Рішення

від 03.04.2013 по справі 921/58/13-г/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2013 р.Справа № 921/58/13-г/1

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Сімат", м. Львів вул. Хімічна,4 кімната 47

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Чортківський цукровий завод" , вул. І.Франка, смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області

про стягнення 6883 грн.25 коп.

За участю представників сторін:

Позивача: Копина А.А.- директор, рішення засновників № 2 від 01.10.2008р., паспорт серії НВ № 475509

Відповідача: не з"явився

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 - 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Приватне підприємство "Сімат", м. Львів вул. Хімічна,4 кімната 47 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Чортківський цукровий завод" , вул. І.Франка, смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області 6 883 грн.25 коп., з яких 6600 грн. 00 коп. основного боргу. 230 грн.55 коп. - пені, 46 грн.11 коп. - 3% річних та 6 грн.59 коп. інфляційних втрат

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.01.2013 року (суддя Колубаєва В.О.) порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05 лютого 2013р., який відкладався на 19.02.2013р.

В зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Колубаєвої В.О., розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013 р. справу № 921/58/13-г передано на розгляд судді Чопко Ю.О., який призначив розгляд справи на 03.04.2013р.

У відповідності до п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з"явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про отримання уповноваженою особою відповідача 19.03.2013р. ухвали суду від 13.03.2013р. знаходиться в матеріалах справи). У відзиві на позов № 3/186 від 04.02.2013р. суму боргу визнає частково в частині 4800 грн. боргу за надані послуги, щодо 1 800 грн.00 коп. ціни блоку живлення позов не визнає, оскільки стверджує, що у нього відсутнє документальне підтвердження поставки блоку живлення, зокрема відсутня накладна, що свідчить про поставку (відпуск) товарно-матеріальної цінності. Також вказує на те, що у відповідності до п.7.2. Договору пеня нараховується на суму вартості робіт, в той час як позивачем нарахована пеня на суму, яка складається з вартості робіт та вартості обладнання. Крім того, не визнає нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

01.02.2013р. позивачем заявлено клопотання від 29.01.2013р. про уточнення позовних вимог, а саме збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені, інфляції та 3 % річних та просить суд стягнути з відповідача 6600 грн. 00 коп. основного боргу, 271 грн.23 коп. - пені, 54 грн.25 коп. - 3% річних та 23 грн.57 коп. інфляційних втрат в зв"язку із збільшенням кількості днів протермінування оплати за виконані роботи та поставлене обладнання.

18.02.2013р. позивачем заявлено клопотання від 14.02.2013р. про уточнення позовних вимог, а саме збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені, інфляції та 3 % річних та просить суд стягнути з відповідача 6600 грн. 00 коп. основного боргу, 314 грн. 63 коп. - пені, 62 грн.93 коп. - 3% річних та 30 грн.38 коп. інфляційних втрат в зв"язку із збільшенням кількості днів протермінування оплати за виконані роботи та поставлене обладнання.

Позивача до початку судового засідання заявив клопотання про уточнення позовних вимог від 28.03.2013р., а саме про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені інфляції та 3 % річних та просить суд стягнути з відповідача 6600 грн. 00 коп. основного боргу, 428 грн.55 коп. - пені, 85 грн.71 коп. - 3% річних та 11 грн.86 коп. інфляційних втрат в зв"язку із збільшенням кількості днів протермінування оплати за виконані роботи та поставлене обладнання.

Розглянувши заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд відмовляє в задоволенні таких заяв, оскільки позивачем не додано доказів отримання відповідачем таких заяв, а отже спір вирішується відповідно до первісних позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав відповідно до первісних позовних вимог. Щодо заперечень, викладених відповідачем у відзиві на позов, стверджує, що від відповідача на адресу позивача не надходило жодних заперечень чи зауважень щодо оформлення документів; акт виконаних робіт, що містив дані про виконані роботи та поставку обладнання, оформлений одним актом був підписаний обома сторонами без зауважень.

Також представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Суд, керуючись п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України, зокрема, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача задовільнив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши представлені докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

21 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чортківський цукровий завод" в особі директора Медвідь В.В., що діяв на підставі повноважень, наданих Статутом з однієї сторони та Приватним підприємством "Сімат" в особі директора Копипи А.А., що діяв на підставі Статуту, з другої сторони, було укладено Договір № 120921 (надалі - Договір). У відповідності до умов даного договору відповідач (Замовник) доручив, а позивач (Виконавець за Договором) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором надати відповідачу (Замовнику за Договором) послуги:

- виконати роботи по Діагностиці стану, виявлення та усунення причин несправностей в роботі Системи управління центрифуги № 4;

- здійснити поставку обладнання на об"єкті Замовника.

Замовник зобов"язазвся прийняти результати робіт та оплатити їх п.1.1 Договору).

Сторони в Договорі узгодили, що загальна вартість наданих послуг згідно Специфікації, що є невід"ємною частиною договору, становить 6600,00 грн. з врахуванням ПДВ 20%, в сумі 1100,00 грн., з яких:

- вартість обладнання становить 1800,0 грн., в тому числі ПДВ 20% - 300,00 грн.;

- вартість Робіт становить 4800,00 грн., в тому числі ПДВ 20% -800,00 грн.(п.2.1 Договору).

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Як вбачається зі змісту Договору, він по своїй правовій природі є договором про надання послуг, цивільні правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника)

надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, прямо передбачених договором, може покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

На виконання умов Договору позивачем 16 жовтня 2012р. було виконано роботи та здійснено поставку обладнання на суму зазначену в Договорі, а саме на суму 6600 грн.00 коп., що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг за Договором № 120921 від 21.09.2012р., підписаним 16.10.2012р. повноважними представниками сторін та завіреними печатками їх підприємств. Частиною 3 п.2 вищезазначеного Акту сторони зазначили, що претензій та зауважень щодо умов виконання Договору жодна із сторін не мають (належним чином завірена копія вищезазначеного документа знаходиться в матеріалах справи).

Як слідує з матеріалів справи та про що стверджує представник позивача в судовому засіданні, ним повністю виконані умови договору та наданий весь обсяг робіт та поставка обладнання, передбачені в Договорі, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих робіт та поставленого обладнання не виконав, а отже станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за надані роботи та поставлене обладнання в сумі 6600 грн.00 коп.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п.7.2. Договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплачених Робіт за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в сумі 230 грн.5 коп. за кожен день прострочення, виходячи з суми 6600 грн.00 коп. , що складається з вартості виконаних робіт в сумі 4800 грн.00 коп. та вартості поставленого обладнання в сумі 1800 грн.00коп. Однак, враховуючи те, що в п.7.2 Договору сторонами чітко передбачено стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України у разі недотримання Замовником передбачених в Договорі термінів оплати, виходячи з вартості неоплачених Робіт за кожен день прострочення, а отже суд, здійснивши перерахунок суми пені відмовляє в частині стягнення пені в сумі 62 грн.88 коп. і стягує з відповідача пеню за кожен день прострочення, несплаченої вартості виконаних робіт в сумі 4800 грн.00 коп., що складає 167 грн.67 коп.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за розрахунками позивача за період з 22.10.2012р. по 15.02.2013р. становить 6 грн. 59 коп., а також 3% річних, що за розрахунками позивача за період з 22.10.2012р. по 15.02.2013р. становить 46 грн.11 коп.

Твердження відповідача у відзиві на позов про те, що згідно ст.625 ЦК України відповідальність у вигляді справи 3% річних не повинна бути заявлена до стягення позивачем в зв"язку з тим, що договором передбачена відповідальність у вигляді справи пені, судом до уваги не приймається, оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання (аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р., №4/720 від 15.11.2010р.)

Що стосується твердження відповідача про відсутність накладної, яка свідчить про поставку (відпуск) товарно-матеріальної цінності - блоку живлення і, як наслідок, невизнання відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 1800 грн.00 коп., суд вважає Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором № 120921 від 21.09.2012р., підписаний повноважними представниками сторін та завірений печатками їх підприємств без претензій та зауважень належним доказом отримання відповідачем робіт по діагностиці стану, виявлення та усунення причин несправностей в роботі Системи управління центрифуги № 4 та отримання відповідачем TRIO-PS/1AC/24DC/10 IF блоку живлення в розумінні ст.32 ГПК України.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду будь-яких доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6600 грн.00 коп. основного боргу, 167 грн.67 коп. пені, 46 грн.11 коп. - 3% річних та 6 грн.59 коп. інфляційних втрат такими, що підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені в судовому засіданні представником позивача .

Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4 2 -4 7 , 22, 32, 34, 36, 44, 48, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Чортківський цукровий завод" , вул. І.Франка, смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 05429587) на користь Приватного підприємства "Сімат", м. Львів вул. Хімічна,4 кімната 47 (ідентифікаційний код 35444426) : 6 600 (шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 167 (сто шістдесят сім) грн.67 коп. пені, 46 (сорок шість) грн. 11 коп. - 3% річних, 6 (шість) грн. 59 коп. інфляційних втрат та 1704 (одну тисячу сімсот чотири) грн. 78 коп. в повернення судового збору.

3. В частині стягнення пені в сумі 62 грн.88 коп. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2013р.

Суддя Ю.О. Чопко