Рішення

від 04.04.2013 по справі 910/3086/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/3086/13 04.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗІСІНВЕСТОІЛ», м. Київ

До Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», м. Київ

Про стягнення 171 608,45 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від позивача Поштар Т.П. - дов. від 18.02.2013р., Кулішенко Є.Ю.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 171 608,45 грн. заборгованості, пені та трьох відсотків річних за Договором поставки № 41-11 від 02.06.2011р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/3086/13 та розгляд справи призначено на 19.03.2013р.

15.03.2013р. від відповідача надійшли документи витребувані ухвалою суду від 20.02.2013р., а також, відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 19.03.2013р. представник позивача надав пояснення по справі та витребувані судом документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. розгляд справи було відкладено на 04.04.2013р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

02.04.2013р. від позивача надійшло заперечення на відзив на позовну заяву відповідача.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання вдруге не направив, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 20.02.2013р. та 19.03.2013р. не виконав.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення, що підтверджують факт отримання відповідачем ухвал суду 01.03.2013р. та від 27.03.2013р.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. Також, представник позивача надав копію договору № 18/05-2 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.05.2011р., акт здачі прийняття робіт № ОУ-0000288 та талон замовника 12ААБ № 099607.

В судовому засіданні 04.04.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2011 року між сторонами було укладено Договір поставки № 41-11, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність відповідачу, як покупцю, нафтопродукти, а відповідач зобов'язався приймати і сплачувати їх вартість.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме від позивача - директором товариства Кулішенко Є.Ю. та від відповідача - головою правління Вусом С.В., які діяли на підставі Статутів, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару в межах даного Договору може здійснюватись в порядку і в терміни, передбачені в Додатковій угоді.

28.12.2011р. між сторонами було укладено Додаток до Договору поставки № 41-11 від 02 червня 2011р., відповідно до якого сторони домовились продовжити термін дії Договору до 31.12.2012р.

13 вересня 2012 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 16 до Договору поставки № 41-11 від 02.06.2011р., відповідно до умов якої позивач, як постачальник, на замовлення відповідача, як покупця, передає у власність відповідача світлі нафтопродукти - Дизельне паливо ЕН-590 (Товар), належної якості, що відповідає державним стандартам, а відповідач зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах : СРТ (станція або пункт призначення) - м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2.

Відповідно до п. 2 даної Угоди ціна за 1 літр товару складає 9,60 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3 Угоди визначено, що кількість товару яка підлягає поставці складає 30 210 літрів. Остаточну кількість товару переданого постачальником покупцю буде зафіксовано в товарно-транспортній накладній (ТТН) на партію товару. Фактичні дані зафіксовані в ТТН або Акті звірки, сторони приймають як підставу для проведення балансових взаєморозрахунків за товар.

Відповідно до п. 4 Угоди загальна вартість товару, складає 290 016 грн. в т.ч. ПДВ - 48 336 грн.

Також в пункті 5 Угоди сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за товар до 21.09.2012р. включно.

Позивач на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 16 поставив відповідачу товар на загальну суму 290 016 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000215 від 14.09.2012р., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками без зауважень та приймається судом як належний доказ виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 2. Наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 4 Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Фактом отримання товару повноважним представником відповідача підтверджується Довіреністю № 959 від 08.10.2012р., яка видана відповідачем. Слід зазначити, що в вказаній довіреності міститься посилання на рахунок - фактуру № СФ-224 від 13.09.2013р. та відповідна кількість товару, яка співпадає із об'ємом у видатковій накладній № РН-0000215 від 14.09.2012р.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар у розмірі 130 016 грн., що підтверджується копіями банківських виписок наданих позивачем які містяться в матеріалах справи, при чому у призначені платежу відповідач також посилається на вказаний рахунок-фактуру від 13.09.2012р.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар складає - 160 000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не надано акт прийому - передачі товару який би підтверджував передачу товару позивачем, та отримання його уповноваженою особою відповідача, довіреності на отримання товару, яка б підтверджувала повноваження особи на отримання товару зі сторони відповідача та товарно-транспортної накладної, яка б підтверджувала транспортування до пункту призначення та відвантаження товару відповідачу у пункті призначення вказаного у Додатковій угоді.

Вказані доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 6 ст. 267 ГК України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

18.05.2011р. між позивачем та ФОП Женжера О.М. було укладено Договір № 18/05-2 про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На підставі вищевказаного Договору був складений акт № ОУ-0000288 здачі прийняття робіт (надання послуг) про перевезення паливно-мастильних матеріалів МАЗ 544008 Д/Н АА 36-52 ЕВ пр. 07-176СВ - 30 210 л., а також було видано талон замовника 12 ААБ № 099607 та товарно-транспортна накладна де в графі «переадресування» зазначено: ТОВ «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» для ПАТ «Київський річковий порт», м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2; в графі «Назва продукції, товару (вантажу) або № контейнера» зазначено: Дизпаливо ЕН - 590 сорт С вид І; в графі «Кількість» зазначено: 30210.

30.11.2012р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 01-30/11 від 30.11.2012р. про сплату заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 165 965,04 грн. Належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує факт отримання відповідачем 03.12.2012р. претензії, залучена до матеріалів справи.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного досудового реагування.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. Позивач, відповідно до п. 7.3. Договору, нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 9 733,05 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 цк України).

Суд здійснив свій розрахунок пені, оскільки сума пені, що була нарахована позивачем є завищеною. За розрахунком суду, розмір пені складає - 9 377,05 грн.

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, але за уточненим розрахунком, а саме у розмірі - 9 377,05 грн.

Також, на суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі - 1 875,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4 536 грн. витрат за послуги адвоката, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката а інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

26.12.2012р. між позивачем, як клієнтом та Поштар Тетяною Петрівною, як адвокатом, було укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат надає правову допомогу позивачу з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок.

03.01.2013р. між позивачем та адвокатом було складено акт наданих послуг відповідно до якого загальна вартість правової допомоги становить 4 536 грн.

Повноваження Поштар Тетяни Петрівни, як адвоката, підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1784 від 21.03.2003р., видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Крім того, до матеріалів справи долучено Ордер серія КВ № 014603 від 26.12.2012р.

На виконання умов вищезгаданого Договору позивачем була здійснена оплата у сумі 4 536 грн., що підтверджується квитанцією № 2 від 03.01.2013р.

Суд, дослідивши вищевказані документи, вважає, вимоги позивача щодо стягнення витрат на оплату адвокатських послуг обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625, 712 ЦК України, 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗІСІНВЕСТОІЛ» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 46-52, кв. 37, код ЄДРПОУ 30637973), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн., пеню у розмірі - 9 377 (дев'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 05 коп., три відсотка річних у розмірі - 1 875 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят) грн. 40 коп., витрати на правову допомогу у розмірі - 4 536 (чотири тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 425 (три тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 05 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 09 квітня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук