Рішення

від 18.03.2013 по справі 919/196/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року справа № 919/196/13-г за позовом приватного акціонерного товариства "Швейна фабрика імені Ніни Онілової"

(99011, АДРЕСА_2),

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_1),

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників позивача - Науменко А.О., Небога І.О., довіреність б/н від 01.02.2013;

представник відповідача -не з'явився,

Суть спору:

06.02.2013 приватне акціонерне товариство "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №23 від 15.09.2011 у розмірі 8561,46 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 549, 550, 610, 625 Цивільного кодексу України, умови договору оренди №23 від 15.09.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати та комунальних послуг за договором оренди №23 від 15.09.2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.02.2013 було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2013.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 04.03.2013 на 18.03.2013.

У судове засідання 18.03.2013 з`явились представники позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з`явився, явку уповноважених осіб не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, вимоги ухвали суду від 11.02.2013 не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013) /далі - Постанова Пленуму/, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було повернуто підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

встановив:

15.09.2011 між Приватним акціонерним товариством «Швейна фабрика імені Ніни Онілової» (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 23 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 21,9 кв.м., що розташоване у цокольному поверсі будівлі літ. Б у АДРЕСА_2 та позначене у поверховому плані КП «БТІ і ДРОНМ» СМР під номером -І-30 (далі - об'єкт оренди) /а.с.19-29/.

У розділі 2 Договору сторони узгодили порядок передачі об'єкта в оренду.

Так, згідно п.п. 2.1 та 2.4 Договору, Орендодавець зобов'язаний передати, а Орендар прийняти Об'єкт оренди за актом прийому-передачі 06 жовтня 2011 року. Орендна плата та комунальні послуги починають нараховуватись з дати підписання акту прийому-передачі №1 по дату підписання у порядку Глави 9 Договору акту прийому-передачі Об'єкту оренди з оренди.

Відповідно до п. 3.18 Договору, Орендодавець зобов'язаний передати, а Орендар прийняти об'єкт оренди за актом прийому-передачі у строк, зазначений у п.2.1. Договору.

Пунктом 3.29 Договору передбачено що, Орендар несе відповідальність за отримання рахунків у порядку та в строки, передбачені п.п. 5.4., 5.5. даного Договору. Неотримання Орендарем рахунків на оплату орендної плати та/або на відшкодування комунальних послуг не звільняє Орендаря від обов'язку своєчасної сплати даних платежів у порядку та в строки, передбачені даним Договором, та не звільняє від відповідальності за прострочення оплати відповідних платежів.

Орендна плата та порядок розрахунків обумовлені у розділі 5 Договору.

Пунктом 5.2. Договору зокрема передбачено, що Орендар щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця сплачує Орендодавцю орендну плату у сумі 3504,00 грн, у тому числі ПДВ 20%. Орендна плата сплачується Орендатором в строки, передбачені Договором, у національній валюті України.

У пункті 5.3. Договору визначено, що Орендатор зобов'язаний щомісячно відшкодовувати Орендодавцю витрати по сплаті електричної енергії, або у відповідності з рахунком спожитої потужності електроприладів в Об'єкті оренди, або на підставі показників приладів обліку, встановленого в Об'єкті оренди та у відповідності з встановленими ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» тарифами. У разі, якщо кількість спожитої Орендодавцем електричної енергії враховується на підставі приладу обліку, уповноважені представники Орендаря та орендодавця зобов'язані з 01 по 05 число кожного місяця, наступного за звітним, фіксувати показники даного приладу обліку шляхом підписання ними відповідного акту. Показники приладу обліку на дату передачі Об'єкту оренди в оренду фіксуються сторонами в акті прийому-передачі Об'єкта оренди в оренду.

Згідно п. 5.4. Договору, витрати Орендодавця по сплаті комунальних послуг, якими забезпечується Об'єкт оренди, відшкодовуються Орендарем на підставі рахунку, для отримання якого Орендар зобов'язаний прибути до Орендодавця з 01 по 05 число кожного місяця оренди, наступного за звітним. Відшкодування витрат Орендодавця по сплаті комунальних послуг, якими забезпечується об'єкт оренди, здійснюється Орендатором щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.5.5. Договору, оплата орендної плати проводиться Орендарем на підставі даного Договору та рахунків, для отримання яких Орендар зобов'язаний прибути до Орендодавця в період з 01 по 05 числа кожного поточного місяця оренди, за який Орендодавцем повинна бути проведена оплата орендної плати в порядку, передбаченому п.5.2. даного Договору.

У пунктах 5.8.-5.9. Договору визначено, що обов'язок Орендаря по сплаті усіх платежів за Договором вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. В якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором Орендар перераховує Орендодавцю не пізніше 15 вересня 2011 забезпечувальний платіж (завдаток) у розмірі 3504,00 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 5.10 Договору передбачено, що забезпечувальний платіж (завдаток) залишається у Орендодавця на протязі всього строку дії Договору та використовується Орендодавцем для утримання з нього сум штрафних санкцій за невиконання та/або неналежне виконання Орендарем своїх зобов'язань за Договором, для компенсації документально підтверджених збитків, понесених Орендодавцем в результаті винних дій Орендаря, а також для утримання орендної плати, яка своєчасно не була сплачена Орендарем. Про всі утримання з суми забезпечувального платежу (завдатку) Орендодавець повідомляє Орендаря у простій письмовій формі.

Пунктами 5.11 - 5.12. Договору передбачено, що забезпечувальний платіж (повністю або в її частині, якщо Орендодавець здійснював утримання з суми забезпечувального платежу) за умови належного виконання Орендарем умов даного Договору зараховується Орендодавцем в рахунок плати за орендну плату за останній місяць оренди, та не підлягає поверненню Орендарю. Утримання Орендодавцем в порядку п.5.10 яких-небудь сум з забезпечувального платежу (завдатку) не звільняє Орендаря від виконання своїх зобов'язань за Договором у натурі.

Відповідно до пункту 5.16 в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2012 до Договору, орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати Орендодавцю експлуатаційні витрати по об'єкту оренди в сумі п'ять грн. за один кв.м. площі об'єкту оренди. Для отримання рахунку на оплату вказаних витрат, Орендар зобов'язаний прибути до Орендодавця в період з 01 по 05 числа кожного поточного місяця оренди. Оплата вказаних витрат проводиться Орендарем щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця за наступний місяць.

У розділі 6 Договору сторони передбачили відповідальність за цим Договором.

Так, відповідно до пункту 6.1 Договору, у випадку якщо який-небудь платіж, який належить Орендодавцю за Договором, не був здійснений у передбачений Договором строк, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка дійсна на момент сплати штрафних санкцій, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Строк позовної давності по пені встановлений Сторонами в один рік.

У випадку прострочення Орендарем сплати орендної плати понад 7 календарних днів після встановленого Договором строку платежу, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 5% від розміру простроченого платежу за кожний випадок порушення (п. 6.2 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку оренди, вказаний у п. 8.2. Строк дії договору встановлюється з 15 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року, але може бути достроково припинений у порядку та строках, передбачених у п.8.3 даного Договору (п.8.1.-8.2 Договору).

Згідно з пунктами 9.1-9.2 повернення Об'єкта оренди Орендодавцю здійснюється не пізніше останнього дня строку оренди, передбаченого п. 8.2 Договору, а у разі дострокового розірвання Договору - у продовж 1 (одного) дня з дати дострокового розірвання Договору. Об'єкт оренди повинен бути переданий Орендодавцю за актом у стані, не гіршому, ніж при передачі його в користування на початку строку оренди за актом приймання-передачі №1.

Як вбачається з актів приймання-передачі нежитлового приміщення №1 від 06.10.2011 та від 15.09.2012, приватне підприємство «Швейна фабрика імені Ніни Онілової» (орендодавець) передала, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (орендар) прийняв в оренду - нежитлове приміщення, загальною площею 21,9 кв.м., що розташоване в цокольному поверсі будівлі літ. Б, за адресою: АДРЕСА_2, яке позначене на поверховому плані КП «БТІ і ДРОНМ» СМР номером І-30 та яке знаходиться в технічному справному стані (а.с.33, 35).

Листом від 23.08.2013 позивачем було повідомлено відповідача про закінчення строку дії вказаного Договору оренди №23, в зв'язку із чим зобов'язано останнього сплатити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій. Також було повідомлено відповідача про обов'язок підготувати об'єкт оренди для передачі його орендодавцю та прибути 31.08.2012 для підписання акту прийому-передачі (а.с. 36-37).

