Постанова

від 02.04.2013 по справі 25/5005/6891/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 25/5005/6891/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року у справі № 25/5005/6891/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едіта Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології Інвестування" про визнання банкрутом за участю представників: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едіта Плюс" (далі - ТОВ "Едіта Плюс") порушено провадження у справі № 25/5005/6891/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології Інвестування" (далі - ТОВ "Технології Інвестування") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2012 року у справі № 25/5005/6891/2012 боржника ТОВ "Технології Інвестування" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора ТОВ "Едіта Плюс".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року у справі № 25/5005/6891/2012 (суддя - Чередко А.Є.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Технології Інвестування", провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року у справі № 25/5005/6891/2012 (головуючий суддя - Виноградник О.М., суддя - Вечірко І.О., суддя - Лисенко О.М.) апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області ДПС) залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року у справі № 25/5005/6891/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року у справі № 25/5005/6891/2012, Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області ДПС звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року у справі № 25/5005/6891/2012 скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 41, 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 8 Закону про банкрутство, ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Технології Інвестування" була подана кредитором ТОВ "Едіта Плюс" в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

При зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство, необхідно дотримуватись загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, зокрема умови щодо безспірності кредиторських вимог.

Крім того, згідно з абз.6 ч.1 ст.7 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, крім інших відомостей, також виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючим кредитором ТОВ "Едіта Плюс" в якості доказу відсутності боржника - юридичної особи за місцезнаходженням до матеріалів справи надано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.07.2012 року (а.с.24-28; т.1) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.07.2012 року (а.с.22-23; т.1), які містять запис про відсутність юридичної особи-боржника ТОВ "Едіта Плюс" за місцезнаходженням.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор ТОВ "Едіта Плюс" в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості у сумі 19200 грн.00 коп. за договором поставки товару № 3 від 01.03.2012 року, що також підтверджується договором, видатковою накладною №РН-0000059 від 01.03.2012 року, податковою накладною №2 від 01.03.2012 року, простим векселем серії АА №2456362 від 30.03.2012 року «по пред»явленню», актом про протест про неоплату векселя №1564 від 14.06.2012 року, виконавчим написом №1565 від 14.06.2012 року, постановою відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції від 18.06.2012 року про відкриття виконавчого провадження, постановою відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції від 09.08.2012 року про повернення виконавчого документа - виконавчого напису №1565 від 14.06.2012 року - стягувачеві без виконання через відсутність будь-якого майна та грошових коштів у боржника ( а.с.9-21;т.1), неможливість виконання за виконавчим документом. Оригінал векселя, протесту, виконавчого надпису долучено до справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "Едіта Плюс" належними доказами в розумінні ст.ст.32-36 ГПК України доведено факт відсутності боржника за місцезнаходженням, безспірність вимог та неплатоспроможність боржника, а отже у суду першої інстанції були підстави для порушення справи про банкрутство та визнання боржника банкрутом у порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів згідно з ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство подати свої грошові вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2012 року ліквідатором подано на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, відповідно до якого у банкрута відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності та інші активи, які належать банкруту на праві власності чи повного господарського відання ( а.с.84-86; т.1).

Як вбачається із поданого до суду звіту ліквідатора та доданих до нього документів, ліквідатором вживалися заходи спрямовані на виявлення кредиторів банкрута та встановлення наявності його майнових активів.

Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що для перевірки наявності у банкрута прав власності на майно ліквідатором направлено запити до органів, якими здійснюється реєстрація та облік майна та майнових активів суб'єктів господарювання, які з доказами направлення долучено до справи.

Так, згідно довідок КП Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" №905/01-13 від 20.09.2012 року, Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" №4-3/2980 від 09.10.2012 року, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області №1283/05/1 від 11.09.2012 року, Відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи з обслуговування м. Дніпропетровськ та Солонянського району № 1 ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 14/1РЕР-4307 від 04.09.2012 року, Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області № 05-14/2938 від 20.09.2012 року за боржником транспортних засобів і механізмів, великовантажних автомобілів, технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок та іншого рухомого або нерухомого майна не зареєстровано (а.с.90-96; т.1).

Як вбачається з витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 37691891 та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 37691822 станом на 06.09.2012 року в зазначених реєстрах інформація щодо арештів або обтяження майна банкрута відсутня а.с.126-127; т.1).

