Постанова

від 17.01.2013 по справі 9101/184666/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. справа № 2а/0470/7866/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Драгун К.П.

представників сторін:

позивача : - Капран Р.В. дов. від 03.12.12р.;

відповідача: - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/7866/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад"

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання незаконною перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" (далі - ТОВ фірма "Каскад", Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, т.3, а. с.81-84) визначило наступні вимоги:

- визнати незаконною позапланову виїзну перевірку проведену працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська) з 18.09.2008 р. по 01.10.2008 р. та з 02.10.2008 р. по 08.10.2008 р. щодо ТОВ Фірма «Каскад» на підставі наказу від 18.08.2008 р. № 292;

- скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 30.10.2008 р. №0010352302/0 та повідомлення-рішення від 30.10.2008 р. № 0010362302/0, податкове повідомлення-рішення від 17.12.2008 р. № 0010352302/1 та повідомлення-рішення від 17.12.2008 р. № 0010362302/1, податкове повідомлення-рішення від 25.02.2009 р. №0010352302/2 та повідомлення-рішення від 25.02.2009 р. № 0010362302/2, податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009 р. № 0010352302/3 та податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009 р. № 0010362302/3;

- скасувати акт перевірки № 2729/232/23934596 від 15.10.2008 р., складений ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем при проведенні позапланової виїзної перевірки позивача порушено вимоги ч.8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме: ця перевірка здійснена без відповідного рішення суду, на наявності якого, як підстави для проведення позапланової перевірки, наголошено у вказаній статті, а також перевірку проведено за відсутності підстав, виключний перелік яких встановлено в ч.6 вказаної статті. Крім того, відповідач в результаті неправомірно проведеної перевірки безпідставно нарахував позивачу суми податкового зобов'язання у розмірі 468627 грн. та 585876 грн., оскільки ТОВ «Каскад» не було порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» при включенні до складу валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) постачальнику ТОВ «Техноформ» за отриманими від нього податковими накладними, при цьому договір поставки металопрокату від 02.02.2005 р. № 02122005-ІІ, укладений з ТОВ «Техноформ», був дійсним та реальним, спрямованим на здійснення господарської діяльності. Також позивач зазначав, що доводи відповідача про, начебто, незаконну та протиправну діяльність їх контрагента не можуть бути взяті до уваги, оскільки представники ТОВ «Техноформ» мали всі передбачені чинним законодавством та звичаями ділового обороту в таких справах документи та реквізити, а, отже, ТОВ фірма «Каскад» не може нести відповідальність за порушення законодавства контрагентом, про яке в момент виконання правочину обізнане не було.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/7866/12 (суддя Турова О. М.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано правомірністю підстав для проведення перевірки, тим, що акт перевірки є службовим документом та не підлягає скасуванню; господарська операція вчинена між позивачем та контрагентом на підставі договору, підписаного невстановленою особою; товарні накладні, якими позивач підтверджує придбання товару не містять необхідних реквізитів, внаслідок чого не можуть вважатись належною первинною документацією. Надані позивачем податкові накладні на підтвердження виконання господарських операцій по відносинам з контрагентом, містять неточності та не надавались податковому органу при проведенні перевірки.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ фірмою "Каскад" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 р. у справі №2а/0470/7866/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на неможливість визнання договору нікчемним, того, що позапланова перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду, також вказує на наявність в первинних документах усіх необхідних реквізитів, того, що на момент укладення та виконання договорів позивач не міг знати та не знав про протиправний характер діяльності контрагента за договором.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська погоджується з висновками, викладеними у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 р. у справі № 2а/0470/7866/12 та заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «Каскад» і вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін надали пояснення по суті спірних питань, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, зазначив про протиправність прийнятого судового рішення в справі, просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник податкового органу наполягав на законності та обґрунтованості судового рішення, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

З урахуванням наявних матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровськ позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Каскад» з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноформ» за період з 14.11.2005 р. по 30.06.2008 р. (акт перевірки № 2729/232/23934596 від 15.10.2008 р. - т.1, а. с.14-36), встановлені під час цих перевірок порушення вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зміст цих порушень відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Так, на підставі вказаного акту перевірки та за результатами застосованої Товариством процедури адміністративного оскарження (т.2, а. с.22-35) відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 30.10.2008 р. № 0010352302/1, від 17.12.2008 р. № 0010352302/1, від 25.02.2009р. № 0010352302/2, від 06.05.2009 р. № 0010352302/3 (т.1, а. с.38, 39, 41; т.2, а. с.39), яким Товариству визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 585 876 грн., у т.ч. 390584 грн. - за основним платежем, 195 292 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 30.10.2008 р. № 0010362302/0, від 17.12.2008 р. № 0010362302/1, від 25.02.2009 р. № 0010362302/2, від 06.05.2009 р. № 0010362302/3 (т.1, а. с.37, 40, 42; т.2, а. с.39), яким Товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 468 627 грн., у т. ч. 312418 грн. - за основним платежем, 156 209 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним при розгляді в суді першої інстанції було питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання у ТОВ «Техноформ» металопрокату згідно нікчемного правочину (договору поставки від 02.02.2005 р. № 02122005-ІІ), і про неправомірність в зв'язку з цим віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ фірми "Каскад" підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

За висновками акту перевірки Товариством внаслідок порушення п.5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток: за 2005 р. на суму 13,4 тис. грн., за 2006 р. на суму 377184 грн., та внаслідок порушення п.п.7.2.1., п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податку на додану вартість на загальну суму 312418 грн.

При цьому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган посилався на наявність постанови господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 р. у справі №А27/87-08, яка набрала законної сили і якою визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Техноформ» (код ЄДРПОУ 33856271) з моменту його вчинення, а саме з 04.11.2005 р., визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Техноформ» № 04216503 від 14.11.2005 р. з моменту видачі, а саме з 14.11.2005 р., та припинено юридичну особу - ТОВ «Техноформ» (т.2 а.с.42, 43).

Даною постановою встановлено, що положення установчих документів ТОВ «Техноформ» містять неправдиву інформацію, а саме у п.1.2 статуту цього товариства зазначено, що його засновником є ОСОБА_3, однак остання фактично не є його засновником і не мала наміру займатися господарською діяльністю, оскільки вона на прохання незнайомої людини за грошову винагороду надала свої паспортні дані; документи необхідні для державної реєстрації не підписувала; про відкриття рахунків в банківських установах їй не відомо; документи, що стосуються податкової звітності і взагалі фінансово-господарської діяльності підприємства не підписувала; свідоцтво платника ПДВ, а також печатки та штампи ТОВ «Техноформ» не отримувала. Крім того постановою господарського суду встановлено, що відповідно до акту перевірки від 23.02.2007 р. ТОВ «Техноформ» за юридичною адресою не знаходиться.

Крім того, відповідно до постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.11.2008 р. у кримінальній справі № 1-592/08 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст.27 ч.5, ст.205 ч.1 КК України, яка набрала законної сили 17.11.2008 р. і на цей час не скасована, встановлено, що дії ОСОБА_3, які полягали у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто у створені суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, були вірно кваліфіковані органами слідства. Таким чином, ОСОБА_3, зареєструвавши на своє ім'я ТОВ «Техноформ», створила даний суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, чим надала засоби необхідні для здійснення фіктивного підприємництва, виступив посібником в його скоєнні, які в подальшому використали його з метою прикриття незаконної діяльності (т.3, а. с.265, 266).

Суд першої інстанції, з огляду на вищевказані судові рішення, посилаючись на ч.4 ст.72 КАС України, обґрунтував відмову у задоволенні позовних вимог Товариства щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень тим, що неправомірність віднесення позивачем сум витрат та ПДВ по товарах, придбаних у ТОВ «Техноформ» до складу валових витрат та податкового кредиту Товариства, відбулась за нікчемною угодою (враховуючи встановлені судами порушення, допущені при створенні ТОВ «Техноформ»).

