Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-2702/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року м. Київ К/9991/54238/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р.

у справі № 2а-2702/12/2670

за позовом ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0004041730 про нарахування грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 104 193,17 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.07.2011 р. № 0004041730 в сумі 98 672,12 грн.; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує, вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.06.2011 р. по 15.06.2011 р. працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі наказу № 157 від 20.05.2011 р., ст. 77, ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за землю громадянином ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 3/17-319/НОМЕР_2 від 16.06.2011 р. та встановлено порушення позивачем вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 2 закону України «Про плату за землю.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0004041730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на 104 193,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Київською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки від 04.04.2006 р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0631 га., кадастровий № 8000000000:79:059:0007, цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку. Строк оренди - 15 років, розмір орендної плати - 4% від її нормативної грошової оцінки.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.04.2006 р. та зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 13.04.2006 р. за № 82-6-00369 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно Витягу з технічної документації № Н-00126/2011, виданого Головним управлінням земельних ресурсів від 22.07.2007 р. № 1005, нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 2 375 972,45 грн.

За умовами договору орендарем 1/3 площі земельної ділянки - 0,021033 га. (210,33кв.м.) є ОСОБА_4 У 2008 році позивачем було визначено суму орендної плати за землю у розмірі 5 620,58 грн.

04.03.2008 р. між ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ТОВ з іноземними інвестиціями «Королівська компанія розвитку» укладено договір купівлі-продажу нежилої адміністративної будівлі, площею 500,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складено акт про передачу та приймання нежилої будівлі, посвідчені нотаріусом 04.03.2008 р. за реєстровані в реєстрі за № 250 та за № 257 відповідно.

Державна реєстрація речових права за даним договором купівлі-продажу проведена Київським БТІ 27.08.2008 р., що встановлено у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2011 р. по цивільній справі № 2-3347/11 за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Київської міської ради про визнання договору оренди припиненим. Договір оренди земельної ділянки, згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2011 р. по цивільній справі №2-3347/11, з 27.08.2008 р. визнано припиненим.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю» та Податкового кодексу України).

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про плату за землю» суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно із ст. 13 Закону України «Про плату за землю», є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з абз. 2 ст. 15 цього Закону у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України порядок обчислення орендної плати застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Абзацом 2 п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З наведених правових норм Закону України «Про плату за землю» та Податкового кодексу України слідує, що припинення права користування особою земельною ділянкою є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує припинення нарахування і сплати орендної плати за таку земельну ділянку цією особою.

Таким чином, вірним є висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що відчуження позивачем адміністративної будівлі (належної йому частини) за адресою: АДРЕСА_1, та перехід права власності на вказану будівлю до набувача - ТОВ з іноземними інвестиціями «Королівська компанія розвитку», державна реєстрація яких проведена Київським БТІ 27.08.2008 р., а також припинення договору оренди земельної ділянки з 27.08.2008 р., в достатній мірі та переконливо свідчить про припинення права користування позивачем 1/3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та відсутність законних підстав для нарахування і сплати позивачем орендної плати за вказану земельну ділянку з 28.08.2008 р.

Водночас, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позову щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з того, що у період з 01.01.2008 р. по 27.08.2008 р. договір оренди земельної ділянки не був припиненим, а фактичне користування належною 1/3 частиною земельної ділянки залишалося за позивачем, тому позивач ніс зобов'язання зі сплати орендної плати за вказаний період. Проте позивачем не підтверджено повноту сплати ним орендної плати за період з 01.01.2008 р. по 27.08.2008 р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач у 2008 році сплатив орендної плати на загальну суму 15 839,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 07.02.2008 р. № 6 та № 7, від 17.04.2008 р. №11, від 16.05.2008 р. № 14, від 10.06.2008 р. № 15, від 03.07.2008 р. № 18, про сплату місячного розміру орендної плати у сумі 2 639,97 грн. за період січень-червень 2008 року., самостійно обчисленого позивачем у поданій до податкового органу податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік.

Отже, позивачем не сплачено орендної плати за липень 2008 року у сумі 2 713,88 грн., за серпень 2008 року (до 27.08.2008 р. включно) у сумі 2 363,71 грн., а також неврахованого позивачем коефіцієнта індексації грошової оцінки за 6 попередніх місяців (січень-червень) у сумі 443,46 грн., а разом - 5 521,05 грн.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р. у справі № 2а-2702/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно