Рішення

від 02.04.2013 по справі 908/730/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/28/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.13 Справа № 908/730/13-г

м. Запоріжжя

За позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІР 2" (69069, м. Запоріжжя, вул. Леонтовича, 146, ідентифікаційний код 31348294)

про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості в сумі 48 439, 45 грн. та виселення

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Фанін П.В., головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність № 2957/01-12 від 28.09.2011р.

від відповідача: не з'явився

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "МІР 2" про розірвання договору оренди окремо стоячої будівлі та споруд від 15.12.2003р. № 1122, стягнення заборгованості з орендної плати за цим договором в розмірі 73 398, 97 грн. та виселення відповідача з об'єкту оренди.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 25.02.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві (а.с.8-10), та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 629, 785 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України, ст. 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору від 15.12.2003р. № 1122.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/730/13-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.03.2013р. об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 12.03.2013р. розгляд справи відкладений на 02.04.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 02.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.04.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 02.04.2013р. представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення боргу з орендної плати (а.с.44), просить суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 48 439, 45 грн.

Заява позивача прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що майно передане в оренду відповідачу на підставі договору від 15.12.2003р. № 1122 за актом прийому - передачі.

Відповідач зобов'язання по своєчасному внесенню орендної плати в повному обсязі не здійснив, що призвело до заборгованості з орендної плати за період з січня 2010р. по грудень 2012р.

Враховуючи те, що відповідачем протягом тривалого часу систематично порушуються умови договору оренди в частині повноти та строків оплати орендних платежів, заборгованість до теперішнього часу не погашено, позивач просить цей договір розірвати та виселити ТОВ "МІР 2" з займаного приміщення.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру, що відображається на офіційному веб-сайті розпорядника ЄДР, станом на 12.03.2013р. ТОВ "МІР 2" знаходиться за адресою: 69069, м. Запоріжжя, вул. Леонтовича, буд. 146.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/730/13-г.

В п.п. 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 26.02.2013р. про порушення провадження у справі та копія ухвали від 12.03.2013р. про відкладення розгляду справи на 02.04.2013р., які направлені на адресу відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням комунальної власності міської ради (Орендодавець) та ТОВ "МІР 2" (Орендар) укладений договір оренди окремо стоячої будівлі та споруд від 15.12.2003р. № 1122 (із змінами, внесеними додатковими угодами від 01.12.2004р., від 01.06.2005р., від 20.06.2007р., від 03.02.2009р., від 02.07.2009р., від 25.01.2010р., від 29.04.2011р., від 18.01.2013р.).

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 02.07.2009р.)., Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.09.2003р. № 309/5 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна по вул. Лікарняній, 3 у складі: магазину (літ. А) площею 230,4 кв.м., вбиральні (літ. Д), складу (літ. Ж) площею 125, 8 кв.м., складу (літ. Г) площею 33,5 кв.м, гаражу (літ. Е) площею 58,9 кв.м, паркану 1, воріт 2, 3, вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 85 125,00 грн. станом на 20.10.2003р.

Окремо стояча будівля та споруди використовуються Орендарем на правах оренди під склади та магазини з продажу будівельних та господарських товарів (п.1.2 Договору, в редакції додаткової угоди від 03.02.2009р.).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Орендар вступає у користування окремо стоячою будівлею та спорудами у термін указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту прийому - передачі вказаної окремо стоячої будівлі та споруд.

Згідно акту прийому - передачі від 15.12.2003р. Управління комунальної власності міської ради передало, а ТОВ "МІР 2" прийняло в оренду будівлю та споруди (літ. А, літ. Г, літ Д, літ. Е, літ Ж), огорожа № 1, ворота № 2,3 по вул. Лікарняній, 3, загальною площею 452, 7 кв.м., вартістю 85 125, 00 грн. та в технічному стані згідно з незалежною оцінкою станом на 20.10.2003р. (а.с.25).

Як зазначено в п. 3.1 Договору, Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та рішення сесії Запорізької міської ради від 30.10.2002р. № 13, і складає 12 768, 75 грн.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування її за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Додатковою угодою від 20.06.2007р. пункти 3.1 та 3.3 розділу 3 "Орендна плата" викладено в новий редакції:

"3.1. Орендна плата визначається на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006р. № 63 та Запорізької міської ради від 28.04.2007р. № 31 та складає 31 724, 04 грн. на рік згідно з розрахунком (Додаток № 2 до Договору), який є невід'ємною частиною даної додаткової угоди.

3.3. Орендна плата перераховується Орендарем до Місцевого бюджету м. Запоріжжя (Ленінський район) на розрахунковий рахунок № 33213871700006 в ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677103, код платежу 22080401 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. З 15 травня 2007р. місячна орендна плата становить: 2 643, 67 грн. х Іінф.(05), далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції".

Додатковою угодою від 25.01.2010р. доповнено п. 3.3 розділу 3. "Орендна плата" підпунктом 3.3.1 в наступній редакції:

"3.3.1. Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 23.12.2009р. № 44 "Про надання пільг щодо орендної плати" орендарю з 23.01.2010р. по 31.06.2010р. включно надається пільга з орендної плати, а саме: орендні ставки, які затверджені рішенням Запорізької міської ради від 28.04.2007р. № 31, застосовуються у розмірі 65 відсотків від встановленого обсягу.

Далі застосовується індекс інфляції за даними Мінстату України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, чинних рішень Запорізької міської ради та виконавчого комітету Запорізької міської ради."

Додатковою угодою від 29.04.2011р., укладеною між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІР 2" (Орендар) замінено Орендодавця в договорі від 15.12.2003р. № 1122 на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Згідно п.2 додаткової угоди від 29.04.2011р., з дати її підписання Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець) прийняв на себе всі права (в тому числі права вимоги), обов'язки та відповідальність орендодавця за Договором оренди № 1122 від 15.12.2003р. окремо стоячої будівлі та споруд по вул. Лікарняній, 3, що належали Управлінню комунальної власності Запорізької міської ради (Орендодавець, що вибув).

Додатковою угодою без номера та без дати викладено п. 3.1, 3.3 розділу "Орендна плата" Договору в новій редакції:

"3.1. Орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України" від 04.10.1995р. № 786, рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. № 47 і складає 38 375, 00 грн. на рік згідно з розрахунком (Додаток 3 до Договору)".

"3.3. Орендна плата перераховується Орендарем до місцевого бюджету м. Запоріжжя (Ленінський район) на розрахунковий рахунок № 33213871700006 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677103, код платежу 22080401 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. З 01.10.2011р. місячна орендна плата становить 3 197, 92 грн. х Іінф. (10/2011) (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції)".

Відповідно до п. 5.2 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

В обов'язковому порядку Орендар зобов'язується надавати Орендодавцю не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім інформацію про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати) (п. 5.3 Договору).

Як зазначено в п. 8.1 Договору, Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованої будівлі та споруд внаслідок їх неналежного використання та експлуатації або невиконання умов Договору.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей договір діє з 15.12.2003р. до 15.12.2013р. строком на 10 років.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін Договорів оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від Договору оренди не допускається (п. 10.4 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, у разі припинення Договору або його дострокового розірвання Орендар передає Орендодавцю (Балансоутримувачу) будівлю та споруди одночасно із підписанням Акту прийому - передачі вказаної будівлі та споруд в 10-ти добовий строк у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди від 15.12.2003р. № 1122 виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати за період з січня 2010р. по грудень 2012р. в розмірі 48 439, 45 грн.

Вказана заборгованість підтверджується уточненим актом звірки з орендної плати по договору оренди окремо стоячої будівлі та споруд вул. Лікарняній, 3 від 15.12.2003р. № 1122, укладеного з ТОВ "МІР 2" (а.с.50).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди окремо стоячої будівлі та споруд від 15.12.2003р. № 1122.

Взаємовідносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного та комунального майна регулюються нормами глави 58 ЦК України з урахуванням особливостей, зазначених у нормах параграфу 5 ГК України та Закону України від 10.04.1992р. № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом для спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено у ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1-3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

В даному випадку, орендна плата перераховується Орендарем до місцевого бюджету м. Запоріжжя щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором оренди окремо стоячої будівлі та споруд від 15.12.2003р. № 1122, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ "МІР 2" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу з орендної плати за період з січня 2010р. по грудень 2012р. за договором оренди від 15.12.2003р. № 1122 у розмірі 48 439, 45 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Детальний розрахунок позивача заявленої до стягнення суми (а.с.48-49) перевірений судом і визнається вірним.

Стосовно вимоги про розірвання договору оренди окремо стоячої будівлі та споруд від 15.12.2003р. № 1122 та виселення відповідача з займаного ним орендованого приміщення суд виходить за наступного.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він діє з 15.12.2003р. до 15.12.2013р. строком на 10 років.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1, 3 ст. 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.3, 4 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Отже, загальний порядок розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 ГК України, частиною 1 якої встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2-4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Матеріали справи та пояснення представника позивача безумовно свідчать про те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання спірного договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (див. постанову Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд).

Відповідно до норм цивільного законодавства, учасники цивільних правовідносин за власним розсудом, вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки. У разі зміни цих обставин, що були наявними при укладенні договору, названі особи не мають бути заручниками, вибраних же ними, засобів реалізації інтересів. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, законодавець надає перевагу можливості сторін самостійно вирішити питання про зміну змісту договору у зв'язку із істотною зміною обставин (приведення його змісту у відповідність до нових обставин, які сторони не передбачали) або про його розірвання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті обставин.

Це узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, у загальних положеннях Цивільного кодексу України про договір передбачений судовий порядок вирішення спорів з приводу вимог про розірвання договору у зв'язку із істотним порушенням договору (ч. 2 ст. 651), у зв'язку із істотною зміною обставин (ч. 2 ст. 652) та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651).

Позов про зміну чи розірвання договору може бути поданий і за відсутності відповідних на те підстав за законом та за відсутності у сторони такого повноваження за умовами договору. Адже норми матеріального та процесуального права (ст. 16 ЦК України та ст. 1, 2 ГПК України) передбачають захист порушених, оспорюваних або не визнаних прав, а також захист охоронюваних законом інтересів.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Порядок укладення угоди про зміну або розірвання господарського договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення умов припинення прав і обов'язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту угоди, шляхом їх вільного волевиявлення.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, систематичне порушення орендарем такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Відповідач доказів повної сплати заборгованості з орендної плати за договором оренди окремо стоячої будівлі та споруд від 15.12.2003р. № 1122 за період з січня 2010р. по грудень 2012р. в розмірі 48 439, 45 грн. не надав, у зв'язку з чим у позивача виникло право дострокового розірвання договору оренди.

Це право позивача виникло не лише на підставі закону, але і передбачено п. 10.4 Договору.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимогу позивача про розірвання договору окремо стоячої будівлі та споруд від 15.12.2003р. № 1122 такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.4 Договору, у разі припинення Договору або його дострокового розірвання Орендар передає Орендодавцю (Балансоутримувачу) будівлю та споруди одночасно із підписанням Акту прийому - передачі вказаної будівлі та споруд в 10-ти добовий строк у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Обов'язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає будівлю та споруди іншій стороні договору (п.2.5 Договору).

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про виселення ТОВ " МІР 2" з об'єкту оренди, зобов'язавши товариство повернути позивачу за актом прийому - передачі нерухоме майно у складі: магазину (літ.А) площею 230,4 кв.м., вбиральні (літ. Д), складу (літ. Ж) площею 125, 8 кв.м., складу (літ. Г) площею 33,5 кв.м., гаражу (літ. Е) площею 58,9 кв.м., паркану 1, воріт 2 та 3, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лікарняна, 3, також підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІР 2" (69069, м. Запоріжжя, вул. Леонтовича, 146, ідентифікаційний код 31348294) на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району міста Запоріжжя 48 439 (сорок вісім тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 45 коп. заборгованості з орендної плати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІР 2" (69069, м. Запоріжжя, вул. Леонтовича, 146, ідентифікаційний код 31348294) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068) 4 014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

4. Розірвати договір оренди окремо стоячої будівлі та споруд від 15.12.2003р. № 1122, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІР 2".

5. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "МІР 2" (69069, м. Запоріжжя, вул. Леонтовича, 146, ідентифікаційний код 31348294) із об'єкту нерухомості, зазначеного в договорі оренди від 15.12.2003р. № 1122, зобов'язавши повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 37573068) за актом прийому - передачі нерухоме майно у складі: магазину (літ.А) площею 230,4 кв.м., вбиральні (літ. Д), складу (літ. Ж) площею 125, 8 кв.м., складу (літ. Г) площею 33,5 кв.м., гаражу (літ. Е) площею 58,9 кв.м., паркану 1, воріт 2 та 3, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лікарняна, 3.

6. Повне рішення складено 08.04.2013р.

Суддя В.М. Соловйов