Постанова

від 05.04.2013 по справі 202/19141/13-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/19141/13-ц

№ 2/а/202/30/2013

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 квітня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Кутовій В.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Лєнковій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач пред'явила через суд зазначений позов до відповідача на предмет захисту прав на пенсійне забезпечення з тих підстав, що вона має стаж роботи в закладах охорони здоров'я більше 25 років і відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем з 10 грудня 2009 року їй була призначена пенсія за вислугу років як працівнику закладу охорони здоров'я, проте починаючи з грудня 2012 року їй припинена виплата пенсії та листом її повідомлено про необхідність повернення сплаченої пенсії в розмірі 29420,16 грн. за період з 10 грудня 2009 року по 31 листопада 2012 року у зв'язку з тим, що ВАТ НВП «Медичні системи і технології» не визначене у Переліку закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад охорони здоров'я, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 грудня 2002 року №385, яким визначені заклади, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років і стаж роботи в ТОВ НВП «Медичні системи і технології» не може бути зарахованим у спеціальний стаж, що позивач вважає неправомірним, як і вимогу про повернення виплаченої пенсії, оскільки така вимога може мати місце у випадку повідомлення особою недостовірної інформації для призначення пенсії, тому позивач просила суд скасувати рішення відповідача, яким припинено виплату пенсії за вислугу років з грудня 2012 року та про відшкодування суми пенсії в розмірі 20420,16 грн.; зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за вислугу років з грудня 2012 року.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні змісту позовних вимог.

Представник відповідача, УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, позов не визнала у повному обсязі, заперечуючи тим, що позивачу не може бути зарахований стаж роботи у ТОВ НПП «Медичні системи і технології» до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, оскільки дане товариство не являється таким закладом охорони здоров'я у зв'язку з невключенням до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженому наказом МОЗ України від 28 жовтня 2002 року №385.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1982 року по 01 серпня 1984 року навчалася в Дніпропетровську базовому медичному училищі та одержала відповідну медичну освіту. В подальшому в період з 01 серпня 1984 року по 12 листопада 1999 року працювала на посадах медсестри в різних закладах охорони здоров'я, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, що визнається та не оспорюється відповідачем.

В період з 15 листопада 1999 року по 02 жовтня 2006 року працювала на посаді палатної медичної сестри в товаристві з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Медицинські системи і технології», що підтверджується трудовою книжкою, наявною в матеріалах справи в копії (а.с.13-14).

У зв'язку зі зверненням позивача, відповідачем був зарахований та взятий до уваги стаж роботи позивача як працівника закладів охорони здоров'я - 25 років 3 місяці 6 днів на підставі чого згідно пп. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було прийняте рішення та призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується відповідним протоколом №2032 від 11 грудня 2009 року (а.с.59).

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року N 909, право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудовий профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Відповідно до п.2 приміток до вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Протоколом засідання комісії по розгляду питань пов'язаних з призначенням (перерахунком) пенсій відповідно до чинного законодавства України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська №192 від 13 грудня 2012 року розглянуто питання про припинення виплати пенсії по вислузі років ОСОБА_1 з 01 грудня 2012 року у зв'язку з тим, що для зарахування періодів роботи у ВАТ НПП «Медицинскі системи і технології» до спеціального стажу роботи підстав немає, і для продовження виплати пенсії за вислугу років недостатньо спеціального стажу (а.с.67) на підставі чого видано розпорядження 13 грудня 2012 року, згідно з яким припинена виплата пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2012 року (а.с.68).

Разом з тим, за розгляду справи судом встановлено, що ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» згідно своїх статутних документів створено як заклад охорони здоров'я і діяло на підставі відповідної ліцензії, виданої Міністерством охорони здоров'я України.

Відповідно до довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №2881 від 23 березня 2000 року, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Медицинські системи і технології» (ідентифікаційний код 23935503), зареєстровано з 22 травня 1996 року та має вид діяльності за КВЕД №85.11.1 Діяльність лікувальних закладів широкого профілю та спеціалізованих. Згідно з даними довідки за №0340 від 18 січня 2008 року з ЄДРПОУ видом діяльності ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» визначено за КВЕД №85.11.1 «Діяльність лікарняних закладів» (а.с.50, 51).

Наказом №1 «Про створення закладу охорони здоров'я ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» на базі цього товариства створено заклад охорони здоров'я - Медичний центр товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Медицинські системи і технології» (а.с.52). Одночасно цим же наказом затверджено і Положення про Медичний центр ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» (а.с. 53-55).

За змістом положень ст. ст. 3, 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, введених в дію Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 1992 року N 2802-XII, згідно яких закладами охорони здоров'я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

Цією ж статтею визначено, що заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.

Необхідною умовою створення закладів охорони здоров'я є їх державна реєстрація та акредитація, порядок якої визначається актами законодавства України.

Офіційним визнанням статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності, відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 765 (із змінами та доповненнями), є державна акредитація закладу охорони здоров'я.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я. Акредитація проводиться один раз на три роки, перша акредитація закладу проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» отримало ліцензію Міністерства охорони здоров'я України на зайняття медичною практикою ще 12 травня 1998 року строком на три роки за дозволеним видом діяльності з надання хірургічної, акушерсько-гінекологічної, анестезіологічної, травматологічної допомоги; застосування методів лапароскопічної, косметологічної та щелепно-лицевої хірургії (а.с.16). Відповідно до ліцензії Міністерства охорони здоров'я України від 13 квітня 2001 року строком до 13 квітня 2004 року вказаному товариству дозволена медична практика з хірургії, судинної хірургії, проктології, урології, анестезіології, акушерства і гінекології, ортопедії і травматології, хірургічної стоматології, терапевтичної стоматології, медицини невідкладних станів, ультразвукової діагностики, функціональної діагностики та ін. (а.с.17). Ліцензію на зайняття медичною практикою за аналогічними видами діяльності закладу МОЗ України видало цьому товариству і 16 червня 2004 року, 17 серпня 2005 року, 07 серпня 2008 року (строком до 31 серпня 2012 року) (а.с.17-19). Крім цього в судовому засіданні встановлено, що за ліцензіями товариством відповідно до Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я отримувався і державний акредитаційний сертифікат, що є офіційним визнанням статусу закладу охорони здоров'я ТОВ НВП «Медицинські системи і технології», наявності в ньому умов для надання певного рівня медичної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Окрім зазначеного, МОЗ України підтвердило статус закладу охорони здоров'я ТОВ НВП «Медицинські системи і технології» та створеного ним Медичного центру з моменту його створення, про що до матеріалів справи долучений лист МОЗ від 15 лютого 2013 року за вих. №17/58/249/4467 (а.с.45).

Посилання відповідача на відсутність назви ТОВ НВН «Медицинські системи і технології» у Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України N 385 від 28 жовтня 2002 року, як на підставу відмови у зарахуванні роботи в цьому закладі до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не можна взяти до уваги, оскільки такий висновок суперечить наведеним нормам закону, цей наказ видано з метою забезпечення державної політики щодо створення та функціонування закладів охорони здоров'я і заняття медичною і фармацевтичною діяльністю (п.1 наказу), а не з метою встановлення виключного переліку назв за видами діяльності, та ні цей наказ, ні жоден інший нормативний акт не містить обов'язкової вимоги щодо наявності у назві юридичної особи назви закладу із вказаного Переліку.

Крім того ст.77 Основ не передбачає обмежень пільг на пенсію по вислузі років особам, які мають право на пенсію з тих підстав, що вони працювали в приватних медичних закладах і мають достатній стаж для призначення даного виду пенсії, що викладено і в постанові Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909.

За таких обставин, оскільки позивач працювала період з 15 листопада 1999 року по 02 жовтня 2006 року, на посаді палатної медичної сестри ТОВ НВП «Медицинські системи і технології», діяльність якого відповідає вимогам ст.ст. 3,16 Основ законодавства про охорону здоров'я, суд вважає, що у відповідача не було підстав для припинення виплати пенсії за вислугу років позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у цій справі у відповідності зі своїм обов'язком доказування, встановленим ст.71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, а подані - були спростовані матеріалами справи та встановленими в судовому засіданні обставинами, а тому до уваги у цій справі судом не приймаються.

З огляду на викладене, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що відповідач, порушуючи п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, неправомірно припинив за розпорядженням від 13 грудня 2012 року виплату пенсії позивачу за вислугу років, а відтак, суду належить відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав позивача згідно ст. 162 КАС України ухвалити рішення про скасування рішення відповідача про припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за раніше визначеними підставами пп. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, вимоги позивача про скасування рішення відповідача про повернення виплачених за період з 10 грудня 2009 року по 31 листопада 2012 року сум пенсії загальним розміром 29420,16 грн. задоволенню не підлягають, оскільки завданням адміністративного судочинства відповідно до ст.3 КАС України є захист порушених прав, свобод чи інтересів, а відтак, право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, натомість, листом від 24 грудня 2012 року №15589/05-40 відповідач запропонував повернути переплачену суму пенсії за період з 10 грудня 2009 року по 31 листопада 2012 року в розмірі 29420,16 грн. (а.с.65), тобто відповідачем рішення про стягнення чи зобов'язання повернути переплачені кошти в сумі 29420,16 грн. ще не приймалось, тому ці вимоги є передчасними.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська - розпорядження від 13 грудня 2012 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01 грудня 2012 року - визнати неправомірним та скасувати.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 грудня 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська заінтересованими особами, а так само прокурором, апеляційної скарги з одночасним надсиланням її копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.

Головуючий О.В. Колесніченко