На запит ліквідатора Дніпропетровською митницею Державної митної служби України надано відповідь за № 17-14-2/7630 від 31.08.2012 року, згідно з якою банкрут не знаходиться на обліку у Дніпропетровській митниці як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності та не здійснював митного оформлення товарів в зоні діяльності митниці за період з 01.01.2009 року по 02.09.2012 року, згідно бази даних митної статистики станом на 03.09.2012 року.

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" № 1373/06 від 25.09.2012 року станом на 25.09.2012 року документи системи реєстру власників іменних цінних паперів банкрута на зберігання Національним депозитарієм України не приймались ( а.с.104; т.1).

Також, з урахуванням особливостей провадження ліквідаційної процедури у справі порушеній за ст. 52 Закону про банкрутство, ліквідатор повинен надати до звіту про ліквідаційну процедуру докази надіслання повідомлень про введення ліквідаційної процедури до органів податкової служби, пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного страхування, які б підтверджували належне проведення ліквідатором ліквідаційної процедури боржника та виявлення ним грошових вимог відомих кредиторів боржника у передбаченому законодавством про банкрутство порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, до вказаних органів ліквідатором направлялися відповідні запити, на які отримані відповіді від Дніпропетровського районного центру зайнятості Дніпропетровської області № 749 від 30.08.2012 року, УПФУ в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області № 7529/02-25 від 12.09.2012 року, Дніпропетровської районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 20-24-1088 від 03.09.2012 року, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області № 5326ю від 11.09.2012 року, ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції №03-14/16657 від 28.09.2012 року, Головного управління статистики у Дніпропетровській області № 5/3-75/855 від 04.09.2012 року про відсутність заборгованості банкрута перед вищенаведеними фондами, відсутність виконавчих документів щодо банкрута на виконанні та відсутність відокремлених підрозділів, для яких банкрут є головним підприємством ( а.с.106-117; т.1).

На запит ліквідатора Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області ДПС надано відповідь за № б/н від 03.09.2012 року, згідно з якою станом на 03.09.2012 року заборгованість банкрута перед бюджетом відсутня, переплата складає 6,70 грн. ( а.с.75-77;119-121; т.1).

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором у ході здійснення ліквідаційної процедури здійснено всі заходи для виявлення кредиторів, майна банкрута як це передбачено ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 32 Закону про банкрутство господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

Як в апеляційній так і в касаційній скарзі Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області ДПС посилається на порушення судом першої інстанції ст. 78 ПК України та неправомірність ліквідації ТОВ "Технології Інвестування" в зв'язку з не проведенням нею позапланової перевірки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність таких доводів Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС, виходячи з такого.

Згідно з п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків органом Державної податкової служби призначається перевірка.

Відповідно до приписів п.11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року документальна перевірка платника податків, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство призначається та розпочинається протягом місяця після одержання інформації про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2012 року про визнання боржника банкрутом було отримано скаржником, згідно з поштовим повідомленням про вручення, 04.09.2012 року (а.с.71; т.1).

Крім того, листом від 23.08.2012 року ліквідатор повідомив Дніпропетровську МДПІ Дніпропетровської області ДПС про факт визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Факт отримання зазначеного листа скаржником 30.08.2012 року підтверджується штампом ДПІ про отримання (а.с.118; т.1) та не спростовується жодним доказом в розумінні ст.ст. 32-36 ГПК України. Цим же листом ліквідатор повідомив ДПІ про неможливість надання документів боржника для проведення перевірки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що скаржник був обізнаний про факт порушення справи про банкрутство, ліквідації боржника та мав час для здійснення податкової перевірки боржника.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про вчинення Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області ДПС дій щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати обов'язкових платежів, як і відсутні докази наявності перешкод у проведені такої перевірки, відсутні будь-які докази причин поважності невжиття таких заходів або докази, які б свідчили про факти ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів боржником (декларації, розрахунок, тощо). Згідно з даними розрахунків з бюджетом (надано ДПІ до справи), боржник не має заборгованості по податкам (а.с.121;77; т.1), переплата становить 6 грн.70 коп., а усі банківські розрахунки боржника закрито (а.с.76;120; т.1).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність затвердження судом першої інстанції звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи - банкрута та припинення провадження у справі.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року у справі № 25/5005/6891/2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін