Постанова

від 01.04.2013 по справі 810/802/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 01 квітня 2013 року                      місто Київ          № 810/802/13-а Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді                        Шевченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовомФастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «ІТ» простягнення податкової заборгованості, –  В С Т А Н О В И В:           Позивач, Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ» про стягнення податкової заборгованості в сумі 2  947  382, 94 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Відповідачу за адресою його місцезнаходження (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Галафеєва, будинок 31), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася копія ухвали про відкриття скороченого провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи). Однак до суду повернувся конверт з позначкою про те, що закінчився термін зберігання. Згідно зі статтею 18 Закону № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними, а в силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 09.11.2007 року, код за ЄДРПОУ: 35259203. З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2009 року Фастівською ОДПІ Київської області було проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт № 74/5/2301-35259203 від 05.02.2009 року «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ІТ» код за ЄДРПОУ 35259203 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 12.11.2007 року по 30.09.2008 року». Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства: -          абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим за перевіряємий період занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1  016  708, 00 гривень, у тому числі за 4 квартал 2007 року у сумі 4792, 00 гривень, за 1 квартал 2008 року у сумі 130  829, 00 гривень, за 3 квартал 2008 року у сумі 881  087, 00 гривень; -          пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037; -          пункт 3.4 розділу 3 «Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/20549; -          пункту 1.2 розділу 1, пункти 2.2, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 розділу 2 та пункт 3.2 розділу 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; -          підпункт 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого за перевіряємий період занижено ПДВ в загальній сумі 813  366, 00 гривень, у тому числі грудень 2007 року на суму 3833, 00 гривень, за січень 2008 року на суму 104  663, 00 гривень, за серпень 2008 року 181  624, 00 гривень, за вересень 2008 року на суму 523  246, 00 гривень; -          підпункт «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 89, 25 гривень, в тому числі за ІІІ квартал 2008 року в сумі 89, 25 гривень. На підставі Акта перевірки № 74/5/2301-35259203 від 05.02.2009 року, Фастівською ОДПІ Київської області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: -          № 0000092301/0 від 17.02.2009 року за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем – 108  496, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями – 54  248, 00 гривень, яке отримане відповідачем 17.02.2009 року. Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги відповідача, Рішенням Фастівської ОДПІ Київської області від 25.03.2009 року № 1805/10/25-013/4, податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 17.02.2009 року було залишено без змін; -          № 0000023500/0 від 17.02.2009 року за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем – 704 870, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями – 352 435, 00 гривень. Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги відповідача, Рішенням Фастівської ОДПІ Київської області від 25.03.2009 року № 1806/10/25-013/5, податкове повідомлення-рішення № 0000023500/0 від 17.02.2009 року було залишено без змін; -          № 0000082301/0 від 17.02.2009 року за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання за основним платежем – 1  016 708, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями – 739 299, 00 гривень, яке отримане відповідачем 17.02.2009 року. Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги відповідача, Рішенням Фастівської ОДПІ Київської області від 25.03.2009 року № 1807/10/25-013/6, податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 17.02.2009 року було залишено без змін. Отже, за результатами апеляційного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, Фастівською ОДПІ Київської області були винесені наступні податкові повідомлення рішення: -          № 0000092301/2 від 13.05.2009 року (№ 0000092301/1 від 26.03.2009 року, отримане відповідачем 26.03.2009 року) за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем – 108  496, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями – 54  248, 00 гривень, яке отримане відповідачем 13.05.2009 року. За рахунок наявної переплати в розмірі 0, 060 гривень, вказане податкове зобов'язання зменшилося, відповідно, не погашена частина податкового зобов'язання складає – 162 743, 94 гривень.; -          № 0000023500/2 від 13.05.2009 року (№ 0000023500/1 від 26.03.2009 року, отримане відповідачем 26.03.2009 року) за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем – 704 870, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями – 352 435, 00 гривень, яке отримане відповідачем 13.05.2009 року; -          № 0000082301/2 від 13.05.2009 року (№ 0000082301/1 від 26.03.2009 року, отримане відповідачем 26.03.2009 року) за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання за основним платежем – 1  016 708, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями – 739 299, 00 гривень, яке отримане відповідачем 13.05.2009 року. За рахунок наявної переплати в розмірі 28  673, 00 гривень, вказане податкове зобов'язання зменшилося, відповідно, не погашена частина податкового зобов'язання складає – 1  727, 334, 00 гривень. Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач оскаржив їх у судовому порядку. 11.07.2010 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-875/10/1070, позовну заяву ТОВ «ІТ» було залишено без розгляду з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України. Вищевказану ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2010 року в адміністративній справі № 2а-875/10/1070 було скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року. ТОВ «ІТ» повторно звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. 24.05.2012 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-1444/12/1070, позовну заяву ТОВ «ІТ» було залишено без розгляду з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з непогашенням відповідачем податкової заборгованості в добровільному порядку, позивачем на підставі статті 59 Податкового кодексу України була виставлена податкова вимога № 70 від 26.10.2012 року. Податкова заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України складає 2  947  382, 94 гривень. Отже, на день судового розгляду заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачено. Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В силу абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У зв'язку з порушенням відповідачем норм вищевказаної статті, було встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1  016  708, 00 гривень, у тому числі за 4 квартал 2007 року у сумі 4792, 00 гривень, за 1 квартал 2008 року у сумі 130  829, 00 гривень, за 3 квартал 2008 року у сумі 881  087, 00 гривень. Позивачем було встановлено порушення відповідачем пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, відповідно до якого всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку – продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою. Також перевіркою встановлено порушення відповідачем пункту 3.4 розділу 3 «Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/20549, в результаті чого платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. При цьому невключення податкової накладної (за наявності її оригіналу) до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Перевіркою відповідача було встановлено порушення пункту 1.2 розділу 1, пункти 2.2, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 розділу 2 та пункт 3.2 розділу 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі – Положення № 88). Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Розділом 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (пункт 2.2 Положення № 88). Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено (пункт 2.13 Положення № 88). Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (пункт 2.14 Положення № 88). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 Положення № 88). Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (пункт 2.16 Положення № 88). Щодо донарахування податку на додану вартість слід зазначити наступне. Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №  168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №  168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №  168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. У зв'язку з порушенням відповідачем норм вищевказаної статті, було встановлено заниження ПДВ в загальній сумі 813  366, 00 гривень, у тому числі грудень 2007 року на суму 3833, 00 гривень, за січень 2008 року на суму 104  663, 00 гривень, за серпень 2008 року 181  624, 00 гривень, за вересень 2008 року на суму 523  246, 00 гривень. Також, в порушення відповідачем підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. У зв'язку з чим відповідачем занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 89, 25 гривень, в тому числі за ІІІ квартал 2008 року в сумі 89, 25 гривень. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг – сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх   наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Згідно з пунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідач неодноразово повідомлявся позивачем про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом. На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає 2  947  382, 94 гривень. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав. За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ» (код за ЄДРПОУ: 35259203) в дохід Державного бюджету 2 947 382 (два мільйони дев'ятсот сорок сім тисяч триста вісімдесят дві) гривні 94 копійки податкового боргу: -          податок на додану вартість – 1 220 048 (один мільйон двісті двадцять тисяч сорок вісім) гривень 94 копійки; -          податок на прибуток приватних підприємств – 1 727 334 (один мільйон сімсот двадцять сім тисяч триста тридцять чотири) гривні 00 копійок. Постанова підлягає негайному виконанню. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Суддя                                                                                           Шевченко А.В.