Рішення

від 02.04.2013 по справі 914/1012/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.13 Справа№ 914/1012/13-г

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Шегині Мостиського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач», м.Львів

про: стягнення 11385,37грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Якімець Б.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с.Шегині Мостиського району Львівської області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач», м.Львів про стягнення 11385,37грн., з яких 9000,00грн. основного боргу, 27,00грн. індексу інфляції, 382,43грн. відсотків за користування грошовими коштами та 1975,94грн. пені

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.03.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2013 року.

Представнику позивача роз'яснено його права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

У судовому засіданні 02.04.2013р. представник позивача позов підтримав повністю з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Буспостач» в 2011 році укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні. Позивач виконав покладені на нього за договором обов'язки, а саме доставив вантаж замовнику, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт. Однак відповідач, всупереч умовам договору, не оплатив надані за договором послуги в розмірі 9000,00грн., а претензії, надіслані позивачем у 2012 та 2013 роках, залишив без відповіді. Просив позов задоволити та стягнути, окрім суми основного боргу, 27,00грн. індексу інфляції, 382,43грн. відсотків за користування грошовими коштами та 1975,94грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2013р. не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 (позивач по справі, перевізник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буспостач» (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір №01/11 від 13.09.2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Згідно з заявкою ТзОВ «Буспостач» про надання транспортно-експедиційних послуг за міжнародним маршрутом (Польща - Україна) від 13.09.2011р., перевізник 14.09.2011р., відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної А №205903, завантажив та здійснив перевезення вантажу Відповідно до штампів у полі №24 на міжнародній товарно-транспортній накладній, вантаж одержано Львівським автобусним заводом 16.09.2011р., що відповідає терміну доставки, зазначеному в заявці. Своєчасність доставки вантажу підтверджується також Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №51 від 16.09.2011р., підписаного представниками сторін без претензій.

Згідно з вказаними заявкою та актом здачі приймання, загальна вартість робіт (послуг) виконаних за договором, становить 9000,00грн.

Однак, всупереч умовам договору, замовник оплату за надані послуги не здійснив, внаслідок чого позивач звертався до ТзОВ «Буспостач» з претензіями №1 від 23.04.2012р. та №2 від 12.02.2013р., які відповідач залишив без відповіді, що зумовило звернення ФОП ОСОБА_1 до суду.

Окрім стягнення 9000,00грн. за надані перевізником та не оплачені замовником послуги, позивач просить стягнути 27,00грн. індексу інфляції, 382,43грн. відсотків за користування грошовими коштами згідно зі ст.625 ЦК України та 1975,94грн. пені.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання, відповідно до належно оформленої та наданої факсимільним чи електронним зв'язком замовником заявки про надання транспортно-експедиційних послуг, що є невід'ємною частиною даного договору (надалі - заявка), доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення (відвантаження відправником) до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на це особі (надалі іменується - вантажоодержувач), а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Окрім безпосереднього здійснення перевезення, перевізник зобов'язується за окрему плату надати замовникові пов'язані із перевезенням вантажу послуги з транспортного експедирування, що зазначається замовником у відповідній графі заявки.

Час відправлення вантажу та прогнозований час прибуття вантажу в кінцевий пункт призначення, як визначено п.п.1.5, 1.6 договору, вказуються замовником у заявці, а строк доставки вантажу не повинен перевищувати вказаний термін.

Згідно з п.2.2 перевізник зобов'язаний відповідно до заявки забезпечити своєчасно подання транспортного засобу до місця завантаження вантажовідправником (п.2.2.1), час відправлення від вантажовідправника до замовника (п.2.2.2), час прибуття до замовника (п.2.2.3).

Договором, а саме п.4.1, встановлено, що розрахунки між перевізником і замовником проводяться в гривнях та здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу та вартість послуг із транспортного експедирування, згідно з п.4.3 договору, зазначається у наданих перевізником актах виконаних робіт.

Замовник, як визначено п.4.4 договору, зобов'язується оплатити надані відповідно до заявок перевізником послуги протягом 14 днів з моменту отримання вантажу (зарахування на склад) та не раніше 4 банківських днів після отримання замовником оригіналів документів на оплату (заявка завірена печаткою, рахунок-фактура, акт виконаних робіт, податкова накладна, CMR, TTH тощо).

Цей договір, згідно з п.п.8.1, 8.2, вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Укладення цього договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог чинного в Україні законодавства. Договір укладається на термін до 31 грудня 2012р., і вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і вважається продовженим на наступний календарний період поточного року, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявить в письмовій формі про свої наміри припинити договір.

Договором, а саме п.8.3, передбачено, що закінчення його строку не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно з п.8.7 договору, заявка про надання транспортно-експедиційних послуг є його невід'ємною частиною.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється, як вказано ч.1 ст.908 ЦК України, за договором перевезення.

У ч.ч.1, 2, 4 ст.306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Як передбачено ст.909 ЦК України та ч.ч.1,2 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі та підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст.929 ЦК України та ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалість загальної позовної давності - три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність, зокрема позовна давність в один рік, як зазначено в ст.ст.258, 925 ЦК України, застосовується до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти. Окрім цього, ч.5 ст.315 ГК України встановлено спеціальний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, а саме шість місяців.

Проте, ст.926 ЦК України та ч.6 ст.315 ГК України передбачено, що до спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

З огляду на те, що зазначені у заявці, яка є невід»ємною частиною договору місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, до вказаного договору в частині здійснення автомобільного перевезення вантажу застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., оскільки як Україна, так і Польща є договірними країнами за вказаною Конвенцією. В частині ж, яка регулює відносини пов'язані з транспортним експедируванням, застосовується позовна давність передбачена законодавством України.

Статтею 32 Конвенції передбачено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності у цій справі починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується. Пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі. За умови дотримання вказаних положень подовження терміну позовної давності регулюється законодавством суду або трибуналу, що розглядає справу. Це законодавство також регулює нове набуття позовних прав. Вимоги, термін позовної давності по яким закінчився, не можуть бути пред'явлені у формі зустрічного позову або контрпретензії.

Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовною давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 9000,00грн. обґрунтований поданими доказами та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд зазначає, що позивачем у проведених розрахунках допущено помилку, а саме встановлення строку, з якого грошове зобов'язання відповідача слід вважати простроченим.

Перебіг строку, як встановлено ст.253 ЦК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Як вже зазначалось, замовник, відповідно до п.4.4 договору, зобов'язується оплатити надані відповідно до заявок перевізником послуги протягом 14 днів з моменту отримання вантажу (зарахування на склад). Як вбачається з матеріалів справи, вантаж прийнятий покупцем 16.09.2011р., таким чином останній день строку здійснення оплати за договором - 30.09.2011р., а боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 01.10.2011р. З огляду на це, індекс інфляції необхідно рахувати починаючи з жовтня, а не з вересня 2011 року, а кількість днів прострочення у 2011 році складає 92 дні, а не 93, як вказано позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд, позов в частині відповідальності за порушення грошового зобов'язання, задовольняє частково, в сумі 381,69грн. 3% річних та 18,00грн. індексу інфляції.

Що стосується вимог про стягнення 1975,94грн. пені, то в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, оскільки укладеним між сторонами договором та заявкою, яка є його невід'ємною частиною, не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань як неустойка у вигляді пені за порушення замовником умов договору, а отже, не дотримана вимога, встановлена ч.1 ст.547 ЦК України, про вчинення таких правочинів у письмовій формі.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач» (м.Львів, вул.Антоновича, 115-Б, кв.3, код ЄДРПОУ 37277732) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 9000,00грн. основного боргу, 381,69грн. 3% річних, 18,00грн. індексу інфляції та 1720,50грн. судового збору.

3. В частині задоволення решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 08.04.2013р.

Суддя Щигельська О.І.