Рішення

від 09.04.2013 по справі 927/344/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

09 квітня 2013 року Справа № 927/344/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фота Україна",

вул. Шахтарська, 5, м. Київ, 04074

Відповідач: приватне підприємство "Інтертранс ЧН",

вул. Елеваторна, 8 А, м. Чернігів, 14026

Предмет спору: про стягнення 403843,63 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Боримська Л.О. довіреність від 19.11.2012 представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 341882,01 грн. основного боргу, 19299,27 грн. пені, 42258,30 грн. 36 % річних за користування товарним кредитом та 404,05 грн. інфляційних, за неналежне виконання умов договору № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р.

Сторони були своєчасно попереджені про час та місце проведення судового засідання, але відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 28.03.2013р., направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві повернулась до суду з відміткою „за закінченням терміну зберігання ".

Судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, а саме пошук на офіційному сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" ( http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html ). Згідно інформації з офіційного сайту Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за умовами пошуку код 36338935 найменування приватне підприємство "Інтертранс ЧН" місцезнаходженням зазначено 14026, м. Чернігів, вул. Елеваторна, буд. 8 А.

Згідно наданої позивачем довідки АА № 038247 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, місцезнаходження юридичної особи: приватного підприємства "Інтертранс ЧН"- 14026, м. Чернігів, вул. Елеваторна, буд. 8 А.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що процесуальні документи господарського суду Чернігівської області були направлені відповідачу по справі за вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою, явка відповідача обов'язковою не визнавалась, суд приходить висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 28.03.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2013 р. виклав позовні вимоги та заявив письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 28.03.2013р. судом було здійснено огляд оригіналів всіх видаткових накладних за період з 31.08.2012 р. по 06.11.2012 р. на загальну суму 344 067,94 грн., на підставі яких заявлені позовні вимоги та копії яких містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 09.04.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по справі та заявив письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні 09.04.2013 р. подано письмову заяву про уточнення позовних вимог вих. №80/05 від 05.04.2013 року в яких позивач зазначає, що оскільки під час розгляду документів було з»ясовано, що нарахування товарного кредиту згідно додатку № 5 до договору відбувалося на суму 341882 грн. 01 коп., що перевищує встановлений для відповідача п.1.6. додатком № 5 кредитний ліміт в сумі 200000 грн. позивачем було здійснено перерахунок коштів, нарахованих за користування товарним кредитом за жовтень, листопад, грудень 2012 р. та січень, лютий 2013 р. Загальна сума, що підлягає сплаті відповідачем за користування товарним кредитом згідно умов п.1.4. додаткової угоди № 5 за вказаний період становить 26 800 грн. 74 коп. Також, позивач повідомив, що у зв»язку з тим, що позивачем було здійснено розрахунок пені встановленої п.11.3. договору, позивачем зроблено перерахунок пені з урахуванням дати виникнення прострочення. Таким чином, сума пені за договором, що підлягає стягненню з відповідача складає 19 157 грн. 95 коп. З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 341882 грн. 01 коп., суму пені в розмірі 19 157 грн. 95 коп., 26 800 грн. 74 коп. 36 % річних за користування товарним кредитом, 404 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та судовий збір.

Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв про "уточнення" позовних вимог. У разі надходження до господарського суду такої заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що поданою заявою про „уточнення" позовних вимог позивач фактично змінює (зменшує) суму коштів, нарахованих за користування товарним кредитом та суму пені, які підлягають стягненню з відповідача, тому подана позивачем заява про "уточнення" позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 36 % річних за користування товарним кредитом до 26 800 грн. 74 коп., а також в частині стягнення пені до 19 157 грн. 95 коп. та приймається судом до розгляду, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Судом в судовому засіданні 09.04.2013р. було здійснено огляд оригіналу видаткової накладної № F000168/12/08-2417 від 30.08.2012 р. на загальну суму 6992,14 грн.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Приймаючи до уваги, що позивачем було подано письмову заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 36 % річних за користування товарним кредитом до 26800 грн. 74 коп., а також в частині стягнення пені до 19 157 грн. 95 коп., яка прийнята судом, суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.07.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фота Україна" (постачальник) та приватним підприємством "Інтертранс ЧН" (покупець) було укладено Договір № 2248 про довгострокові поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2,1.3 зазначеного договору, постачальник (позивач) взяв на себе зобов»язання протягом дії даного договору поставляти і передавати у власність покупцю (відповідачу), а покупець - приймати та вчасно оплачувати товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Постачальник зобов»язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, остаточно погодженими сторонами у видаткових накладних, які з моменту підписання є невід»ємною частиною даного договору. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товарів, отриманих покупцем на протязі дії цього договору згідно видаткових накладних, які є його невід»ємною частиною.

В розділі 2 договору № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р. сторони погодили умови щодо ціни товару та встановили, що ціни на товар остаточно визначаються сторонами в накладній на момент поставки партії товару (п.2.2. договору). Ціни на товар включають витрати на пакування, маркування, навантаження та транспортування товару у межах міста Київ (п. 2.3. договору). Ціна договору дорівнює загальній вартості всього товару, що постачається за цим договором (п.2.4. договору).

Розділом 6 договору сторони узгодили строки та порядок поставки товарів та домовились, що поставка товарів здійснюється постачальником окремими партіями в строки, кількості та асортименті (по номенклатурі), остаточно погоджені сторонами в накладних (п.6.1. договору). Моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна) (п. 6.4. договору). Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15 червня 1965 року та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25 квітня 1966 року, на складі покупця або, за попередньою домовленістю, на складі постачальника (п.6.5. договору). Постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов»язання з поставки товару, якщо він поставив покупцю з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, та іншим умовам даного договору (п.6.6. договору).

Зі змісту договору вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п. 13.2. договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р., договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року. Якщо кожного разу за десять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, то строк дії договору продовжуватиметься на тих же умовах на 1 (один) рік.

Пунктом 13.3. договору сторони визначили, що у разі, якщо на момент закінчення чергового строку дії договору та наявності заяви від однієї із сторін про небажання продовжувати подальші договірні відносини, а сторонами не виконані будь-які взаємні зобов»язання, договір продовжує діяти до виконання сторонами всіх взаємних зобов»язань і проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Доказів припинення дії договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р. чи визнання його недійсним сторони суду не надали.

Приписами п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р., позивачем за період з 31.08.2012 р. по 06.11.2012 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 344 067,94 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін та копії яких містяться в матеріалах справи, а в судовому засіданні судом було здійснено огляд оригіналів.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

12.03.2012 р. між сторонами була підписана та скріплена печатками сторін кредитна угода (додаток № 5 до договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р.), яка, згідно п. 4.1., вступає в силу з 01.04.2012 р.

Відповідно до кредитної угоди від 12.03.2012 р., оплата товару, що поставляється за договором, та здійснюється з відстрочкою платежу на умовах товарного кредиту протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту підписання уповноваженою особою покупця товарної накладної (п.1.1. кредитної угоди). Оплата товару, що поставляється за договором, та здійснюється з відстрочкою платежу на умовах товарного кредиту більше ніж 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту підписання уповноваженою особою покупця товарної накладної. Зобов»язання покупця з оплати товару вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.1.2. кредитної угоди).

Згідно п. 1.3. кредитної угоди при користуванні товарним кредитом згідно п.1.1. покупець сплачує постачальнику 0 % річних від вартості поставленого товару.

Пунктом 1.4. кредитної угоди визначено, що при користуванні товарним кредитом згідно п.1.2. покупець сплачує постачальнику 36 % річних від вартості поставленого товару. Зазначені відсотки за користування товарним кредитом оплачуються покупцем щомісячно до кінця місяця, наступного за звітним, на підставі відповідного рахунку-фактури, що виставляється постачальником до 15 (п»ятнадцятого) числа місяця наступного за звітним.

У п.1.5. кредитної угоди сторони обумовили порядок зарахування платежів здійснених покупцем. Так, усі платежі покупця, що проходять за договором, незалежно від призначень платежів у платіжних дорученням: у першу чергу зараховуються, як погашення відсотків за товарним кредитом, що нараховуються згідно цій кредитній угоді; у другу чергу зараховуються, як погашення наявної заборгованості у покупця за поставлені товари по договору згідно хронологічного порядку її виникнення та до повного її погашення; у третю чергу зараховуються, як погашення вартості товару, замовленого покупцем протягом строку дії цієї кредитної угоди.

Поставки товару за договором здійснюються відповідно до діючого для покупця кредитного ліміту (загальної суми на яку покупець може купити товар на умовах товарного кредиту). Обсяг встановленого кредитного ліміту для покупця становить 200 000 грн. (п.1.6. кредитної угоди).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по кожній видатковій накладній на підставі якої позивачем був поставлений товар за період з 31.08.2012 р. по 06.11.2012 р. відповідач зобов»язаний був розрахуватись протягом 21 календарного дня з моменту підписання уповноваженою особою покупця кожної видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 10.10.2012 р. 98,02 грн. заборгованості по видатковій накладній № F000175/12/08-2417 від 11.09.2012 року, 193,52 грн. по видатковій накладній № F000189/12/08-2417 від 01.10.2012 року, 19.10.2012 р. сплачено 260,23 грн. по видатковій накладній № F000179/12/08-2417 від 17.09.2012 року та 08.11.2012 р. сплачено 1634,16 грн. по видатковій накладній № F000169/12/08-2417 від 31.08.2012 року, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, які додані до матеріалів справи. Таким чином, відповідачем було сплачено 2185,93 грн. боргу за поставлений товар за період з 31.08.2012 р. по 06.11.2012 р . Заборгованість відповідача становить 341882,01 грн.

