Рішення

від 03.04.2013 по справі 910/2163/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2163/13 03.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариство «Банк Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брігус»

про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора в розмірі 618 426,16грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Філіпович М.О., довіреність б/н від 24.09.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариство «Банк Альянс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брігус» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора в розмірі 618 426,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови Кредитного договору № 11-011/ЮК від 18.05.2011 р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем, як перед кредитором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2163/13, розгляд справи призначено на 27.02.2013 р.

У судове засідання 27.02.2013 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2163/13. Вимоги ухвали від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2163/13 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2013 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2163/13 відповідач не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2013 р.

05.03.2013 р через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2163/13.

20.03.2013 р. у судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2163/13 позивач виконав.

В судове засідання 20.03.2013 представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2163/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 20.03.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2163/13 розгляд справи відкладено на 03.04.2013 р.

Представник позивача у судове засідання 03.04.2013 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2013 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Альянс» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брігус» (далі - позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір № 11-011/ЮК (далі - Кредитний договір), відповідно до якого банк надає позичальнику кредит:

- цілі кредиту: поповнення обігових коштів;

- сума кредиту: 46 100,00 доларів США;

- термін користування кредитними коштами - по 14.03.2012 р. включно;

- розмір процентної ставки за користування кредитними коштами - 18,9% процента річних. (п. п. 1.2.1. - 1.2.4. Кредитного договору).

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових договорів до Кредитного договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема було визначено суму кредиту, встановлено відсотки, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами та визначено термін користування такими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору зі всіма змінами та доповненнями до нього, між позивачем та Приватним акціонерним товариством Фірма «Каток» було укладено Договір застави майна від 18.05.2011 р.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти в сумі, встановленій Кредитним договором зі всіма змінами та додатками до нього, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 447 608,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своєму позові зазначає, що у відповідача крім заборгованості по поверненню кредитних коштів також існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 75 522,34 грн.

Позивачем на вимогу суду були долучені до матеріалів справи виписки по особовому рахунку відповідача, з яких вбачається, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 75 522,34 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочену заборгованість по поверненню кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 95 295,85 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.3. Кредитного договору банк має право за несвоєчасне погашення комісій та інших платежів, якщо вони є, процентів та частково або повністю кредиту утримати з позичальника пеню, яка вираховується як 0,9 % від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки.

Як вбачається з п. 4.2.10. Кредитного договору у разі невиконання та/або неналежного виконання позичальником пунктів 5.1.8. - 5.1.16 та будь-яких інших умов Договору та додаткових договорів до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому, позичальник сплачує пеню 0,006 % від суми заборгованості по кредиту за кожен день вищезазначеного невиконання та/або неналежного виконання, що визначається банком.

Судом здійснено перерахунок розмірів пені, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача та які передбачені п. 4.2.3. та п. 4.2.10. Кредитного договору, та встановлено, що позивачем було вірно розраховано вищезазначені показники.

З огляду на вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, передбачена умовами Кредитного договору, в загальному розмірі 95 295,82 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 618 426,16 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брігус» (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, будинок 26-А; ідентифікаційний код: 33228655) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» (04073, м. Київ, пр-т. Московський, будинок 8, корпус 16-А; ідентифікаційний код: 14360506) заборгованість за кредитним договором в розмірі 523 130 (п'ятсот двадцять три тисячі сто тридцять) грн. 34 коп., пеню в розмірі 95 295 (дев'яносто п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 368 (дванадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 53 коп.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя О.В. Нечай