Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/3209/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3209/13 09.04.13

За позовомфізичної особи-підприємця Степанюк Григорія Івановича дотовариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група» простягнення 177 354, 39 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: Степанюк Г.І. (свідоцтво серія В01 № 308699)

відповідача: представник Лук`яненко Т.В. (довіреність № б/н від 09.04.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець Степанюк Григорій Іванович звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група» 177 354, 39 грн., (у тому числі 109 031, 25 грн. - основного боргу, та 62 626, 60 грн. - пені та 5 696, 54 грн. - інфляційні втрати).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 20.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/3209/13 та призначено її розгляд на 12.03.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача письмовий відзив на позов не надав, у судовому засіданні 09.04.2013 року заявив усне клопотання про застосування строку позовної давності на підставі статті 267 Цивільного кодексу України в частині стягнення пені.

Суд відмовив у задоволенні клопотання, з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 04.01.2011 року укладено договір № 4/01-2011, відповідно до якого Позивач зобов'язався доставити збірний вантаж згідно товарно-транспортної накладної в транзитні та кінцевий пункт призначення, а Відповідач сплатити його вартість .

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Надання транспортних послуг у період з квітня 2012 року по грудень 2012 року Позивачем підтверджено наданими суду актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 4/01-2011 від 04.01.2011 року на суму 171 626, 00 грн.

Відповідно до пункту 3.6 договору № 4/01-2011 від 04.01.2011 року оплата за послуги перевезення здійснюється Відповідачем не пізніше 14 календарних днів після надання таких послуг по тарифам за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов'язання за надані Позивачем транспортні послуги не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 109 031, 25 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач 02.11.2012 року надіслав Відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки факт надання транспортних послуг підтверджується актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 109 031, 25 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обов'язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов'язання у строки, встановлені договором № 4/01-2011 від 04.01.2011 року в частині оплати виконаних робіт.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.8 договору № 4/01-2011 від 04.01.2011 року за несвоєчасну оплату виконаних послуг Відповідач оплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведеного, вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 11 475, 94 грн.

Відповідач у судовому засіданні заявив усне клопотання про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності в частині стягнення пені.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Враховуючи пункт 3.6 договору № 4/01-2011 від 04.01.2011 року, зокрема, строки оплати, перебіг строків позовної давності щодо стягнення пені за договором № 4/01-2011 від 04.01.2011 року починається з 15.05.2013 року, тому відсутні підстави для задоволення клопотання Відповідача про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 198, 03 грн., оскільки Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійсненні розрахунку за спірний період. Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені фізичною особою-підприємцем Степанюк Григорієм Івановичем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 120 705, 22 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група» (01032, м. Київ, вулиця Либідська, 1-А, ідентифікаційний код 37250223) на користь фізичної особи-підприємця Степанюк Григорія Івановича (10029, Житомирська область, м. Житомир, Богунський район, вулиця Лесі Українки, 61, кв. 69, ідентифікаційний код 2116820436) 109 031 (сто дев'ять тисяч тридцять одна) грн. 25 коп. - основного боргу, 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 03 коп. - інфляційні втрати, 11 475 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 94 коп. - пеня та 2 414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 10 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 10.04.2013 року.

СуддяТ.Ю. Кирилюк