Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/3846/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3846/13 02.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Телеком» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» простягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мартинів А.І., за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Телеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервуд" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 28/11 від 01.06.2011 відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача 25.038,33 грн. основного боргу та 1.877,58 грн. пені, 539,18 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 порушено провадження у справі № 910/3846/13 та призначено до розгляду на 18.03.2013.

Позивачем 13.03.2013 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 25.038,33 грн., пеню у розмірі 1.877,58 грн. та 570,05 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.03.2013 розгляд справи було відкладено на 02.04.2013, у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів.

У судовому засіданні 02.04.2013 заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2013 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.04.2013 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення було надіслано на адресу відповідача 04205, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20-а , яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та отримано уповноваженим представником відповідача 19.03.2013, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (04205, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20-а), за якою було надіслано ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.04.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» (далі - відповідач, генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Телеком» (далі - позивач, підрядник) 01.06.2011 було укладено Договір № 28/11 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого за дорученням відповідача позивач зобов'язався у встановлені Договором терміни на свій ризик, власними силами, виконати «Будівництво аеродромно-диспетчерської вежі в аеропорту «Кїив» (Жуляни), перенесення діючої кабельної каналізації на дільниці АДВ», а відповідач зобов'язався забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи згідно умов цього Договору.

Згідно з п.2.1. Договору загальна вартість робіт та матеріалів по Договору склала 45.038,33 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до умов п.4.1. Договору відповідач сплачує позивачу передплату в розмірі 20.000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідач здійснив передбачену умовами п.4.1. Договору попередню оплату робіт у сумі 20.000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1722 від 10.06.2011.

Здача-приймання робіт здійснюється поетапно, згідно графіку, шляхом підписання Акту здачі-приймання робіт та довідки про вартість робіт (форма №КБ-3).

Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 45.038,33 грн., що підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) від 30.12.2011 на суму 45.038,33 грн. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за грудень 2011 року.

Умовами п. 6.1. Договору встановлено, що відповідач протягом 5 (п'яти) банківських днів, починаючи з дня підписання акта виконаних робіт, зобов'язаний перерахувати позивачу суму, визначену в акті приймання виконаних робіт, та провести остаточні розрахунки з урахуванням суми сплаченого авансу.

Так, кінцевий строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт настав 10.01.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата виконаних робіт проведена лише частково, здійснено передоплату в сумі 20.000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1722 від 10.06.2011, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті прийнятих робіт загалом у сумі 25.038,33 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Судом також установлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 82/12 від 13.04.2012 про сплату заборгованості за прийняті роботи, у відповідь на яку відповідач у листі вих. №113/1-ІВ від 15.05.2012 повідомив, що сплата заборгованості в сумі 25.038,33 грн. згідно спірного договору буде перерахована позивачу до кінця травня 2012 року.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір субпідряду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до норм статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 45.038,33 грн., що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) від 30.12.2011 на суму 45.038,33 грн. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за грудень 2011, в той час як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав частково, а саме здійснив передоплату робіт на суму 20.000,00 грн.

Згідно зі статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд враховує, що наявний в матеріалах справи вищезазначений Акт виконаних робіт відповідачем підписано без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Отже, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи всього на суму 45.038,33 грн., про що свідчить зазначений вище Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний обома сторонами без зауважень та претензій, однак відповідач здійснив лише часткову оплату робіт у сумі 20.000,00 грн., проте не здійснив оплати за прийняті роботи в повному обсязі в сумі 25.038,33 грн., хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.

Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

При цьому, суд враховує, що положеннями пункту 2.2.4. спірного Договору сторони передбачили обов'язок підрядника сплатити вартість послуг генерального підряду у розмірі 6% від вартості будівельно-монтажних робіт, виконаних за актом.

За наявним у матеріалах справи Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) від 30.12.2011, підписаним обома сторонами, вартість виконаних позивачем робіт склала 45.038,33 грн., відтак вартість послуг генерального підряду згідно з п.2.2.4. Договору складає 2.702,30 грн. (6% від суми виконаних робіт 45.038,33 грн.).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу частково в розмірі 22.336,03 грн., вирахувавши суму вартості генерального підряду 6% від вартості виконаних робіт.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 1.877,58 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 25.038,33 грн. у період з 01.06.2012 по 30.11.2012 та 570,05 грн. 3% річних за період з 01.06.2012 по 04.03.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.12.4. Договору при затримці відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, він сплачує позивачу пеню за кожний день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь позивача.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково в розмірі 22.336,03 грн., заявлені до стягнення з відповідача пеня за період з 01.06.2012 по 30.11.2012 та 3% річних за період з 01.06.2012 по 04.03.2013 підлягають задоволенню також частково, згідно уточненого розрахунку суду, а саме: 1.675,20 грн. пені та 508,53 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» (04205, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20-а, код ЄДРПОУ 32453773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Телеком» (04107, м. Київ, вул. Дмитрівська, 37-а, код ЄДРПОУ 32425264) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму основного боргу в розмірі 22.336 (двадцять дві тисячі триста тридцять шість) грн. 03 коп., 1.675 (одну тисячу шістсот сімдесят п'ять) грн. 20 коп. пені, 3% річних у розмірі 508 (п'ятсот вісім) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.534 (одну тисячу п'ятсот тридцять чотири) грн. 83 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2013.

Суддя Ониськів О.М.