Рішення

від 11.12.2006 по справі 6/21"д"

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/21"Д"

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" грудня 2006 р. Справа № 6/21"Д"

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

          при секретарі Кондренко О.А.

за участю представників сторін

від позивача Ружанська Л.І. - дов. №62 від 10.01.06

від відповідача-1 Карпик Т.П. - дов. №29 від 27.02.06

від відповідача-2: не з'явився від відповідача-3: Кучмар О.В. - директор

від третьої особи: не з'явився

в порядку ст.30 ГПК України: Мазуркевич В.Я. - заступник селищного голови, дов.№328 від 26.04.06  

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Романівський склозавод" (смт. Романів)  

до Дочірнього підприємства "Романівське скло" ВАТ "Романівський склозавод" (смт .Романів)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурси" (м. Житомир)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Романів" (м. Житомир)

Третя особа на стороні відповідачів: Промінвестбанк в особі філії "Житомирське Центральне відділення Промінвестбанку" (м.Житомир) (м.Житомир()

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.06.2002р. і від 25.06.2003р. та витребування майна з чужого незаконного володіння

За згодою сторін справа розглянута у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 22.11.06 до 04.12.06 о 12:00 та до 11.12.06 о 16:00 відповідно до ст.77 ГПК України.

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цеху виробітку інвентарний номер 0001, площею 2216,9 кв.м,  що знаходиться за адресою смт.Романів, вул.Жовтнева,97: укладеного 27.06.02 між ДП „Романівське скло” і ТОВ „Екоресурси”, та укладеного 25.06.03 між ТОВ „Екоресурси” і ТОВ „Торговий дім „Романів”. Також поставив вимогу про витребування зазначеного цеху з чужого незаконного володіння ТОВ „Торговий дім „Романів”.

Вимоги обґрунтовує тим, що ДП „Романівське скло” уклало договір на майно, яке йому не належить. Цех виробітку перебував у тимчасовому користуванні дочірнього підприємства на підставі договору фінансового лізингу. Свідоцтво про право власності на цех виробітку за ДП „Романівське скло” видане виконкомом Дзержинської селищної ради на підставі рішення виконкому № 9 від 16.07.01. Разом з тим протокол засідання виконкому Дзержинської селищної ради від 16.07.01 не містить в порядку денному розгляд питання видачі ДП „Романівське скло” свідоцтва про право власності на цех виробітку. Зазначене рішення виконкому відмінено рішенням цього ж виконкому №8 від 17.12.04. ТОВ „Торговий дім „Романів” уклав договір купівлі-продажу від 25.06.03 в період введення процедури санації по справі №5/108„Б” про банкрутство ВАТ „Романівський склозавод”. Санація була введена ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.05.03 по даній справі за участю інвестора ТОВ „Торговий дім „Романів”. Цех виробітку належав і належить на праві власності ВАТ „Романівський склозавод”, що підтверджується свідоцтвом про право власності на цілісний майновий комплекс від 16.07.01. Отже, ТОВ “Торговий дім “Романів”, будучи інвестором ВАТ “Романівський склозавод”, достовірно знав, що цех виробітку належить останньому.

Ухвалою суду від 27.04.05 до участі у справі залучено Промінвестбанк в особі філії “Житомирське Центральне відділення Промінвестбанку” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, оскільки Промінвестбанк відповідно до договору іпотеки від 27.07.04, укладеного між банком і ТОВ “Торговий дім “Романів”, являється іпотекодержателем. Предмет іпотеки – спірна будівля цеху виробітку.

В судовому засіданні представник відповідача-1 (ДП “Романівське скло” ВАТ “Романівський склозавод”) проти позову не заперечує.

Представник відповідача-3 (ТОВ “Торговий дім “Романів”) проти позову заперечує. Вважає, що договір купівлі-продажу від 25.06.03 укладений згідно вимог чинного законодавства, проведена повна оплата вартості будівлі цеху виробітку, зареєстровано право власності на це майно за товариством, яке є добросовісним набувачем.

В порядку ст.30 ГПК України в судових засіданнях приймали участь та  давали пояснення представник Романівської селищної ради та представник КП “Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації”, оглядалась інвентарна справа будівлі цеху виробітку.          Також оглядались матеріали справи № 5/108”Б” за заявою ЗАТ “Укртара-Інвест” про визнання ВАТ “Романівський склозавод” банкрутом та справи № 8/51”Д” за позовом ВАТ “Романівський склозавод” до ТОВ “Торговий дім “Романів” і ПП “Ельба-Інвест” про визнання недійсним договору застави та усунення перешкод у здійсненні права власності.  

Відповідач-2 (ТОВ “Екоресурси”) та третя особа (Промінвестбанк) в судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду (а.с.110 т.2) та реєстром відправки рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Статуту, зареєстрованого рішенням виконкому Дзержинської районної Ради народних депутатів №140 від 28.02.1995р., ВАТ “Романівський склозавод” (позивач) засновано відповідно до рішення державної корпорації “Укрбудматеріали” від 24.02.1995р. № 84 шляхом перетворення державного підприємства Романівського склозаводу у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993р. (а.с.5 т.2).

Як повідомило суд регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (лист № 06/4724 від 09.11.06 а.с.111 т.2), приватизація ВАТ “Романівський склозавод” була завершена 03.06.1999р. В переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ “Романівський склозавод”, значиться цех виробітку інвентарний номер 0001, який є предметом спірних договорів купівлі-продажу (а.с.113 т.2).

Право власності на цех виробітку за позивачем підтверджується також свідоцтвом про право власності на цілісний майновий комплекс, що розташований по вул.Жовтневій, 97 в смт.Дзержинську (а.с.29 т.1), виданим на підставі рішення виконкому Дзержинської селищної ради від 16.07.01 № 9 (а.с.125-126 т.2).

Згідно генерального договору фінансової оренди (лізингу) від 01.01.2001р. та додатку до нього від 01.01.2001р. (а.с.36-39 т.1) позивач передав ДП “Романівське скло” ВАТ “Романівський склозавод” (відповідач-1) у платне користування на умовах фінансової оренди (лізингу) майно, зазначене в акті передачі основних засобів від 01.01.2001р. (а.с.40-41 т.1), в тому числі і цех виробітку.

В послідуючому угодою від 01.11.2003р., укладеною між позивачем та відповідачем-1, договір фінансової оренди (лізингу) від 01.01.2001р. був розірваний, а майно, що передавалось в оренду, в т.ч. цех виробітку, було повернуто власнику – ВАТ “Романівський склозавод” (а.с.152 т.2). Дана обставина була встановлена судом при розгляді справи № 8/51”Д”, матеріали якої оглядались в судовому засіданні.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач-1 на підставі рішення виконкому Дзержинської селищної ради від 16.07.2001р. № 9 (а.с.93 т.1) отримав свідоцтво про право власності на будівлю цеху виробітку (а.с.27 т.1).

27.06.2002р. відповідач-1 продав цех виробітку ТОВ Екоресурси” (відповідач-2), що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с.85 т.1). В договорі зазначено, що цех виробітку належить продавцеві на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого 20.06.2002р. (а.с.92 т.1). Вартість об'єкту- 420 000грн., які відповідач-2 перерахував відповідачу-1 платіжним дорученням №17 від 08.07.2002р. (а.с.88 т.1).

25.06.2003р. відповідач-2 продав даний цех виробітку ТОВ “Торговий дім “Романів” (відповідач-3) згідно договору купівлі-продажу (а.с.91 т.2). Продаж вчинено за 500 000грн., які перераховані продавцю платіжним дорученням №1 від 10.07.2003р. (а.с.94 т.2).

Позивач вважає, що внаслідок укладення зазначених договорів купівлі-продажу цеху виробітку порушені його права як власника, тому просить визнати їх недійсними та витребувати належне йому майно з чужого незаконного володіння відповідача-3.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що діяло на час укладення спірних договорів купівлі-продажу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої  законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно  або  за плату у володіння і користування іншим особам.

Відповідно до ст.225 ЦК УРСР (який діяв на час укладення спірних договорів), право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу  власник  не  вправі витребувати від нього майно.

Згідно ч.1 ст.145 ЦК УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це  майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Як зазначено в договорі купівлі-продажу від 27.06.2002р. право власності на цех виробітку належить продавцеві (відповідачу-1) на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого 20.06.2002р. Свідоцтво про право власності видане на підставі рішення виконкому Дзержинської селищної ради №9 від 16.07.01. Матеріали справи містять витяг із протоколу засідання виконкому від 16.07.01, в якому зазначено, що за ДП “Романівське скло” ВАТ “Романівський склозавод” визнано права власності на будівлю цеху виробітку. Разом з тим, із наданого представником Романівської селищної ради оригіналу протоколу засідання виконкому Дзержинської селищної ради від 16.07.2001р. № 9 вбачається, що в порядку денному розглядалось відношення ДП “Романівське скло” про визнання права власності на побудований комплекс печі безкольорового скла № 2 (а.с. 71, 126 т.2). Визнання права власності на будівлю цеху виробітку не було предметом розгляду на даному засіданні, і як зазначив представник селищної ради, рішення виконкому з цього питання відсутнє. Враховуючи ці обставини, рішенням виконкому Романівської селищної ради від 17.12.04 №8 відмінено рішення виконкому № 9 від 16.07.2001р. “Про оформлення права власності на будівлю цеху виробітку ДП “Романівське скло” як таке, що суперечить чинному законодавству (а.с.33 т.1).

Відповідно до ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про  господарський суд", цього Кодексу , інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Оскільки видача свідоцтва про право власності на будівлю цеху виробітку за ДП “Романівське скло” не підтверджується відповідним рішенням виконкому, то видане свідоцтво і його дублікат не є правовстановлюючими документами, а відповідач-1 не набув право власності на це майно, в зв'язку з чим не мав права на його відчуження.

Суд також не приймає як належний доказ протокол засідання спостережної ради ВАТ “Романівський склозавод” від 04.06.02, на якому вирішено дати згоду на відчуження будівлі цеху виробітку (а.с.94 т.1). Ксерокопія цього протоколу надана ТОВ “Екоресурси”. Позивач заперечує наявність такого протоколу і проведення відповідного засідання. Оригінал протоколу або інші докази на підтвердження цієї обставини суду не надані. Крім того, згідно п.п.8.3.4 Статуту ВАТ "Романівський склозавод" спостережна рада погоджує проведення операцій розпорядження нерухомим майном АТ, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 2000 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент операції (а.с.10 т.2). На момент укладення договору купівлі-продажу від 27.06.02 мінімальна заробітна плата становила 140,00грн., з врахуванням еквіваленту спостережна рада вправі погоджувати операції з нерухомим майном, балансова вартість якого перевищує 280 000грн. Як зазначено в акті передачі основних засобів від 01.01.2001 первісна вартість цеху виробітку становить 75161,59грн., залишкова вартість станом на 01.01.2001р. - 14206,07грн. (а.с.123 т.2). Отже не було потреби в погодженні спостережною радою питання відчуження цеху виробітку.

Відчуження майна особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди недійсною (п.4 листа Вищого арбітражного суду України від 14.10.98р. №01-8/393 “Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України”).

Отже договір купівлі-продажу цеху виробітку від 27.06.02, укладений між ДП „Романівське скло” ВАТ “Романівський склозавод” і ТОВ „Екоресурси” є недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР як такий, що не відповідає вимогам закону, зокрема, ст.4 Закону України “Про власність” та ст.225 ЦК УРСР.

Відповідно до ч.1 ст. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Внаслідок визнання недійсним первинного договору купівлі-продажу від 27.06.02, послідуючий договір купівлі-продажу цеху виробітку від 25.06.03, укладений між ТОВ „Екоресурси” і ТОВ „Торговий дім „Романів”, також є недійсним, оскільки не породжує будь-яких бажаних сторонами наслідків, так як ТОВ "Екоресурси" не набуло право власності на це майно, в зв'язку з чим не мало права його відчужувати товариству "Торговий дім "Романів".

Угода про відчуження майна, вчинена поза волею власника, є нікчемною, і як вказує ВГСУ у постанові від 10.02.2005р.  у справі № 19/33, з чим погодився і ВСУ у постанові від  05.04.2005 року, а тому не може породжувати наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому. Таким чином, всі наступні угоди з цим майном є, відповідно, нікчемними.

Доводи відповідача-3 стосовно того, що він є добросовісним набувачем, спростовуються оглянутими в судовому засіданні матеріалами справи № 5/108”Б”. Зокрема, ухвалою суду від 20.05.03 по даній справі запроваджено процедуру санації боржника за участю ТОВ “Торговий дім “Романів”. В додатку № 1 до плану санації міститься перелік основних фондів боржника, що підлягають продажу. Цех виробітку хоча і не включений в цей перелік, однак він значиться в переліку майна, власником якого є боржник (позивач по справі). Відповідач-3, будучи інвестором ВАТ "Романівський склозавод" і складаючи план санації, не міг не знати того, яке майно входить до складу цілісного майнового комплексу ВАТ "Романівський склозавод". Отже, на день укладення договору купівлі-продажу - 25.06.03 відповідач-3  мав знати, що цех виробітку належить позивачу.

Відповідно  до ст.50 Закону України "Про власність" власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Віндикаційним визнається позов власника, що не володіє, до невласника, що незаконно володіє, про вилучення майна в натурі. Разом з тим право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності. Зокрема, таке право за позивачем підтверджується вищевказаними свідоцтвом про право власності на цілісний майновий комплекс, договором фінансової оренди (лізингу) від 01.01.2001р. та угодою про його розірвання від 01.11.2003р., на виконання якої майно (в тому числі цех виробітку), що було передане в користування дочірньому підприємству, було повернуто його власнику.   

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Під незаконним володінням варто розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо правова підстава такого володіння недійсна (володіння, установлене в результаті недійсної угоди).

Оскільки зазначені договори купівлі-продажу є недійсними, так як відчуження майна здійснено особами, які фактично не були його власниками, то з огляду на приписи вказаного закону володіння цим майном є незаконним.

За таких обставин позивач вправі витребувати належний йому цех виробітку з незаконного володіння відповідача-3.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, та підлягають задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.06.2002р., укладений між Дочірнім підприємством „Романівське скло” ВАТ “Романівський склозавод” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Екоресурси”.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу віж 25.06.2003р., укладений між Товаристом з обмеженою відповідальністю „Екоресурси” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Романів”.

4. Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Романів” (10014, м.Житомир, проїзд Скорульського,5, код 32467648) повернути Відкритому акціонерному товариству "Романівський склозавод" (13002, смт. Романів Житомирської області, вул.Жовтнева,97, код 00293226) цех виробітку інвентарний номер 0001, площею 2216,9 кв.м,  що знаходиться за адресою: смт.Романів, вул.Жовтнева,97.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Романів” (10014, м.Житомир, проїзд Скорульського,5, код 32467648) на користь  Відкритого акціонерного товариства "Романівський склозавод" (13002, смт. Романів Житомирської області, вул.Жовтнева,97, код 00293226) - 1695,00грн. сплаченого державного мита та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурси" (10025, м. Житомир, вул. Ольжича,9, код 32008105) на користь  Відкритого акціонерного товариства "Романівський склозавод" (13002, смт. Романів Житомирської області, вул.Жовтнева,97, код 00293226) - 1695,00грн. сплаченого державного мита та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з Дочірнього підприємства "Романівське скло" ВАТ "Романівський склозавод" (13002, смт.Романів Житомирської області, вул.Жовтнева, 97, код 30077292) на користь  Відкритого акціонерного товариства "Романівський склозавод" (13002, смт. Романів Житомирської області, вул.Жовтнева,97, код 00293226) - 1695,00грн. сплаченого державного мита та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати: 6 прим.

1 - в справу

2-5 - сторонам