06.12.2012 р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія вих. № 332/06 від 06.12.2012 р. про стягнення грошових коштів за товари, що поставлені. Сума претензії становить 341882,01 грн. Факт направлення відповідачу претензії підтверджується фіскальним чеком № 9196 від 06.12.2012 р. та описом вкладення у цінний лист, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія позивача залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з неоплатою відповідачем товару протягом 21 календарного дня з моменту його отримання, позивач просить суд стягнути з відповідача 26 800 грн. 74 коп. 36 % річних за користування товарним кредитом за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року, згідно п.п. 1.4., 1.6. кредитної угоди (додаток № 5 до договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р.).

У відповідності до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, кредитною угодою (додаток № 5 до договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р.) визначено що, якщо покупцем не було здійснено оплату товару протягом 21 календарного дня з моменту підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної, то оплата товару з відстроченням платежу більше ніж 21 календарний день здійснюється на умовах товарного кредиту: покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) 36 % річних від вартості поставленого товару. Обсяг встановленого кредитного ліміту для покупця становить 200 000 грн.

На виконання умов п.1.4. кредитної угоди позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури за надані послуги по використанню товарного кредиту за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року на загальну суму 42258,30 грн.

Факт направлення відповідачу рахунків-фактур з листами позивача про вимогу сплатити грошові кошти за користування товарним кредитом та відповідним розрахунком підтверджується фіскальними чеками від 13.11.2012 р., 12.12.2012 р., 14.01.2013 р., 13.02.2013 р., 05.03.2013 р. та описами вкладень до листа, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки, п. 1.6. кредитної угоди (додаток № 5 до договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р.) встановлено обсяг кредитного ліміту для покупця в сумі 200 000 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача 26 800 грн. 74 коп. 36 % річних за користування товарним кредитом за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року.

Зазначена сума заборгованості за користування товарним кредитом підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за користування товарним кредитом, який міститься в матеріалах справи.

Так як, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов»язань щодо оплати поставленого товару та враховуючи вищевикладені приписи, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 26 800 грн. 74 коп. відсотків за користування товарним кредитом за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 19 157 грн. 95 коп. за період прострочки з 22.09.2012 р. по 11.03.2013 р., розраховану відповідно до п. 11.3. договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.0Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 11.3. договору поставки № 2248 про довгострокові поставки від 01.07.2010 р. у випадку порушення покупцем визначених умовами даного договору строків оплати за фактично поставлений покупцю, але не оплачений останнім товар, постачальник має право нарахувати, а покупець, в цьому випадку, зобов»язується сплатити пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми вартості поставленого, але не сплаченого товару.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, а тому суд, з урахуванням вищевикладеного, доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано за простроку оплати товару пеню в сумі 19 157 грн. 95 коп. за період з 22.09.2012 р. по 11.03.2013 р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 404,05 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, тому суд доходить висновку, позивачем правомірно нараховано 404,05 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 341882 грн. 01 коп. основного боргу, 26800 грн. 74 коп. 36 % річних за користування товарним кредитом, 19157 грн. 95 коп. пені та 404 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 7764 грн. 88 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2013р.).

Приймаючи до уваги, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог у зв»язку із здійсненням неправильного розрахунку суми коштів за користування товарним кредитом та пені, а тому сплачена сума судового збору у розмірі 312 грн. покладається на позивача і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 612, 625, 626, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Інтертранс ЧН", вул. Елеваторна, 8 А, м. Чернігів, 14026 (п/р 26006035265 в ЗАТ Полікомбанк м. Чернігів, МФО 353100, код ЄДРПОУ 36338935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фота Україна", вул. Шахтарська, 5, м. Київ, 04074 (п/р 26000159119700 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 33444183) 341882 грн. 01 коп. основного боргу, 26800 грн. 74 коп. 36 % річних за користування товарним кредитом, 19157 грн. 95 коп. пені, 404 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 7764 грн. 88 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 10.04.2013 року.

Суддя Л.М.Лавриненко