Рішення

від 03.04.2013 по справі 910/2319/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2319/13 03.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумангла Маркетинг»

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10939347000 від 14.02.2006 р. в розмірі 59 446,18 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Омельченко І.В., довіреність б/н від 15.06.2011 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумангла Маркетинг» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10939347000 від 14.02.2006 р. в розмірі 59 446,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови Кредитного договору № 10939347000 від 14.02.2006 р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем, як перед новим кредитором, відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (реєстровий номер 3749) від 08.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2319/13, розгляд справи призначено на 27.02.2013 р.

25.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 08.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2319/13.

У судове засідання 27.02.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 08.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2319/13 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2013 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 08.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2319/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 27.02.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2319/13 розгляд справи відкладено на 20.03.2013 р.

20.03.2013 р. у судове засідання представник позивача з'явився.

У судове засідання 20.03.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали від 08.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2319/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 20.03.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2319/13, розгляд справи відкладено на 03.04.2013 р.

02.04.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява про виправлення описки в позовній заяві.

У судове засідання 03.04.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2013 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумангла Маркетинг» (далі - позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір № 05-02/06.2 (10939347000) (далі - Кредитний договір), відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у доларах США в сумі 36 255,00 доларів США (п. 1.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2.1. Кредитного договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 14.02.2006 р.

Згідно з п. п. 1.3.1., 1.3.2. Кредитного договору за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,5 %, якщо не встановлено іншу ставку згідно умов цього Договору. За користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 22 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї заборгованості клієнта по основній сумі боргу незалежно від розміру простроченої заборгованості.

08.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - позивач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (реєстровий номер 3749, далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи наявна копія Акту прийому-передачі документації за Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 р.

Таким чином, на підставі укладеного Договору купівлі-продажу позивач набув статусу нового кредитора.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що банк, в якості первісного кредитора, свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі 36 255,00 доларів США, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Надання кредиту банком відповідачу у належному розмірі підтверджується наявною у матеріалах справи копією меморіального валютного ордеру № 01/06 прім. 1 від 14.02.2006 р.

Відповідно до п. 1.19-1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до абз. 2 п. 1.4. Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого наказом Державного казначейства України від 24 липня 2001 р. N 126 (у редакції наказу Державного казначейства України від 27 травня 2005 р. N 96) бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті відображається в регістрах бухгалтерського обліку (меморіальних ордерах, відомостях, картках тощо) у національній валюті України шляхом перерахунку суми іноземної валюти за валютним курсом з одночасним відображенням операцій в іноземній валюті.

Меморіальні ордери складаються відповідно до Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затвердженої наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 N 68 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.2000 за N 570/4791 (із змінами), окремо для кожного виду валюти та нумеруються відповідно N 1-1, 1-2, 1-3, 2-1, 2-2 та ін.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

02.04.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява про виправлення описки в позовній заяві, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 18 161,37 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 13 294,12 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 16 958,11грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 11 032,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Як вбачається з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Своєю заявою про виправлення описки в позовній заяві позивач виправив заявлений ним до стягнення з відповідача розмір заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, проте при визначенні розміру позовних вимог було враховано вірний розмір зазначеної заборгованості, що фактично не тягне за собою таких наслідків, як збільшення позовних вимог, а тому приймається до уваги судом.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 2 272,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2013 р. складає 18 161,37 грн., підлягають задоволенню.

Позивач у своєму позові зазначає, що у відповідача крім заборгованості по поверненню кредитних коштів також існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 121,62 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2013 р. складає 16 958,11 грн.

В матеріалах справи містяться виписки по особовому рахунку відповідача, якими підтверджується заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 121,62 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2013 р. складає 16 958,11 грн., підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочену заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 1 663,22 доларів США (13 294,12 грн.) та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 380,28 доларів США (11 032,58 грн.).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розрахунку 0,4% від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Судом здійснено перерахунок заявлених розмірів пені за прострочення повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами та встановлено, що позивачем допущено помилку при розрахунку зазначених показників.

З огляду на вищенаведене, з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, відповідно до Договору купівлі-продажу, підлягає стягненню пеня за прострочену заборгованість по поверненню кредиту та заборгованість за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 1 362,09 грн. та 1 130,69 грн. відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 59 446,183 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумангла Маркетинг» (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 29; ідентифікаційний код: 33402358) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 119 (тридцять п'ять тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 48 коп., пеню за прострочену заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 09 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 130 (одна тисяча сто тридцять) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 25 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя О.В. Нечай