Рішення

від 09.04.2013 по справі 2/1519/55/12

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2\1519\55\12

Пр 2\521\2706\13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря - Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФРАНКО-ТРАНСПОРТ" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про встановлення нікчемності угоди купівлі-продажу нерухомого майна та за позовом третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФРАНКО-ТРАНСПОРТ", ОСОБА_1, треті особи - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_3, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції про встановлення нікчемності угоди купівлі-продажу нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2012 року до Малиновського районного суду м.Одеси надійшов цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ ) «Франко-Транспорт» до ОСОБА_1 та Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (далі також - КП «ОМБТІ та РОН»), третя особа - ОСОБА_2, про визнання угоди купівлі-продажу нерухомого майна недійсною.

У поданій заяві позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 березня 2010 року, згідно умов якого ТОВ «Франко-Транспорт» продало, а ОСОБА_1 купила нежитлову будівлю насосної станції, розташовану за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 777.1 кв.м., (далі також - спірне нерухоме майно), що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 березня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №1612; просив зобов'язати КП «ОМБТІ та РОН» скасувати реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 та зобов'язати цю установу зареєструвати це право за ТОВ «Франко-Транспорт»; зобов'язати ОСОБА_1 передати ТОВ «Франко-транспорт» спірне нерухоме майно.

26 січня 2012 року до канцелярії суду надійшла позовна заява ТОВ «Франко-транспорт» зі зміненими позовними вимогами.

21 серпня 2012 року до канцелярії суду надійшла позовна заява ОСОБА_2, в якій заявниця просила прийняти цю позовну заяву до розгляду у справі, встановити нікчемність правочину, яким є договір купівлі-продажу від 12 березня 2010 року, згідно якого ТОВ «Франко-Транспорт» продало, а ОСОБА_1 купила нежитлову будівлю насосної станції, розташовану за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 777.1 кв.м., (далі також - спірне нерухоме майно), що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 березня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №1612. Також позивач просила встановити порядок виконання рішення суду, згідно з яким, у разі набрання ним законної сили, воно є підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Франко-Транспорт» в КП «ОМБТІ та РОН» на вказане у позові майно.

Ухвалою суду від 03 грудня 2012 року на підставі статті 34 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява ТОВ «Франко-Транспорт» до ОСОБА_1, КП «ОМБТІ та РОН», третя особа - ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу нерухомого майна недійсною була об'єднана з позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ «Франко-Транспорт» про встановлення нікчемності угоди купівлі-продажу нерухомого майна.

15 січня 2013 року до канцелярії суду надійшла змінена позовна заява ТОВ «Франко-Транспорт», в якій воно замінило в клопотанні про встановлення порядку виконання рішення суду КП «ОМБТІ та РОН» на Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції.

Також, від ТОВ «Франко-Транспорт» до суду надійшла та була залучена до матеріалів справи заява про залишення позовних вимог до КП «ОМБТІ та РОН» в частині зобов»язання скасувати реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1,, та реєстрацію його за ТОВ «Франко-Транспорт».

Ухвалою суду від 03 грудня 2012 року ця заява була задоволено, вказані вимоги залишені без розгляду.

Таким чином, в остаточній редакції позовні вимоги ТОВ «Франко-Транспорт» полягають у встановленні нікчемності правочину, яким є договір купівлі-продажу від 12 березня 2010 року, згідно якого ТОВ «Франко-Транспорт» продало, а ОСОБА_1 купила нежитлову будівлю насосної станції, розташовану за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 777.1 кв.м., (далі також - спірне нерухоме майно), що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 березня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №1612.

07 листопада 2011 року до канцелярії суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1, та ТОВ «Франко-Транспорт», зміст та вимоги якої тотожні раніше викладеним в аналогічній заяві, що надана до суду 21 серпня 2012 р.

10 січня 2013 року до канцелярії суду надійшла позовна заява ОСОБА_2, в якій вона змінила заяву про встановлення порядку виконання рішення суду шляхом заміни КП «ОМБТІ та РОН» на Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції.

В остаточній редакції позовні вимоги ОСОБА_2 полягають у встановленні нікчемності правочину, яким є договір купівлі-продажу від 12 березня 2010 року, згідно якого ТОВ «Франко-Транспорт» продало, а ОСОБА_1 купила нежитлову будівлю насосної станції, розташовану за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 777.1 кв.м., (далі також - спірне нерухоме майно), що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 березня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №1612.

Ухвалою суду від 03 грудня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача було залучено приватного нотаріуса ОСОБА_3. Цією ж ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП «ОМБТІ та РОН», яке в подальшому було замінено на реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції.