Зазначений лист був залишений відповідачем без задоволення.

Також листом від 15.09.2012 позивачем було повідомлено відповідача про те, що сума неустойки за несвоєчасне виконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди в розмірі 3504,00 грн. в повному обсязі утримується з забезпечувального платежу (завдатку). Також було повідомлено відповідача про наявність у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 7247,09 грн. (а.с. 44).

На думку позивача, відповідачем зобов'язання по внесенню орендної плати за користування об'єктом оренди відповідно до умов договору виконувались не належним чином, зокрема не була здійснена у повному обсязі плата за оренду приміщення та за комунальні платежі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати яка станом на 04.02.2013 становить 6955,91 грн. та за комунальними платежами у розмірі 291,18 грн., також в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов вказаного Договору були нараховані штрафні санкції.

Зазначене стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення №23 від 15.09.2011, який став підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо здійснення орендної плати за надане нежитлове приміщення, загальною площею 21,9 кв.м., що розташоване у цокольному поверсі будівлі літ. Б у АДРЕСА_2 та позначене у поверховому плані КП «БТІ і ДРОНМ» СМР під номером -І-30.

Зазначене приміщення належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 26.07.1993, укладеного між позивачем та Регіональним відділенням фонду державного майна України у м. Севастополі, посвідченого державним нотаріусом за №1-2026 та зареєстрованим в електроному реєстрі прав власності на нерухоме майно під №31343322 від 27.08.2010 та угоди про внесення доповнень до вказаного договору купівлі-продажу (а.с. 198- 206).

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору згідно статті 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Частиною 6 зазначеної статті унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна. Отже до даного договору застосовуються положення про оренду.

Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статі 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. Договору зокрема передбачено, що Орендар щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця сплачує Орендодавцю орендну плату у сумі 3504,00 грн, у тому числі ПДВ 20%. Орендна плата сплачується Орендатором в строки, передбачені Договором, у національній валюті України.

На виконання умов Договору, позивачем, були виставлені відповідачу рахунки по сплаті орендної плати та комунальних і експлуатаційних витрат які оформлені відповідними актами про надання послуг (а.с. 48-101).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об'єкта оренди відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №23 від 15.09.2011 станом на 04.02.2013 у розмірі 6955,91 грн.

У зв'язку з цим вимоги позову щодо стягнення основної суми заборгованості по орендній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по комунальним та експлуатаційним платежам за спірним договором у розмірі 291,18 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.4. Договору, витрати Орендодавця по сплаті комунальних послуг, якими забезпечується Об'єкт оренди, відшкодовуються Орендарем на підставі рахунку, для отримання якого Орендар зобов'язаний прибути до Орендодавця з 01 по 05 число кожного місяця оренди, наступного за звітним. Відшкодування витрат Орендодавця по сплаті комунальних послуг, якими забезпечується об'єкт оренди, здійснюється Орендатором щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 5.16 в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2012 до Договору, орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати Орендодавцю експлуатаційні витрати по об'єкту оренди в сумі п'ять грн. за один кв.м. площі об'єкту оренди. Для отримання рахунку на оплату вказаних витрат, Орендар зобов'язаний прибути до Орендодавця в період з 01 по 05 числа кожного поточного місяця оренди. Оплата вказаних витрат проводиться Орендарем щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця за наступний місяць.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комунальні та експлуатаційні послуги за спірним договором також підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі та за комунальні і експлуатаційні послуги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 54,23 грн, 3% річних в сумі 209,34 грн та пеню - 1050,80 грн.

Що стосується вимог відповідача щодо стягнення пені в розмірі 1050,80 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за Договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

У пункті 6.1 Договору сторони передбачили, що у випадку якщо який-небудь платіж, який належить Орендодавцю за Договором, не був здійснений у передбачений Договором строк, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка дійсна на момент сплати штрафних санкцій, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Строк позовної давності по пені встановлений Сторонами в один рік.

Так, у пункті 5.2 Договору зазначено, що Орендар щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця сплачує Орендодавцю орендну плату у сумі 3504,00 грн, а тому період прострочення виконання зобов'язання по орендній оплаті починається з 11 числа місяця , а не з 04 числа як зазначено позивачем.

При цьому суд зауважує, що для встановлення вірного періоду прострочення зобов'язання для розрахунку пені мають застосовуватись також положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.17), суд зазначає, що він є невірним, в зв'язку із чим судом був проведений власний розрахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 668,80 грн за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 3504.00 11.02.2012 - 19.03.2012 38 7.7500 % 0.042 %* 56.39 3504.00 11.03.2012 - 20.03.2012 10 7.7500 % 0.042 %* 14.84 3504.00 11.04.2012 - 19.04.2012 9 7.5000 % 0.041 %* 12.92 3504.00 11.05.2012 - 21.05.2012 11 7.5000 % 0.041 %* 15.80 3504.00 11.06.2012 - 21.06.2012 11 7.5000 % 0.041 %* 15.80 3477.96 11.07.2012 - 11.08.2012 32 7.5000 % 0.041 %* 45.61 6955.91 11.08.2012 - 04.02.2013 178 7.5000 % 0.041 %* 507.44

Всього 668.80 Таким чином, загальний розмір пені за період з 11.02.2012 по 04.02.2013 становить 668,80 грн, тобто позивачем зайве нараховано 374,96 грн. пені (1050,80 - 668,80).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 668,80 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 209,34 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 17) суд зазначає, що він є невірним, оскільки має недоліки в частині визначення початку періоду прострочення та суми основного боргу окремо за кожний період прострочення.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок, за яким 3% річних за неналежне виконання Покупцем грошових зобов'язань за період з 11.02.2012 по 04.02.2013 становить 133,67 грн, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 3504.0 11.02.2012 - 19.03.2012 38 3 % 10.94 3504.0 11.03.2012 - 20.03.2012 10 3 % 2.88 3504.0 11.04.2012 - 19.04.2012 9 3 % 2.59 3504.0 11.05.2012 - 21.05.2012 11 3 % 3.17 3504.0 11.06.2012 - 21.06.2012 11 3 % 3.17 3477.96 11.07.2012 - 11.08.2012 32 3 % 9.15 6955.91 11.08.2012 - 04.02.2013 178 3 % 101.77

Всього: 133.67 А отже, суд вважає що вимоги позову в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 133,67 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат слід зазначити таке.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 за №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» визначено, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат, сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення складає 54,23 грн.

Проте, як вбачається з вказаного Інформаційного листа Вищого господарського суду України, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний день (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем, суд вважає його невірним, оскільки у спірний період мала місце дефляція.

А отже, в задоволені вимог в частині стягненні інфляційних втрат в сумі 54,23 грн. слід відмовити.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 8049,56 грн, з яких: 6955,91 грн - основний борг, 291,18 грн - комунальні послуги, 133,67 грн - 3% річних; 668,80 грн - пеня. В частині стягнення інфляційних витрат в сумі 54,23 грн та пені в сумі 374,96 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1617,63 грн = (8049,56 грн х 1720,50)/8561,46), з яких 8049,56 грн - задоволена сума позовних вимог, 1720,50 грн - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову, 8561,46 грн - заявлена сума позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 80, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, відомості про наявність рахунків в установах банку відсутні) на користь приватного акціонерного товариства "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" (99011, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 00309460, р/р №2600900017073 в СФ ВАТ «Укрексімбанк» в м. Севастополі, МФО 384986) заборгованість за договором оренди №23 від 15.09.2011 у розмірі 8049,56 грн (вісім тисяч сорок дев`ять грн 56 коп.) , з яких: 6955,91 грн - основний борг, 291,18 грн - комунальні послуги, 133,67 грн - 3% річних; 668,80 грн - пеня.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, відомості про наявність рахунків в установах банку відсутні) на користь приватного акціонерного товариства "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" (99011, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 00309460, р/р №2600900017073 в СФ ВАТ «Укрексімбанк» в м. Севастополі, МФО 384986) судовий збір у розмірі 1617,63 грн. (одна тисяча шістсот сімнадцять гривень 63 коп.).

4. В іншій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 25.03.2013.

Суддя С.О. Щербаков