Отже, спірним питанням є відповідно питання обґрунтованості, при викладених обставинах, вчинених податковим органом нарахувань при здійсненні висновків щодо нікчемності та виконання правочину позивача по господарській операції з ТОВ «Техноформ».

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ фірмою «Каскад» (Покупець) і ТОВ «Техноформ» (Продавець) укладений договір поставки від 02.12.2005 р. № 02122005-П, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця за плату металопрокат (т.2, а. с.40,41).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

При цьому, положеннями Закону № 168 не передбачена можливість анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з моменту його видачі.

За приписами ч.7 ст.59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платників ПДВ та відсутність державної реєстрації юридичної особи - ТОВ «Техноформ» на момент здійснення господарської операції, матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що Товариство має необхідні первинні документи, що свідчать про реальність господарської операції, а саме: прибуткові накладні, накладні (т.3 а.с.142-153), податкові накладні, які надані суду та не були надані податківцям під час проведення перевірки в зв'язку з викраденням останніх, за фактом чого порушено кримінальну справу №4071112, яка відповідно до п.3 ст.206 КПК України призупинена (лист Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 02.10.2008 р. № 6/5357 - т.2, а.с.79) і в подальшому виявлення цих документів під час проведення ревізії архіву ТОВ фірми «Каскад» в поточному 2012 році.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що податкові накладні не можуть вважатись первинними документами - підставою для формування податкового кредиту Товариства, оскільки не відповідають вимогам Закону № 168 та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» № 165 від 30.05.97р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на відсутність прізвища особи, яка склала податкові накладні (т.3, а. с.101-112), та відсутність у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідної відмітки (непотрібне виділяється поміткою "X"- оригінал чи копія), колегія суддів вважає неправомірними та надуманими, оскільки за приписами п.5 вказаного Порядку податкова накладна може вважатись недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (тобто не особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Також судом першої інстанції не наведено нормативно-правовий акт, який встановлював би вимоги до товарних накладних, які б у даному випадку були порушені з огляду на відсутність у деяких товарних накладних підпису особи, яка відпустила товар (за наявності лише підпису директора ТОВ «Тех ноформ»), з огляду на наявність на інших накладних аналогічного підпису, проставленого навпроти «отпустил» (при цьому підпис навпроти «директор» відсутній взагалі), а також з огляду на відсутність на всіх товарних накладних підпису головного бухгалтера.

Згідно наведених судом першої інстанції пояснень позивача ОСОБА_4 поставки металопрокату від ТОВ «Техноформ» на склад ТОВ фірми «Каскад» здійснювались транспортом контрагента, тобто транспортом ТОВ «Техноформ».

За твердженням позивача розрахунки між ТОВ фірмою «Каскад» та ТОВ «Техноформ» за товар проводились у безготівковій формі та шляхом взаємозаліку: перераховані грошові кошти у розмірі 1500374,25 грн., в т.ч. ПДВ - 250062,38 грн. згідно банківських виписок за червень 2006 року; залишок несплаченої суми у розмірі 374 040,30 грн. зараховано шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги ТОВ фірми «Каскад» до ТОВ «Техноформ» по сплаті заборгованості на вищевказану суму за договором від 02.12.2005р. №02122005-ІІ, що відображено у картці рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість ТОВ фірми «Каскад» перед контрагентом за отриманий товар станом на 30.06.2008 р. становила 96,88 грн.

Наведені обставини щодо розрахунків між сторонами за договором поставки відповідачем не спростовані.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочину, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказаний вище правочин (договір поставки від 02.12.2005 р. № 02122005-П).

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається суд першої інстанції, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.216 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені правові наслідки недійсності правочину, а не його нікчемності.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на доводах, які свідчать про винні дії контрагента позивача, якщо взагалі можливо застосовувати термін « винні дії» в даному випадку- (відсутність ТОВ «Техноформ» за юридичною адресою, відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень, основних фондів, у тому числі і транспортних засобів для перевезення, які необхідні для виконання договору поставки тощо), а не самого позивача.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачалось обов'язку платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів з урахуванням обґрунтувань правової позиції, покладеної судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення, та висновків викладених по суті спірних питань, вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 585 876 грн. та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 468 627 грн., з підстав визначених в акті, тому позовні вимоги Товариства щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 30.10.2008 р. № 0010352302/1, від 17.12.2008 р. № 0010352302/1, від 25.02.2009 р. № 0010352302/2, від 06.05.2009 р. №0010352302/3 та від 30.10.2008 р. № 0010362302/0, від 17.12.2008 р. № 0010362302/1, від 25.02.2009 р. № 0010362302/2, від 06.05.2009 р. № 0010362302/3 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Каскад», проведеної ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська з 18.09.2008 р. по 01.10.2008 р. та з 02.10.2008 р. по 08.10.2008 р. на підставі наказу від 18.08.2008 р. № 292, скаржник зазначає, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду. Крім того, перевірку було проведено за відсутності підстав, виключний перелік яких вказано в ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України».

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказана перевірка проведена на підставі наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 18.09.2008р. №292, виданого на підставі постанови начальника слідчого відділення ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 03.09.2008 р. та згідно п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (т.2, а. с.4, 5).

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи зазначає, що відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Частиною 6 статті 11-1 Закону № 509 визначено підстави, за наявності яких проводиться позапланова виїзна перевірка.

Згідно ч.9 ст.11-1 Закону № 509 позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що у разі виникнення будь-якої з обставин, викладених у частині шостій статті 11-1 Закону № 509, позапланова перевірка може бути проведена за рішенням керівника податкового органу, оформленим наказом, а рішення суду, як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки, необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у статті 11-1 Закону № 509.

Наведене свідчить про законність підстав для проведення податковим органом позапланової перевірки позивача.

Дотримання відповідачем порядку та строків проведення позапланової перевірки (надання директору фірми ОСОБА_5 під розписку направлення на проведення цієї перевірки, копії наказу про її призначення - т.2, а. с.5,6, тощо) встановлено судом першої інстанції і не заперечується скаржником.

Отже, позовні вимоги Товариства про визнання незаконною вищевказаної позапланової перевірки задоволенню не підлягають.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника, які стосуються позовних вимог ТОВ фірми «Каскад» про скасування акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 2729/232/23934596 від 15.10.2008 р., з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Платник податків, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту, у відповідності до п.1 ст.6 КАС, має право звернутись до адміністративного суду.

Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 (далі - Порядок № 327) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За положеннями п.3.3. Порядку № 327 матеріали (акти, довідки, пояснювальні записки, розрахунки та інші документи), які підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, використовуються для прийняття податкового повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

З наведених норм права випливає, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу висновки акта перевірки та власне сам акт перевірки, не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, що у свою чергу виключає можливість такого платника податків, з урахуванням ст.17 КАС України, на їх оскарження у судовому порядку.

Таким чином, позовна вимога про скасування акта перевірки є неналежно обраним способом правового захисту позивача, тому не підлягає задоволенню.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень і про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в іншій частині.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/7866/12 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/7866/12 - скасувати.

Адміністративний позов задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2008р. №0010352302/0 та податкове повідомлення-рішення від 30.10.2008р. № 0010362302/0, податкове повідомлення-рішення від 17.12.2008р. №0010352302/1 та податкове повідомлення-рішення від 17.12.2008р. №0010362302/1, податкове повідомлення-рішення від 25.02.2009р. №0010352302/2 та податкове повідомлення-рішення від 25.02.2009р. №0010362302/2, податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009р. №0010352302/3 та податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009р. №0010362302/3.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко