Постанова

від 02.04.2013 по справі 5011-49/13425-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. Справа№ 5011-49/13425-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 02.04.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року

у справі № 5011-49/13425-2012 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони

здоров'я України»

про стягнення 231 726,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року по справі № 5011-49/13425-2012 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго» (в минулому АЕК «Київенерго») до Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (в минулому Клінічна лікарня нафтопереробної промисловості України) про стягнення 231726,81 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 311887 від 16.02.1999 р. у розмірі 231440,71 грн., з яких 207540,95 грн. основного боргу, 12874,38 грн. пені, 7543,06 грн. трьох процентів річних, 3482,32 грн. інфляційних витрат та 4588,19 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 26.11.2012 року Державний заклад «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року у справі № 5011-49/13425-2012 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представники відповідача у судових засіданнях 04.02.2013 року, 18.02.2013 року, 11.03.2013 року, 01.04.2013 року та 02.04.2013 року надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили суд першої інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представники скаржника звернули увагу суду на те, що на час розгляду справи по суті та ухвалення оскаржуваного рішення у суді першої інстанції основна сума боргу по спірному договору була сплачена, а тому, рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми боргу є незаконним.

Представник позивача у судових засіданнях 04.02.2013 року, 18.02.2013 року, 11.03.2013 року, 01.04.2013 року та 02.04.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги. При цьому, представник ПАТ «Київенерго» підтвердив, що основна сума заборгованості відповідача перед позивачем сплачена, проте дана сума була зарахована за інший період.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.1999 року між ПАТ«Київенерго» (в минулому АЕК «Київенерго») (надалі - постачальник) та Державним закладом «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (в минулому Клінічна лікарня нафтопереробної промисловості України) (надалі - споживач) укладено договір № 311887 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування теплової енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно додатку №1 до договору, а абонент в свою чергу зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2 (п.2.3.1 договору).

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору. Тарифи на теплову енергію передбачені у додатку №3 до договору.

Відповідно до п. 2.3.2 договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору (далі - додаток 2) передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує у районному відділі тепло збуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 8.1 розділу 8 договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року.

Пунктом 8.4 розділу 8 договору передбачено, що останній вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін. Крім того припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної оплати спожитої енергії (п.8.3 договору).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 27.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 311887 на постачання теплової енергії - водяної пари і гарячої води. Відповідно до п. 1.1 договору ПАТ«Київенерго» зобов'язується надати Державному закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» послугу з постачання водяної пари і гарячої води, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору від 27.03.2012 року, учасник підтримує середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим ПАТ«Київенерго» та погодженим з Київською міською державною адміністрацією.

У відповідності до п. 3.2 договору від 27.03.2012 року, ціна даного договору на дату укладення визначена згідно з тарифами, які встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно з п. 4.2 договору від 27.03.2012 року розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару, або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком 4 до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору від 27.03.2012 року цей договір укладається на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та у зв'язку з безперервним технічним процесом про постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати цей договір новою редакцією договору від 16.02.1999 року № 311887 і у зв'язку з цим додатки до договору № 311887 передбачені п. 12.1 вважати додатками до даного договору.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, свої зобов'язання за договором від 16.02.1999 року ПАТ«Київенерго» виконало в повному обсязі, а відповідач порушив вищезазначені положення договору в частині повноти та своєчасності сплати за теплову енергію, надану позивачем. Так, позивач зазначив, що за період з 01.01.2010 року по 01.09.2012 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 207540,95 грн., відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 207540,95 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграмами) за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач не оплатив надані позивачем послуги в сумі 207540,95 грн.

В свою чергу відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що станом на 01.09.2010 року заборгованість за договором становила 128194,48 грн., та 15.09.2012 року вона частково була погашена, а саме на суму 43600,00 грн., на підтвердження чого відповідач додав банківську виписку з рахунку №35216001000638 за 13.09.2012. А тому, на момент порушення провадження у справі заборгованість перед позивачем складала лише 84741,63 грн., а не 207540,95 грн., як зазначає позивач у позовній заяві, крім того відповідач зазначив, що станом на 07.11.2012 заборгованість Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» за договором повністю погашена.

Так, як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року по справі № 5011-49/13425-2012 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» 231726,81 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 311887 від 16.02.1999 року у розмірі 231440,71 грн., з яких 207540,95 грн. основного боргу, 12874,38 грн. пені, 7543,06 грн. трьох процентів річних, 3482,32 грн. інфляційних витрат та 4588,19 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Задовольняючи позов щодо стягнення з відповідача 207540,95 грн. основного боргу місцевий господарський суд виходив з того, що подана відповідачем банківська виписка з рахунку відповідача №35216001000638 за 13.09.2012 рік про сплату ПАТ «Київенерго» грошової суми у розмірі 43600,00 грн., підтверджує лише сплату зазначеної суми за іншим договором №311887 від 27.03.2012 року, а не за спірним договором від 16.02.1999 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року у справі № 5011-49/13425-2012 скасуванню частково, в частині стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» 231 440,71 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Перевіривши правильність розрахунку вартості відпущеної відповідачу теплової енергії, обсяг якої визначено обліковими картками, актами звірки взаєморозрахунків, судова колегія встановила, що за період з січня 2010 року по вересень 2012 року Державним закладом «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» спожило теплової енергії на загальну суму 207540,95 грн.

