Постанова

від 03.04.2013 по справі 809/890/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  "03" квітня 2013 р.                                                                         Справа № 809/890/13-a  м. Івано-Франківськ               Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:           головуючого – судді Мигалюка Ю.В.           секретаря  Тимків У.Л.,           за участю сторін:           представника позивача: не з'явився,            представника  відповідача: не з'явився,           розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства «Екотехбуд» про стягнення податкового боргу в сумі 1  020 грн.–  ВСТАНОВИВ:  20.03.2013 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Екотехбуд» про стягнення податкового боргу в сумі 1  020 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення податкового законодавства не сплачено штрафні санкції за порушення термінів подачі податкової звітності з податку на прибуток. Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.           Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи. Поштове повідомлення про вручення кореспонденції повернулося на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Однак, повістки направлено відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, відповідачем не отримано з незалежних від суду причин. У відповідності до ч.11 ст.35 КАС України вважається, що поштове відправлення вручене належним чином.  За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника позивача та представника відповідача.  Розглянувши матеріали позову, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.  Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.           Судом встановлено, що 04.04.2005 року виконавчим комітетом Калуської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства «Екотехбуд»  (а. с.5,6,26-28). Відповідач перебуває на податковому обліку в Калузькій об'єднаній державній податковій інспекції, є платником податку на прибуток підприємств. Підприємством допущено утворення податкового боргу в розмірі 1  020 грн., що виник в результаті несплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим органом податковим повідомленням-рішенням за №0003571501 від 03.10.2012 року, застосованих за неподання податкової декларації з податку на прибуток за 6 податкових періодів, зокрема за 1 півріччя 2010р., 9 місяців 2010 р., 2010 р., 1 квартал 2011 р., 1 квартал 2012 р., 1 півріччя 2012р. що виявлено актом камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності за № 1888/1501/33407162 від 24.09.2012 року  (а.с.11). Відносини, що виникли  у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1). Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.         Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4). Дані норми законодавства кореспондуються з нормами податкового законодавства що діяло до моменту прийняття Податкового кодексу України щодо правовідносин між сторонами за 2010 рік.       Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).         Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Згідно пункту 49.18 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.             Відповідно пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України для цілей розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу, є календарний квартал.          Відповідно пункту 33.3 статті 33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період -період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.          Відповідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання –юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.           Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію. Відповідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Судом встановлено, що податковим органом податкове повідомлення-рішення  направлене відповідачу за адресою, що вказана у витязі  ЄДРПОУ. Актом №219/1501/33407162 від 24.09.2012 року підтверджується факт відмови від підпису акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 24.09.2012 року керівника ПП «Екотехбуд». (а.с.12). Актом №295/1501 від 08.11.2012 року підтверджується факт неможливості вручення податкового повідомлення-рішення та розміщення останнього на дошці податкових оголошень у відповідності до вимог п.4.9 ст.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків.(а.с.12).            Станом на день розгляду справи дані в суду щодо оскарження даного повідомлення-рішенння  відсутні.          У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача з сплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням, яке відповідачем не оскаржувалось, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженим.          Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.             У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.  Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано першу та другу податкові вимоги, які відповідач залишив без реагування (а.с.9-10).             Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020  гривень, застосованих за неподання податкової звітності з податку на прибуток.  Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.  Таким чином, 1020 гривень застосованих штрафних (фінансових) санкцій утворюють податковий борг відповідача в цій же сумі, який відповідачем не сплачено.   Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.            Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.              Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.  Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.  Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.  Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.     На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –                                                          ПОСТАНОВИВ:           Позов задовольнити повністю.           Стягнути з розрахункових рахунків в банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що належить Приватному підприємству «Екотехбуд» (код ЄДРПОУ 33407162, вул.Каракая,24а, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300)  в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 020 грн. (одна тисяча двадцять гривень 00 коп.).  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС  України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України. Постанова складена в повному обсязі 08.04.2013 року.       Суддя                                               (підпис)                                                   Мигалюк Ю.В.