Рішення

від 02.04.2013 по справі 905/1047/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.13 р. Справа № 905/1047/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості, м. Макіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер», м. Макіївка

про стягнення 1346,32грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Багненко А.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості, м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер», м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 1209,10грн., пені в сумі 91,30грн., індексу інфляції в сумі 9,68грн. та 3% річних в сумі 36,24грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди державного майна №4162/2010 від 09.02.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 1209,10грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 91,30грн., індексу інфляції в сумі 9,68грн. та 3% річних в сумі 36,24грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №02-26/8865 від 19.02.2013р., яке було отримано відповідачем 15.02.2013р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер» (Орендар) 09 лютого 2010р. було укладено договір оренди №4162/2010 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до умов укладеного договору (п.1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 172,05кв.м., розміщені на другому (52,80кв.м.) та четвертому (119,25кв.м.) поверхах будівлі за адресою: м. Макіївка, вул. Лихачова, 60, що перебувають на балансі Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничий промисловості (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.10.2009р. і становить за незалежною оцінкою 230905,00грн.

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, та за результатами конкурсу право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2009р. 2944,32грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2010р. визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий 2010р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць(п. 3.3. договору).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу в співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорційного розподілу, установлений Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.3.7. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.5.4. договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено строком на 2 роки 360днів, що діє з 09.02.2010р. до 03.02.2013р. включно. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами 09.02.2010р. був складений та підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 172,05кв.м., розташовані за адресою: м. Макіївка, вул. Лихачова, 60, що перебувають на балансі Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничий промисловості, з метою розміщення офісу.

30 грудня 2011р. між сторонами був складений та підписаний акт №М-0003148 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підтверджує надання позивачем послуг з оренди за грудень 2011р. на суму 1209,10грн. разом із ПДВ. Даний акт підписано обома сторонами без заперечень.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №01/1107 від 10.02.2012р. з вимогою, зокрема, сплатити заборгованість з орендної плати в сумі 1209,10грн., на яку відповідачем була надана відповідь №5/05 від 21.05.2012р. про неможливість сплати заборгованості, у зв'язку із важким фінансовим станом на підприємстві.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди за грудень 2011р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 1209,10грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, в силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальні норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такими, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.6 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди державного майна, що належить до державної власності №4162/2010 від 09.02.2010р. за грудень 2011р. належним чином не виконав, орендну плату за грудень 2011р. в сумі 1209,10грн. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1209,10грн.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за грудень 2011р. в сумі 1209,10рн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 36,24грн. та інфляційних витрат в сумі 9,68грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 9,68грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 36,24грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 91,30грн. на підставі умов п. 3.7 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 91,30грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості, м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер», м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 1209,10грн., пені в сумі 91,30грн., індексу інфляції в сумі 9,68грн. та 3% річних в сумі 36,24грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП Мастер» (86108, м. Макіївка, вул. Лихачова, 60, код ЄДРПОУ 32087276, п/р №26002210737070 в Донецькій обласній філії «Укрсоцбанк», МФО 334011) на користь Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (86108, м. Макіївка, вул. Лихачова, 60, код ЄДРПОУ 00174088, р/р №26002980124841 у Сонячному відділенні Донбаської філії ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593) заборгованість в сумі 1209,10грн., пеню в сумі 91,30грн., індекс інфляції в сумі 9,68грн., 3% річних в сумі 36,24грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.04.2013р.

Суддя Тоцький С.В.