В порушення умов договору, відповідач розрахувався з позивачем не в повному обсязі та з порушенням строків оплати, зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції на час звернення ПАТ «Київенерго» з позов до суду, Державний заклад «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» за поставлену теплову енергію сплатив лише 122799,32 грн. Несплаченою відповідачем залишилась сума боргу в розмірі 84741,63 грн. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи у суді першої інстанції до винесення оскаржуваного судового рішення, борг у сумі 84741,63 грн. відповідачем був сплачений.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення помилково дійшов до висновку, про те що подана відповідачем банківська виписка з рахунку відповідача №35216001000638 за 13.09.2012 рік про сплату ПАТ «Київенерго» грошової суми у розмірі 43600,00 грн., підтверджує лише сплату зазначеної суми за іншим договором №311887 від 27.03.2012 року, а не за спірним договором від 16.02.1999 року. Місцевий господарський суд не дослідив та не дав належної оцінки договору №311887 від 27.03.2012 року що міститься в матеріалах справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з договору №311887 від 27.03.2012 року зокрема пунктом 11.1 сторони погодили між собою, що цей договір укладається на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та у зв'язку з безперервним технічним процесом про постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати цей договір новою редакцією договору від 16.02.1999 року № 311887 і у зв'язку з цим додатки до договору № 311887 передбачені п. 12.1 вважати додатками до даного договору.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що сплачена відповідачем грошова сума у розмірі 43600,00 грн., платіжним дорученням № 961 від 12.09.2012 року сплачена по іншому договору. Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 11.1 договору №311887 від 27.03.2012 року сторони погодили між собою, що цей договір є новою редакцією договору від 16.02.1999 року № 311887. Тобто, кошти, сплачені відповідачем платіжними дорученнями копії яких містяться в матеріалах справи: № 511 від 24.05.2012 року у розмірі 109422,32 грн.; № 961 від 12.09.2012 року у розмірі 43600 грн.; № 1126 від 26.10.2012 року у розмірі 50000 грн. повинні бути зараховані, як оплата заборгованості по договору від 16.02.1999 року № 311887. Оплата здійснена платіжним дорученням № 1178 від 06.11.2012 року на суму 34741,63 грн. повинна бути зарахована за спірний період частково на суму 4518,63 грн., а решта сума у розмірі 30223 грн. по цьому платіжному дорученню та подальші платежі за поставлену теплову енергію у відповідності до умов договору.

Як вбачається з актів звірки підписаних як позивачем так і відповідачем від 31.07.2012 року станом на 01.08.2012 року сальдо розрахунків за теплову енергію та мережну воду (з ПДВ) становить 128198,48 грн., відповідно до акту звірки від 30.09.2012 року станом на 01.10.2012 року сальдо розрахунків за договором становить 84741,63 грн., згідно до акта звірки від 31.10.2012 року станом на 01.11.2012 року сальдо розрахунків становить 34741,63 грн. та відповідно до акту звірки від 30.11.2012 року остаточне сальдо розрахунків по договору станом на 01.12.2012 року становить 27732,35 грн. Зазначене не заперечує й позивач по справі.

Таким чином, оскільки апеляційним господарським судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом про стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» заборгованості за спожиту теплову енергію, фактична заборгованість відповідача перед позивачем складала 84741,63 грн., то в задоволенні позову щодо стягнення основного боргу у сумі 122799,32 грн. слід відмовити. (207540,95 грн. - 84741,63 грн. = 122799,32 грн.).

Крім того, оскільки заборгованість Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» у сумі 84741,63 грн. відповідачем була сплачена під час розгляду справи у суді першої інстанції до прийняття рішення, провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 84741,63 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Як зазначалося вище та встановлено судом апеляційної інстанції, в порушення умов договору, на час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач розрахувався з позивачем за спожиту ним теплову енергію проте з порушенням строків оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Крім основного боргу, який був сплачений відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач також просить суд стягнути з відповідача 13160,48 грн. пені, та на підставі ст. 625 ЦК України 7543,06 грн. - 3% річних та 3482,32 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня. Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, як вбачається з п. 3.5 додатка № 4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього договору), «Енергопостачальна організація» нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день просрочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, судова колегія апеляційного господарського погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені саме в сумі 12847,38 грн. Розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції є обґрунтованим та арифметично вірним.

Що стосується стягнення з відповідача 3482,32 грн. збитків від інфляції та 7543,06 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3482,32 грн. збитків від інфляції та 7543,06 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позовні вимоги у цій частині. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року у справі № 5011-49/13425-2012 скасувати частково в частині стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» 231 440,71 грн. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Клінічної лікарні нафтопереробної промисловості України про стягнення 231 726,81 грн. задовольнити частково. В частині стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 84741,63 грн. провадження припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В частині стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» 12 874,38 грн. пені, 7543,06 грн. трьох процентів річних та 3482,32 грн. інфляційних втрат - рішення суду залишити без змін. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року у справі № 5011-49/13425-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року у справі № 5011-49/13425-2012 скасувати частково в частині стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» 231440,71 грн. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Клінічної лікарні нафтопереробної промисловості України про стягнення 231 726,81 грн. задовольнити частково. В частині стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 84741,63 грн. провадження припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В частині стягнення з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» 12 874,38 грн. пені, 7 543,06 грн. трьох процентів річних та 3 482,32 грн. інфляційних втрат - рішення суду залишити без змін. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

3. Стягнути з Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (03110, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 8, код ЄДРПОУ 01984205) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 477,99 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Державного закладу «Клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (03110, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 8, код ЄДРПОУ 01984205) 2077,98 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-49/13425-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 08.04.2013 року