В останнє судове засідання сторони, їх представники та треті особи не з»явилися, сповіщені належним чином. ТОВ «Франко-Транспорт» надало до суду заяву від 02 квітня 2013 року, в якій просило розглянути справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримало в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 також звернувся до суду з заявою від 02 квітня 2013 року про розгляд справи за відсутності представника третьої особи із самостійними вимогами, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

18 вересня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений та нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 1 000 000 (один мільйон) гривень з обов'язком останнього повернути ці кошти до 17 березня 2010 року. Вказані зобов'язання по поверненню коштів залишаються невиконаними. В забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором позики, між ТОВ «Франко-Транспорт» та ОСОБА_2 укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір. За умовами вказаного договору, ТОВ «Франко-Транспорт» передав в іпотеку спірне нерухоме майно. 12 березня 2010 року ТОВ «Франко-Транспорт» продало спірне нерухоме майно ОСОБА_1 за наступних обставин. 29 січня 2010 року за заявою ФОП ОСОБА_6 було порушено провадження у справі №7/29-10-468 про банкрутство ТОВ «Франко-Транспорт», а 11 лютого 2010 року - визнано його банкрутом. В ході ліквідаційної процедури й був укладений вказаний вище договір купівлі-продажу, проведена реєстрація права власності. Ухвалою від 25 березня 2010 року по вказаній вище господарській справі затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Франко-Транспорт» , ліквідовано цю юридичну особу. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2011 року скасована ухвала Господарського суду Одеської області від 25.03.2010р. скасована, провадження припинено. За викладених вище обставин, ТОВ «Франко-Транспорт» вважає договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна нікчемним. Правовим обґрунтуванням вимог вказана стаття 9 та частина 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку». Також ТОВ «Франко-Транспорт» зазначає, що цим договором порушені права ОСОБА_2 як іпотекодержателя, без згоди якого цей договір був укладений.

ОСОБА_2 у своїй позовній заяві навела тотожне обґрунтування своїх вимог.

ОСОБА_1 надала до суду заперечення на позовну заяву від 18 липня 2012 року та просила у задоволенні вимог відмовити з наступних причин. На момент укладання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна жодних обтяжень останнього не було, від імені ТОВ «Франко-Транспорт» договір підписав ліквідатор, призначений Господарським судом Одеської області за наявності письмової згоди засновника підприємства - ОСОБА_5, викладеної в рішенні від 12 березня 2010 року. Вказаним рішенням також визначено уповноважену особу для підписання вказаного договору. Відповідач посилається на те, що згідно статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а ТОВ «Франко-Транспорт» на підставі частини 1 статті 330 та статті 388 не має права вимагати повернення цього майна. Додатково, ОСОБА_1 посилається на те, що обов'язок отримати згоду ОСОБА_2 як іпотекодержателя лежав саме на ТОВ «Франко-Транспорт», яке цей обов'язок не виконало, ввело в оману ОСОБА_1 щодо прав третіх осіб на відчужуване майно.

Третя особа по справі - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 - заперечень чи письмових пояснень щодо викладених вимог не надав, окрім листа від 18 березня 2013р. У вказаному листі він зазначив, що 22 лютого 2010 року Одеською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі Постанови про визнання банкрутом відсутнього боржника Господарського суду Одеської області від 11 лютого 2010 року по справі №7/29-10-468 було зареєстроване вилучення обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стосовно спірного нерухомого майна. 12 березня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 було на підставі цієї ж постанови та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек, виданого суддею Господарського суду Одеської області Лепеха Г.А., 10 березня 2010 року за вихідним номером 7/29-10-468 зареєстровано вилучення запису з Державного реєстру іпотек стосовно спірного нерухомого майна.

18 вересня 2009 року між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_5 (Позичальник), був укладений та нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позикодавець передав позику, а позичальник прийняв у позику грошові кошти у сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень, та зобов'язується повернути позикодавцю таку ж саму суму коштів та сплатити 5% (п'ять відсотків) за кожен місяць користування коштами, а саме 30 000 (тридцять тисяч) гривень. Договором встановлене повернення коштів за відповідним графіком, строк повернення усієї суми коштів - до 17 вересня 2010 року (пункт 2).

18 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі за «Франко-Транспорт» (Іпотекодавець) та ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець як майновий поручитель виконання зобов'язань ОСОБА_5 перед ОСОБА_2 за вказаним вище договором позики, передав в іпотеку нежитлову будівлю компресорної станції, розташованої за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 777.1 кв.м. - предмет іпотеки (преамбула договору та пункт 1.1).

Згідно пункту 2.5 договору іпотеки, іпотекодавець має право вчиняти будь-які дії щодо предмету іпотеки виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі або у внесених до нього змін та доповненнях.

Підпунктом б пункту 3.1. іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець зобов'язується не відчужувати предмет іпотеки (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя на таке відчуження.

Відповідно до пункту 5.4. іпотечного договору, право іпотеки виникає з моменту укладання цього договору та його нотаріального посвідчення і для його припиняється на підставах, визначених статтею 17 Закону України «Про іпотеку».

29 січня 2010 року Господарським судом Одеської області була постановлена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника - ТОВ «Франко-Транспорт» (справа №7/29-10-468).

Постановою Господарського суду Одеської області від 11 лютого 2010 року ТОВ «Франко-Транспорт» було визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено ОСОБА_7, скасовано арешти, накладені на майно боржника чи інші обмеження розпорядження майно боржника.

12 березня 2010 року між ТОВ «Франко-Транспорт» (продавець) в особі голови ліквідаційної комісії -арбітражного керуючого ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Франко-Транспорт» продало, а ОСОБА_1 купила будівлю компресорної станції, розташованої за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 777.1 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 25 березня 2010 року по цій же справі затверджено ліквідаційний баланс ТОВ «Франко-Транспорт» та припинено цю юридичну особу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2011 року ухвалу Господарського суду Одеської області 25 березня 2010 року скасовано, провадження у справі про визнання ТОВ «Франко-Транспорт» банкрутом припинено.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 03 січня 2012 року, ТОВ «Франко-Транспорт» є юридичною особою, керівник - ОСОБА_5

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно статті 17 цього закону, іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, діюче законодавство України та зміст іпотечного договору від 18.09.2008р. не передбачають його припинення внаслідок продажу об'єкту іпотеки третій особі іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Сторони по справі не заперечують того, що повернення боргу за договором позики від 18 вересня 2009 року на час розгляду справи не відбулось, докази цього в матеріалах справи відсутні. Також, відсутні докази визнання недійсними цього договору та/або іпотечного договору від 18 вересня 2009 року, їх розірвання або припинення з інших підстав.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеним факт нікчемності договору купівлі-продажу від 12 березня 2010 року.

Також, суд погоджується з доводами позивача ОСОБА_2 про те, що вказаним договором порушені її права як іпотекодержателя за договором від 18 вересня 2009 року, в першу чергу - право на задоволення своїх вимог за договором позики від 18 вересня 2009 року за рахунок вартості заставленого майна.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на відсутність на момент укладення договору купівлі-продажу від 12 березня 2010 року заборон на відчуження вказаного в договорі майна суд не вважає підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки наведені вище норми Закону України «Про іпотеку» є імперативними, та застосовуються незалежно від того, чи міститься відповідна заборона на відчуження майна в Державному реєстрі іпотек та/або Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Додатково суд враховує, що вилучення записів стосовно вказаного у позові нерухомого майна з цих реєстрів відбулось на підставі судового рішення, що було в подальшому скасоване як таке, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 1 та 2 диспозитивність цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, позивач є вільним у визначенні підстави своїх вимог, а підставою їх задоволення є, зокрема, наявність порушених прав позивача, які зумовили звернення до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ «Франко-Транспорт», підставою для його звернення до суду з цим позовом є те, що «договором купівлі-продажу будівлі компресорної станції від 12 березня 2010 року порушені права ОСОБА_2 як іпотекодержателя…».

Таким чином, ТОВ «Франко-Транспорт» звернулося до суду фактично в інтересах іншої особи, а саме - ОСОБА_2 Будь-яке обґрунтування заявлених вимог наявністю власних порушених прав ТОВ «Франко-Транспорт» у матеріалах справи відсутнє.

З огляду на це, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог ТОВ «Франко-Транспорт» відмовити.

Стосовно заяви позивачів про встановлення порядку виконання рішення суду, зазначається наступне. Як вбачається з частини 1 статті 373 ЦПК України, така заява розглядається судом після набрання рішенням законної сили. З огляду на це, суд вважає необхідним у задоволенні вказаної заяви ТОВ «Франко-Транспорт» та ОСОБА_2 відмовити. Додатково суд вважає необхідним звернути увагу учасників процесу на те, що відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно є, зокрема, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння. Водночас, вимога про витребування вказаного у позові нерухомого майна з володіння ОСОБА_1 ТОВ «Франко-Транспорт» та ОСОБА_2 не заявлялась.

Керуючись статтями 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 9, статті 17 Закону України «Про іпотеку», в порядку статті 1, частини 1 статті 3, статті 4, частиною 1 статті 11, пункту 1 частини 1 статті 15, статтями 28, 29, 60, 209, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою «Франко-Транспорт» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про встановлення нікчемності угоди купівлі-продажу нерухомого майна - залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко-Транспорт», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Реєстраційна служба Одеського міського нотаріального округу про встановлення нікчемності угоди купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити частково.

Встановити нікчемність правочину, яким є договір купівлі-продажу від 12 березня 2010 року, згідно якого ТОВ «Франко-Транспорт» (ідентифікаційний код юридичної особи 35697728) продало, а ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) купила нежитлову будівлю насосної станції, розташовану за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 777.1 кв.м., що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 березня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №1612.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН