Постанова

від 11.12.2006 по справі 15/490-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/490-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11 грудня 2006 р.                                                                                Справа № 15/490-06

Суддя господарського суду Курко О.П.

при секретарі судового засідання Білоконна О.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів( м. Вінниця, вул. Пирогова, 135А)   

до: Корпорації "Агро-кристал-інвест" ( Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт. Браїлів, вул. Чайковського, 7)  

про стягнення 3061,22 грн.

Представники :

позивача     :   Філіпова Л.Т. - за дорученням

відповідача :   Вержук І.С. - голова правління

ВСТАНОВИВ :

          Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  подано позов до Корпорації "Агро - кристал - інвест", смт. Браїлів, про стягнення 3061,22 грн. адміністративно-господарських санкцій  за не виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2005р.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила його  задовольнити.

          Відповідач в запереченнях на позовну заяву № 33 від 07.12.2006р. позовні вимоги не визнав з тих підстав, що відповідно до ч 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно господарських санкцій і пені підприємства, установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишився в їх  розпорядженні після сплати всіх податків  і зборів. Оскільки Корпорація "Агро-Кристал - Інвест" є неприбутковою, вона є управлінським органом, діяльність якої забезпечується внесками членів корпорації, в зв'язку з чим не можуть бути стягнуті штрафні санкції. Крім того відповідач стверджує, що він не одержував пропозиції і не залучався місцевими органами праці та соціального захисту населення, місцевими радами до визначення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Таким чином останній вважає позовні вимоги Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не обґрунтованими та безпідставними.

          В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладені заперечення та в задоволенні позову просила відмовити.

          Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік форми №10-ПІ, у 2005 році на підприємстві працювали 11 осіб, з них жодного інваліда.

          Відповідно до Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 р. № 171 (надалі Інструкція) чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням  одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

          Статтею 19 Закону  України від 21.03.1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами , далі –Закон)  встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

   Статтею 20 Закону  встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації,  яка використовує найману працю.

          Як слідує зі звіту середньорічна заробітна плата  на підприємстві відповідача за 2005 р. становила 8409,09 грн. (92500 : 11), таким чином сума штрафних санкцій складає половину згаданої суми, тобто 4204,55 грн. (4450 х 0,5). Відповідачем станом на 22.05.2006р. сплачено 1143,33 грн. в зв'язку з чим сума заборгованості, яка визначена в позовній заяві, складає  3061,22 грн.

          В судовому засіданні з наданих відповідачем матеріалів встановлено, що останній здійснив проплату в сумі 500 грн. в рахунок  погашення наявної заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням № 122 від 14.11.2006р. Таким чином остаточна заборгованість по адміністративно - господарським санкціям за нестворення нормативу робочих місць для інвалідів, яка рахується за відповідачем складає  2561,22 грн.

        Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами  Мінсоцзахисту, місцевими  Радами народних депутатів, громадськими організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

       Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства      інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

     Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування  інвалідів.  

          З матеріалів справи судом встановлено, що в 2005р. Корпорація "Агро-Кристал - Інвест" смт. Браїлів інформацію про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть працювати інваліди до державної служби зайнятості та органи соціального захисту населення не подавало.

          Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).  

          В зв'язку з тим, що відповідач не надав доказів створення на підприємстві необхідних за нормативом робочих місць для інвалідів визначених Законом (1 місце), не надав доказів  подання відомостей про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів  у державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення в 2005р., та враховуючи те, що останній частково сплачував штрафні санкції, тобто фактично визнав свою вину, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому  задоволенню в сумі  2561,22 грн. При цьому суд не бере до уваги заперечення останнього, так як вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

 Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,--

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Корпорації "Агро - кристал - інвест" ( 23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт. Браїлів, вул. Чайковського, 7, код ЄДРПОУ 32061876, р/р 2600301150428 в "Промінвестбанк", МФО 302322) на користь Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів ( м. Вінниця, вул. Пирогова, 135 А, Держбюджет м. Вінниці, р/р 31217230600002, код 21727686 в УДК у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, призначення платежу 32061876; 50070000; 221 "Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів") 2561,22 грн. адміністративно-господарської санкції за нестворення нормативу робочих місць для інвалідів.

В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                    Курко О.П.