010 року на суму заборгованості у розмірі 150000,40 грн. погоджено заступником міського голови Боярської міської ради Тахтарбаєвим А.К., що підтверджується відміткою «погоджено», особистим підписом Тахтарбаєва А.К. та відтиском печатки Виконкому Боярської міської ради, проставленим на зазначеному акті звірки. Оригінал акту оглянуто у судовому засіданні, належним чином завірену копію залучено до матеріалів справи.

У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що акт звірки заборгованості від 24 грудня 2010 року був підписаний директором КП «Боярка-Водоканал» Павлусем В.І. в результаті введення його в оману керівником позивача.

Проте, зазначені доводи судом не приймаються до уваги, оскільки, станом на момент підписання акту звірки заборгованості Павлусь В.І. офіційно виконував обов'язки директора КП «Боярка-Водоканал»відповідно до наказу Комунального підприємства «Боярка-Водоканал»за №142-к від 1 грудня 2010 року та відповідно до розпорядження Боярської міської ради Київської області від 1 грудня 2010 року за №90-к. Таким чином, підписуючи зазначений акт, Павлусь В.І. діяв як директор КП «Боярка-Водоканал»в межах статутних повноважень.

В матеріалах справи наявна довідка Державної фінансової інспекції в Київській області з якої вбачається, що в ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Боярка-Водоканал»встановлено, що кредиторська заборгованість КП «Боярка-Водоканал»перед ПП «Виробнича фірма «Імпульс»станом на 1 червня 2012 року за договором 123/10 від 10 жовтня 2009 року становить 203367,35 грн.

Як вже зазначалось, акти приймання виконаних підрядних робіт №123 від 1 грудня 2009 року та №124 від 1 грудня 2009 року на загальну суму 97018,00 грн. отримані відповідачем 18 червня 2012 року.

Проте, відповідач на підтвердження своїх заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву, не подав до суду доказів обґрунтованої відмови від підписання актів у встановлений договором №123/10 від 10 жовтня 2009 року термін, що відповідно до пункту 3.1 договору становить 5 днів з моменту отримання актів.

Отже, акти приймання виконаних підрядних робіт №123 від 1 грудня 2009 року та №124 від 1 грудня 2009 року на загальну суму 97018,00 грн. вважаються такими, що підписані відповідачем 22 червня 2012 року згідно умов договору №123/10 від 10 жовтня 2009 року.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі 150000,40 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем, складає 2595,00 грн.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що оплата за проектування водозабірної свердловини -100% передплата. Оплата за виконані роботи проводиться після підписання акту виконаних робіт в термін до 10 робочих днів з моменту підписання акту.

Таким чином, судом встановлено, що акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000094 на суму 52982,40 грн. підписано відповідачем 10 листопада 2010 року.

Щодо актів приймання виконаних підрядних робіт №123 від 1 грудня 2009 року на суму 24473,00 грн. та №124 від 1 грудня 2009 року на суму 72545,00 грн., то вони вважаються підписаними відповідачем 22 червня 2012 року, оскільки, як зазначалось вище, відповідач не надав позивачу обґрунтованої відмови від підписання зазначених актів у визначений пунктом 3.1 договору термін з моменту їх отримання.

Отже, враховуючи положення пункту 2.4 договору, обов'язок відповідача сплатити за виконані позивачем роботи (надані послуги) виник: по акту №ОУ-00000094 від 10 листопада 2009 року -передплата, по актам №123 та №124 від 1 грудня 2009 року з 5 липня 2012 року.

Таким чином, позивачем невірно зазначено дати виникнення заборгованості (по кожному акту окремо) та невірно визначено періоди, за які здійснюється нарахування пені за прострочення оплати виконаних робіт.

Враховуючи наведене, суд здійснив власний перерахунок пені та встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 916,60 грн., що нарахована за періоди: з 23 листопада 2009 року по 14 травня 2010 року на суму заборгованості у розмірі 52982,40 грн.

Заявлена до стягнення з відповідача пеня за прострочення оплати актів виконаних підрядних робіт №123 та №124 не підлягає задоволенню. Відповідно до розрахунку пені, доданого до заяви про зменшення позовних вимог (том 1, а.с. 82-83), позивачем нараховано пеню з 16 грудня 2009 року, в той час, коли обов'язок відповідача оплатити зазначені акти виник з 5 липня 2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 30423,78 грн.

Проте, згідно з розрахунком, зробленим судом (з урахуванням дати виникнення заборгованості), з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 8265,25 грн. за періоди: з 23 листопада 2009 року по червень 2012 року на суму заборгованості у розмірі 52982,40 грн.

Заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат за прострочення оплати актів виконаних підрядних робіт №123 та №124 не підлягає задоволенню. Відповідно до розрахунку інфляційних втрат, доданого до позовної заяви (том 1, а.с. 27-28), позивачем нараховано інфляційні втрати з 16 грудня 2009 року по 1 червня 2012 року, в той час, коли обов'язок відповідача оплатити зазначені акти виник з 5 липня 2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 4162,76 грн. відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду копію договору про надання юридичних послуг б/н від 30 липня 2012 року, угоду №1 від 1 вересня 2012 року, видатковий ордер на загальну суму 4000,00 грн. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1415/10.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»(в редакції станом на 7 липня 2012 року), де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Як встановлено судом, зі змісту договору №59/2012 від 12 березня 2012 року про надання юридичних послуг вбачається, що предметом цього договору є надання юридичних послуг, які не є тотожними поняттю «послуги адвоката»в розумінні ст. 44 ГПК України.

Крім того, судом встановлено, що видатковий ордер №5 від 5 листопада 2012 року (копія наявна в матеріалах справи) не є належним доказам того, що перераховані позивачем кошти в сумі 4000,00 грн. було сплачено саме за послуги адвоката, оскільки, в призначенні платежу зазначено: «договір б/н від 1 вересня 2012 року про надання юридичних послуг».

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат за послуги адвоката.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Боярка-Водоканал»(08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 19б, код 30687118) на користь Приватного підприємства «Виробнича фірма «Імпульс»(08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Васильківська, 34/2, код 32791992) -150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 40 коп. заборгованості, 916 (дев'ятсот шістнадцять) грн. 60 коп. пені, 8265 (вісім тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 4162 (чотири тисячі сто шістдесят дві) грн. 76 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено -21 грудня 2012 року

СуддяД.Г. Заєць