Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а/0570/17741/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17741/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі Заднепровської В.О.,

за участі:

представника позивача Хан В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінцере» до Запорізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Київі, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про скасування рішення про коригування митної вартості від 22.10.12 №112040000/2012/000050/2 та стягнення надмірно сплачених платежів в розмірі 130445,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» звернулось до суду з позовною заявою до Запорозької митниці, Головного управління Державного казначейства України в м.Києві, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про скасування рішення №112040000/2012/000050/2 від 22 жовтня 2012 року про коригування митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 130445,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. На підставі контракту № 21/01 дкп від 21 січня 2009 року, укладеному між позивачем (покупець) та ТОВ «Русметалі», Грузія (продавець) на митну територію України 22 жовтня 2012 року позивачем був ввезений товар - феросилікомарганець марки МнС17 у кількості 1020 тон за ціною 1235 доларів США за тону на загальну суму 1 259 700 доларів США.

22 жовтня 2012 року позивачем до Запорізької митниці була подана вантажна митна декларація №112040000/2012/002867, в якій митна вартість ввезеного товару була визначена за ціною контракту в розмірі 10068782,10 грн. Виходячи із зазначеної вартості, сплаті підлягали митні платежі в розмірі 2013756,42 грн., які складаються з податку на додану вартість. При подані декларації позивачем були надані всі необхідні документи, а саме: контракт №21/01 дкп від 21 січня 2009 року, додаток №71 від 07 вересня 2012 року до контракту №21/01 дкп від 21 січня 2009 року, інвойс №V від 20 вересня 2012 року, сертифікат походження товару GEO2012 01/002799

Від 21 вересня 2012 року, вантажний маніфест від 07 жовтня 2012 року, коносамент №2 від 06 жовтня 2012 року, калькуляція вартості №134/09-8 від 04 вересня 2012 року, цінову інформацію metalmonitor від 06 вересня 2012 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 24 вересня 2012 року. 22 жовтня 2012 року Запорізькою митницею прийнято рішення №112040000/2012/000050/2 про коригування митної вартості із розрахунку 1315 доларів США за тону. Рішення мотивується тим, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана оскільки виявлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно вимог ст.59 МК України. В результаті чого, позивачу було донараховано ПДВ в розмірі 130445,76 грн. Запорізька митниця у своєму рішенні вказує на те, що позивач відмовився надати додаткові документи, але це твердження не відповідає дійсності. Частиною 3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у чатині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно із переліком, встановленого цією статтею. При поданні декларації позивач надав митному органу всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, які підтверджували обґрунтованість договірної вартості товару, при цьому в порушення положень ч.3 ст.53 МК України, ніякою письмової вимоги з боку Запорізької митниці щодо надання додаткових документів позивачу не надходило. Рішення про коригування митної вартості було прийнято в день подання позивачем вантажної митної декларації. Також, позивач зазначає, що Запорізька митниця не вела ніяких консультацій відносно питання визначення основи вартості.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим (основним) методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) є протиправними, а рішення про коригування митної вартості товарів №112040000/2012/000050/2 від 22 жовтня 2012 року є таким, що прийняті неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства.

На підставі вищезазначеного, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача-1, Запорізька митниця, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та надав заперечення на позовну заяву в яких зазначає, що згідно статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 335 МК України передбачено подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються окрім іншого відомості: у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 МК України. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи. Згідно ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, відповідач-1 зазначає, що за МД №112040000/2012/002861 від 22 жовтня 2012 року уповноваженою особою митного брокера ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_3, з яким у позивача був укладений договір доручення про надання митних брокерських послуг, до митного оформлення було заявлено товар феросилікомарганець марки МнС-17 фракція 5-50 мм., 1020000,00 кг., в 855 біг-бегах. За вищезазначеною МД системою згенеровано обов'язкова митна процедура за кодом 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. У разі визнання задекларованої митної вартості результати контролю фіксуються відповідно до п.5 розділу 2 Порядку, затвердженого наказом Держмитслужби від 24 червня 2009 року №602». Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що заявлена митна вартість (1235 дол.США за тонну) суттєво відрізнялась від цінової інформації, що містилась в інформаційній системі Державної митної служби України та відображала митну вартість ідентичного товару, що ввозився позивачем раніше (1315 дол.США за тону - митна декларація №112040000/2012/001969 від 01 серпня 2012 року). Окрім того, зазначає відповідач-1, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару згідно п.2 ст.53 Митного кодексу України було встановлено, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (про що здійснено відповідний запис на звороті ДМВ), а саме:

- до ціни товару не включено витрати на навантаження, страхування, суми роялті та ліцензійних платежів згідно вимог ст..58-64 МК України, у той час як згідно п.3.1. розділу 3 зовнішньоекономічного контракту від 21 січня 2009 року №21/01 дкп сторони визнають, що організація транспортування, видатки відповідальність за можливі втрати, митне оформлення та умови страхування товари відповідають Інкотермс-2000. Згідно з розділом Б.6. умов поставки CIF Інкотермс-2000, якщо всі витрати по товару не булі включені у фрахт, покупець зобов'язаний нести всі витрати і збори по товару, що знаходиться в дорозі, до його прибуття в порт призначення, а також витрати по розвантаженню.

- калькуляція вартості 1мт феросилікомарганцю від 04 вересня 2012 року №134/09-8 не містить інформації щодо вартості страхування товару, а також переліку витрат, включених до вартості фрахту.

- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 24 вересня 2012 року №4055 посилається на Додаток №70 від 07 вересня 2012 року до контракту від 21 січня 2009 року №21/01 дкп. Однак, цей документ до митного оформлення поданий не був.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що у висновку вказано, що рівень цін на феросилікомарганець марки МнС-17 (Mn- 65-75%, Si- 16-19%) на світовому ринку може становити 1220,00 - 1570,00 $/т в залежності від якості товару, умов оплати тощо. У той же час, пунктом 4.1 Розділу 4 Контракту від 21 січня 2009 року №21/01 дкп та додатком від 07 вересня 2012 №71 передбачена передплата як одна з можливих форм оплати поставленого товару. Рахунок-фактура (інвойс) №V виставлено 20 вересня 2012 року, тобто за 16 днів до початку постановлення товарної партії (коносамент від 06 жовтня 2012 року №2), що діє підстави вважати про можливість сплати рахунку на момент здійснення митного оформлення і наявність станом на дату подання митної декларації відповідних платіжних документів. Також, були виявлені наступні розбіжності в поданих до митного оформлення документах: - контракт від 21 січня 2009 року №21/01 дкп та додатки до нього від 01 червня 2010 року б/н, від 31 серпня 2012 року б/н, від 5 червня 2012 року, б/н, а також рахунок-фактура (інвойс) №V-71 від 20 вересня 2012 року скріплені підписами різних осіб та різними печатками, у той час як в преамбулі договору та усіх додатків в якості посадової особи, уповноваженої на їх підписання вказано одну й ту саму особу - виконавчого директора ТОВ «Рустамелі» - Міміношвілі Т. Відповідно до приписів статті 53 МК України зобов'язано було надати додаткові документи. Із вказаними вимогами Запорізької митниці уповноважена особа митного брокера ознайомлений 22 жовтня 2012 року, про що наявна відповідна відмітка на ДМВ. 22 жовтня 2012 року уповноваженою особою митного брокера на звороті ДМВ здійснено запис: «Вищевказані документи надати немає можливості» та проставлено дату, особистий підпис та прізвище. Митним органом проведена процедура консультації з уповноваженою особою митного брокера щодо обрання методу визначення митної вартості товарів, за результатами якої встановлено, що у брокера відсутня інформація, необхідна для визначення митної вартості товару за ціною договору. Метод №1 не можливо було застосувати в зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. При визначенні митної вартості товару за методом 2а була застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару та цінової інформації ЄАІС ДМСУ. А саме: у митниці була наявна інформація про вартість ідентичного товару, яка становить 1315 дол.США за тонну. Як джерело інформації вказана митна декларація №112040000/2012/001969 від 01 серпня 2012 року, про що зазначено в Рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до ст.55 МК України. Протягом дії гарантійних зобов'язань за МД №112040000/2012/002867 від 22 жовтня 2012 року додаткові документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару до митниці декларантом не надані.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач-1 вважає дії правомірними, просить у задоволенні позові відмовити в повному обсязі.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року №346 «Про ліквідацію урядових органів», наказу Міністерства фінансів України від 30 квітня 2011 року №574 «Про заходи щодо ліквідації Державного казначейства України», наказу Державного казначейства України від 05 травня 2011 року №116 «Щодо ліквідації територіальних органів Державного казначейства України», органи Державного казначейства ліквідовано.

01 грудня 2011 року створено Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, яке є правонаступником прав та обов'язків Головного управління Державного казначейства України у м.Києві.

Зважаючи на вищезазначене та керуючись статтями 49, 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві - його правонаступником - Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві.

Представник відповідача-2, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та надав заперечення на позовну заяву в яких зазначає, що розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364. Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентуються Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, що затверджений спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Тобто, керуючись вказаним Порядком, основною умовою повернення коштів, вказаних у позовній заяві є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Тому, на підставі вищевикладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 15 березня 2007 року №12661070008024690, ідентифікацій код юридичної особи 34990470, відповідно до довідки серії АА №653190 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (а.с.8).

21 січня 2009 року між ТОВ «Компанія «Вінцере» (покупець) та ТОВ «Русметалі» (продавець, Грузія) був укладений Контракт № 21/01 дкп (далі контракт) на поставку феросилікомарганцю (далі товар). Кількість товару та ціна визначаються у Додатках до Контракту на кожну партію товару. Продавець надає покупцю наступні документи: комерційний інвойс, оригінал товарно-транспортної накладної, сертифікат походження за формою СТ-1, виданого Міністерством економіки Грузії, сертифікат якості з печаткою підприємства. Оплата здійснюється за одиницю в доларах США на умовах FOB, порт м.Поти (інкотермс 2000). Оплата товару проводиться в доларах США банківським переводом на валютний рахунок продавця. Форма оплати: передплата або відстрочка платежу. (а.с.10).

07 вересня 2012 між позивачем та ТОВ «Русметалі» був укладений Додаток №71 до Контракту (а.с. 13). Відповідно до змісту вказаних специфікацій загальна кількість товару - феросилікомарганця МнС17, що закуповується, за ним складає 1020,0 мт +/-5% мт. Ціна на проданий за контрактом товар встановлюється на умовах CIF, порт м.Бердянськ та складає 1235,00 доларів США за одну метричну тону, умови оплати - передплата або відстрочення платежу. Загальна сума контракту складає 1259700,00 доларів США +/-5%. Декларантом при визначенні митної вартості товару був використаний перший основний метод за ціною договору (вартість операції).

В межах виконання зазначеного вище Контракту та Додатку до нього позивачем на митну територію України в зоні діяльності Запорізької митниці ввозився товар «Феросилікомарганець МнС17». Для проведення митного оформлення цього товару 22 лютого 2012 року позивачем було укладено договір №22/02/2012 на надання брокерських послуг з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.59). Через уповноважену особу митного брокера ОСОБА_3 до Запорізької митниці була подана вантажна митна декларація типу "ІМ 40 АА": 112040000/2012/002861 від 22 жовтня 2012 року (далі митна декларація). Вартість товару визначена декларантом за першим методом (за ціною угоди) щодо такого визначення (а.с.42).

До митної декларації відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: контракт №21/01 дкп від 21 січня 2009 року, додаток №71 від 07 вересня 2012 року, інвойс №V від 20 вересня 2012 року, сертифікат походження товару GEO 2012 01/002799 від 21 вересня 2012 року, вантажний маніфест від 07 жовтня 2012 року, коносамент №2 від 06 жовтня 2012 року, калькуляція вартості №134/09-8 від 04 вересня 2012 року, цінову інформацію metalmonitor від 06 вересня 2012 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 24 вересня 2012 року.

Твердження позивача про те, що відповідачем-1 не було винесено ніякої письмової вимоги про надання додаткових доказів спростовується наступним.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару згідно п.2 ст.53 Митного кодексу України було встановлено, що подані декларантом для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, тобто до ціни товару не включено витрати на навантаження, страхування, сум роялті та ліцензійних платежів, тощо згідно вимог ст.58-64 МК України. В зв'язку з вищевикладеним, позивачу було запропоновано для підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення надати наступні додаткові документи (а.с.45):

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (наприклад, рахунки на випуск товарів безпосередньо зі складу виробника;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Уповноважена особа декларанта ОСОБА_3 був ознайомлений з вимогою митного органу про надання додаткових доказів, про що є відповідна відмітка. (а.с.45)

Як вбачається із зворотного боку МД, митним органом проведена процедура консультації з уповноваженою особою декларанта позивача - ОСОБА_3 За результатами проведеної консультації, обраний метод визначення митної вартості другорядний на підставі ст.59 МКУ - 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів митне оформлення яких вже здійснено). Позивач проти позиції митниці не заперечував, про що є відповідна відмітка (а.с.45).

22 жовтня 2012 року Запорізькою митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №112040000/2012/000050/2 (а.с.75), згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару «Феросилікомарганець марки МнС-17» визначена за другим методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено відмова декларанта від надання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі рівня митної вартості товару, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД № 112040000/2012/001969 від 01 серпня 2012 року із розрахунку 1315,00 доларів США за тону.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №112040000/2012/000050/2, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару (а.с.9).

Після отримання відповідного дозволу митниці позивач подав нову МД № 112040000/2012/002867 від 22 жовтня 2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД (а.с.76).

Відповідно до статті 264 МКУ у разі потреби в підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Можливість подання додаткових документів в підтвердження визначеної митної вартості після здійснення митного оформлення також передбачена Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби України від 17 березня 2008 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 року за № 259/14950.

Строк дії гарантійних зобов'язань становить 90 календарних днів з дати випуску товару у вільний обіг.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Протягом дії гарантійних зобов'язань за МД №112040000/2012/002867 від 22 жовтня 2012 року додаткові документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару до митниці декларантом не надані.

Правомірність прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 16 листопада 2012 року №700120801/2012/000010/1, якими визначено митну вартість імпортованого товару, а також картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є спірним питанням цієї справи.

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

За приписами пункту 2 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011 Держмитслужба України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011 основними завданнями Держмитслужби України є внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері державної митної справи; реалізація державної політики у сфері державної митної справи; забезпечення захисту економічних інтересів України. Держмитслужба України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: організовує та забезпечує здійснення регіональними митницями, митницями контролю за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установленого законом порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України, у тому числі й після завершення операцій митного контролю та митного оформлення; здійснює контроль за: своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на митні органи; класифікацією за товарною номенклатурою Митного тарифу України товарів, поданих до митного оформлення тощо.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI визначено поняття митного контролю. Це - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно частини 8 наведеної статті Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, серед інших, такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; відомості про найменування країн відправлення та призначення; відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

За приписами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

Позивачем відмовлено у надані додаткових документів, але не зазначено причин відмови (а.с.45).

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Відповідно до приписів статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст.59 МКУ, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів скористався МД №112040000/2012/001969 від 01 серпня 2012 року (а.с.56).

Таким чином, враховуючи суперечливість наявних документів та недостатність інформації щодо формування ціни імпортованого товару, що дозволили б застосувати перший метод визначення митної вартості, відповідачем-1 правомірно було застосований метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів митне оформлення яких вже здійснено) для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Відповідачем-1 було доведено правомірність прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 жовтня 2012 року №112040000/2012/000050/2 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2012 року №112040000/2012/000050/2 у зв'язку із чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» до Запорозької митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про скасування рішення №112040000/2012/000050/2 від 22 жовтня 2012 року про коригування митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 130445,76 грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінцере» до Запорізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Київі, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про скасування рішення про коригування митної вартості від 22.10.12 №112040000/2012/000050/2 та стягнення надмірно сплачених платежів в розмірі 130445,76 грн. - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 07 лютого 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 12 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.