Постанова

від 13.03.2013 по справі 811/601/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року Справа № 811/601/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Устюгова А.Ю.;

відповідача: Скрипника О.М.

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алєкс Трейд» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алєкс Трейд» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0001120222.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що відповідачем за результатом перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, складено акт від 05.09.2012 року №113/22-2/30567262. На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001120222 від 18.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з яких за основним платежем - 40000,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 10000,00 грн.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду заперечення, позов не визнається, вказується, що операції позивача з контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, відсутністю посадової особи на території України, отже укладені правочини є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з їх недійсністю.

Заслухавши пояснення представників, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої 05.09.2012 року складено акт №113/22-2/30567262 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєкс Трейд» (код 30567262) з питань дотримання вимог податкового законодавства, по взаємовідносинах з ТОВ «РА «Велес» (код 37449981) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року» (а.с.7-12).

У ході перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області ДПС використано отриманий від Василівської ОДПІ Київської області ДПС акт від 28.03.2012 року №168/23-112/37449981 про неможливість проведення перевірки ТОВ «РА «Велес» (код за ЄДРПОУ 37449981) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. Таким актом встановлено, що правочини укладені ТОВ «РА «Велес» з підприємствами - постачальниками та покупцями, мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільству, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб (а.с.44-48).

Актом перевірки №113/22-2/30567262 встановлені порушення: п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині нікчемності правочинів між ТОВ «Алєкс Трейд» та ТОВ «РА «Велес» за жовтень 2011 року; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Алєкс Трейд» занижено суму податку на додану вартість яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню у сумі 40000 грн., а саме за жовтень 2011 року.

На підставі акту перевірки від 05.09.2012 року №113/22-2/30567262 Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС 18 вересня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001120222, яким товариству визначені до сплати суми податку на додану вартість в розмірі 50000 грн., з яких за основним платежем 40000 грн., штрафними санкціями 10000 грн. (а.с.13).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт реального виконання та отримання позивачем послуг, чи придбавалися такі послуги саме з метою їх використання у власній господарській діяльності, що є умовою для віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, шляхом дослідження умов договорів встановити підстави та порядок надання послуг та порядок формування їх вартості.

Судом встановлено, що 25 травня 2011 року між ТОВ «Алєкс Трейд» (Замовник) та ТОВ «РА «Велес» (виконавець) укладено договір щодо надання маркетингових послуг, згідно якого виконавець зобов'язався надати послуги з проведення маркетингових досліджень. Маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, наявність постачально-збутової мережі та ін.); загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); розрахунки цін, відомості про їх динаміку; ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон'юнктури; стан і практика застосування господарського законодавства. Винагороду виплачує замовник виконавцю згідно рахунку наданому виконавцем який є частиною договору, підставою для оплати є рахунок виконавця, а у випадку доопрацювання - відповідний акт здачі-приймання. Договором обумовлено 12 напрямків дослідження(а.с.14).

24 жовтня 2011 року ТОВ «РА «Велес» виписало рахунок фактуру №163 та склало разом із ТОВ «Алєкс Трейд» акт прийому-передачі виконаних робіт №163 від 31.10.2011 року, в якому відображено надання маркетингових послуг на суму 240000,00 грн., в т.ч. ПДВ 40000,00 грн. (а.с.15-16).

Вирішуючи даний спір суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не встановив фактичного виконання операцій, які б мали бути оподатковуваними.

Складення акту здачі-прийняття робіт не свідчить про їх фактичне виконання, вбачається відсутність як визначення обсягу послуг, так і їх ціни, зміст вказаних послуг відсутній.

Згідно пункту 3 договору виконавець зобов'язаний: надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень; навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми та ін.

На вимогу суду, представником позивача з 12 проведених напрямків досліджень контрагентом, надано два звіти. Інших доказів виконання договору представник позивача не надав та зазначив, що у ТОВ «Алєкс Трейд» зберігаються лише ті звіти які можливо використати в подальшій діяльності.

Суд зазначає, що звіт є основним підсумковим документом, що включає всю змістовну інформацію, отриману в результаті дослідження, про що зазначено в п. 3 договору. Звіт в першу чергу призначений для замовника емпіричного дослідження, який зацікавлений в отриманні детальної інформації по досліджуваному предмету і в практичних рекомендаціях, що дозволяють коригувати свої дії у його підприємницькій діяльності.

Фактично договір щодо надання маркетингових послуг від 25 травня 2011 року є неукладеним, оскільки з огляду на звіти про виконання роботи/надані послуги №14 та №8 від 31 жовтня 2011 року не розкривають завдань, що були визначені у договорі та не містять висновків та рекомендації, які засновані насамперед на аналізі інформації, отриманої в дослідженнях.

Аналізуючи наданий представником позивача звіт№8 від 31 жовтня 2011 року, суд зазначає, що наданий звіт містить теоретичні основи розробки рекламної компанії та теоретичні міркування, які не мають безпосереднього виходу в суспільну практику в підприємницькій діяльності позивача та неможливо їх використати в його діяльності

Більше того, суд звертає увагу на те що зміст звіту №8 від 31 жовтня 2011 року є науковою публікацією та викладений в ресурсах мережі Інтернет за мережевою адресою - diplomukr.com.ua/upload/20390.doc.

Надаючи оцінку доводам позивача та висновкам органу податкової служби щодо порушення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині нікчемності правочинів, суд зазначає, що за вказаних обставин договори мають визначатись недійсними в судовому порядку.

Відсутність об'єкту оподаткування, у тому числі за умови наявності рахунку-фактури, не надає особі право включення відповідних сум до податкового кредиту.

Так, відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 189. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки доводи позивача не підтверджуються матеріалами справи, судом не встановлено реальність надання заявлених послуг, результати маркетингових досліджень позивачу не передавались.

Так, Цивільний кодекс України, з врахуванням змін, що внесені Законом України від 02.12.2010 року №2756-VI до його статей 203, 234, 228, розділяє недійсні правочини на оспорювані, ті що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та неоспорювані - нікчемні, ті, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.

Підстави для визнання правочинів оспорюваними та неоспорюваними є різними.

Так, згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З частин 1, 5 статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Про такий розподіл свідчить й нова редакція назви статті 228 Цивільного кодексу України - «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства».

Стаття 228 Цивільного кодексу України з 1 січня 2011 року, дати набрання чинності відповідними змінами, розділяє правові наслідки вчинення правочинів, які порушують публічний порядок, та правові наслідки вчинення правочинів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам або без мети реального настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Суд зазначає, що визнання недійсними правочинів відноситься до компетенції суду, проте податковий орган має право в акті перевірки припустити, що певні правочини можуть бути визнані судом недійсними, або зробити висновок про їх нікчемність, у зв'язку із порушенням певним правочином публічного порядку.

Проте, в розглянутому спорі у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Посилання на норми Бюджетного кодексу України, згідно яких до надходжень бюджету відносяться податкові та неподаткові платежі, в обґрунтування факту незаконного заволодіння майном держави, суд зазначає, що на час розгляду справи податкові зобов'язання не є угодженими, крім того, не мають статусу майна, що належить державі.

У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення, проте жодний з наданих відповідачем документів та пояснень не містить відомості про наявність кримінального або іншого переслідування, що не відповідає в певній мірі завданням державної податкової служби. Також не йдеться про винесення по контрагентах податкових повідомлень-рішень, застосування до них інших заходів впливу з боку держави.

З огляду на викладе, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєкс Трейд» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук