Рішення

від 08.12.2006 по справі 15/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

     "08" грудня 2006 р.                                                                            Справа  № 15/249

За позовом           Приватне підприємство “Центр солодкої декорації “Украса”

до відповідача-1  Відкрите акціонерне товариство “Рівненський авторемонтний завод”

до відповідача-2  Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Коммет”

до відповідача-3  Товариство з обмеженою відповідальністю “Господарник”

про                      визнання недійсними договорів купівлі-продажу

ТА

за зустрічним позовом   ТОВ "Господарник" м. Київ

до                                       ПП "Центр солодкої декорації "Украса" м. Рівне,

третя особа -                   ТОВ "Торгово-промислова компанія "Коммет" м. Київ

про                                    усунення перешкод в користуванні правом власності на незавершене будівництво головного виробничого корпусу, який розташований за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7 (вул. Чернишова, 9 А)

                                                  Суддя          Коломис В.В.

Секретар судового засідання: Михалевська Л.В.

За участю представників: від позивача    –Волошин С.Г.-директор,

 Рогозін С.В. (дов. в справі);

від відповідача-1–не з'явився;

від відповідача-2–не з'явився;

від відповідача-3–не з'явився.

Стаття 22 ГПК України роз'яснена.

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Приватне підприємство “Центр солодкої декорації “Украса” м. Рівне, звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу від 23.02.2005 р., укладений між ВАТ “Рівненський авторемонтний завод” та ТОВ “Торгово-промислова компанія “Коммет”, та договору купівлі-продажу від 01.03.2005 р., укладений між ТОВ “Торгово-промислова компанія “Коммет” та ТОВ “Господарник”. Як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що на момент укладення оспорюваних договорів підприємство являлось єдиним законним власником незавершеного будівництва головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне вул. Чернишова, 7 (нині Чернишова, 9-А). Крім того, зазначає, що на момент укладення оспорюваних договорів вищезазначене майно перебувало під арештом, відтак будь-які дії щодо його розпорядження є незаконними.

Враховуючи це та зважаючи, що власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, з огляду на невідповідність оспорюваних договорів чинному законодавству, просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач-1 –ВАТ “Рівненський авторемонтний завод” та відповідач-2 –ТОВ “Торгово-промислова компанія “Коммет” жодного разу в судові засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, витребуваних доказів, в тому числі, відзиву на позов суду не подали.

Відповідач-3 –ТОВ “Господарник” (м. Київ) позовні вимоги не визнає в зв'язку з їх безпідставністю. При цьому, посилається на виконання ним усіх умов договору купівлі-продажу від 01.03.2005 р. та, відповідно, прийняттям спірного майна. Відтак, вважає, що товариство набуло право власності на будівлю правомірно і, відповідно, являється добросовісним набувачем незавершеного будівництвом головного виробничого корпусу.

При цьому, відповідач-3 подав зустрічний позов (а.с. 59-61), відповідно з яким просить суд зобов'язати Приватне підприємство “Центр солодкої декорації “Украса” усунути перешкодити користуванням правом власності на незавершене будівництво головного виробничого корпусу, який розташований за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7 (нині –вул. Чернишова, 9-А).

Як на підставу своїх позовних вимог за зустрічним, позовом відповідач-3 посилається, зокрема, на те, що товариство є законним власником незавершеного будівництва головного виробничого корпусу, розташованого у м. Рівне по вул. Чернишова, 7 (нині –вул. Чернишова, 9-А). Натомість, як вказує, первісний позивач чинить перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні вищезазначеним майном.

Враховуючи це,  просить задоволити зустрічний позов та захистити порушене право.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-3, дослідивши всі фактичні докази у справі, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість первісних позовних вимог, і, відповідно, безпідставність позовних вимог за зустрічним позовом.

При цьому, суд встановив та врахував таке.

23 лютого 2005 року між ВАТ “Рівненський авторемонтний завод” (відповідач-1) та ТОВ “Торгово-промислова компанія “Коммет” (відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу незавершеного будівництва головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П. (а.с. 9).

Крім того, 01 березня 2005 року між ТОВ “Торгово-промислова компанія “Коммет” та ТОВ “Господарник” (відповідач-3) був укладений договір купівлі-продажу вищезазначеного майна (а.с. 8), посвідчений приватним нотаріусом Піддубною Л.П.

Натомість, як з'ясовано судом, на момент укладення вищезазначених договорів єдиним і законним власником об'єкту, що відчужувався, було ПП “Центр солодкої декорації “Украса”.

Так, позивач 02.07.2004 р. на підставі Акта про придбання арештованого майна з прилюдних торгів придбав незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7 (нині –вул. Чернишова, 9-А), сплативши за нього 370.000,00 грн. В зв'язку з чим, 02 липня 2004 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Оніщуком І.М. позивачу було видано свідоцтво про право власності на незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7 (нині –вул. Чернишова, 9-А) (а.с. 10).

Крім того, рішенням Рівненського міського суду від 28.07.2005 р. у справі № 2-7137/05р (а.с. 11-12) за позивачем визнано право власності на недобудоване нерухоме майно, а саме: незавершене будівництво головного виробничого корпусу (площа забудови першого поверху 2.701,1 м.кв, цокольного поверху 823,2 м.кв, рік початку будівництва 1991) за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7, готовністю 91 відсоток, вартістю 367.885,00 грн.

Наказом Управління містобудування та архітектури від 29.09.2005 р. за № 193, будівлі по вул. Чернишова, 7, що належить ПП “Центр солодкої декорації “Украса” присвоєно поштову адресу: м. Рівне, вул. Чернишова, 9-А (а.с. 13).

В подальшому, а саме 16.06.2006 р., КП Рівненським МБТІ було здійснено державну реєстрацію вищезазначеного нерухомого майна за позивачем (а.с. 14).

Враховуючи викладене та зважаючи, що позивач набув право власності на спірне майно на підставі Акта про придбання арештованого майна з прилюдних торгів та в установленому порядку зареєстрував це право, останній на момент укладення оспорюваних договорів був єдиним законним власником незавершеного будівництва головного виробничого корпусу у м. Рівне вул. Чернишова, 7 (вул. Чернишова, 9-А).

Як вбачається з пункту 2 Договору купівлі-продажу від 23.02.2005 р., на момент його укладення право власності продавця –ВАТ “Рівненський авторемонтний завод” на відчужуваний об'єкт підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області від 03.08.2004 р. у справі № 12/254.

Натомість, це не відповідає дійсності, оскільки на момент укладення цього договору відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 30.12.2004 р. у справі № 12/254 (а.с. 79), виконання рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2004 р. було зупинено до закінчення його перегляду в порядку касації.

Таким чином рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2004 р., яким були визнані недійсними прилюдні торги з продажу незавершеного будівництва головного виробничого корпусу, акт про придбання арештованого майна з прилюдних торгів, свідоцтво про право власності на об'єкт, та визнано право власності на незавершене будівництво головного виробничого корпусу за ВАТ “Рівненський авторемонтний завод”, враховуючи, що останнє було залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2004 р., було фактичною підставою для розпорядження відповідачем-1 спірним майном лише в період з 27.10.2004 р. по 30.12.2004 р.

Однак, на момент укладення оспорюваних договорів, відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 06.07.2004 р. у справі № 12/254, на незавершене будівництво головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 в м. Рівне, яке продане з публічних торгів 02.07.2004 р. ПП “Центр солодкої декорації “Украса” було накладено арешт (а.с. 82).

Зазначене підтверджується і наявним в матеріалах справи Розширеним витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на запит органу державної влади (а.с. 103-106).

Таким чином, правові підстави для розпорядження спірним майном на момент укладення договору від 23.02.2005 р. були відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України тільки власникові належать одночасно права володіння, користування та розпорядження своїм майном і тільки власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України, ч. 1 ст. 4 Закону України “Про власність”).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Оскільки незаконність набуття права власності відповідачами неналежним чином при розгляді справи доведена, зважаючи, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, в тому числі, частиною першою–третьою статті 203 ЦК України, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

При цьому, судом враховано і те, що, відповідно до ст. 55 Закону України “Про власність” та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і, відповідно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2005 р., справу № 12/254, в результаті скасування рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2004 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2004 р. було скеровано на новий розгляд, за наслідками якого позовні вимоги відповідача-1 були залишені без задоволення (а.с. 17-22).

Щодо позовних вимог  ТОВ “Господарник” за зустрічним позовом, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

У відповідності до ст. 357 ЦК України оспорювані договори, в тому числі і договір від 01.03.2005 р., підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва реєструється органом, що здійснює державну реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі –державна реєстрація прав)  –це офіційне визнання й підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.  В Україні формується та діє Єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.

Оскільки державну реєстрацію нерухомого майна на території м. Рівне здійснює КП “Рівненське МБТІ”, зважаючи, що  ТОВ “Господарник” доказів реєстрації права власності суду не надав, а витяг із реєстру правочинів не є в розумінні вищевикладеного доказом реєстрації права власності, останнє, відповідно, в установленому порядку не набуло права власності на спірне майно.

Враховуючи це, посилання відповідача-3 на те, що ТОВ “Господарник” є добросовісним набувачем цього майна, є безпідставними і необгрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, якими позивач обгрунтовував викладені в позовній заяві обставини, є обгрунтованими та законними, а доводи відповідача-3, на які той в свою чергу посилався як на підставу своїх заперечень є безпідставними, необгрунтованими та надуманими, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати, передбачені ст. 44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку із зверненням до суду за захистом порушеного права, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,–

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задоволити.

2.          Договір купівлі-продажу, укладений 23 лютого 2005 року між ВАТ “Рівненський авторемонтний завод” м. Рівне та ТОВ “Торгово-промислова компанія “Коммет” м. Київ, та договір купівлі-продажу, укладений 01 березня 2005 року між ТОВ “Торгово-промислова компанія “Коммет” м. Київ та ТОВ “Господарник” м. Київ,– визнати недійсними

3.          Стягнути: з відповідача-1 –Відкритого акціонерного товариства “Рівненський авторемонтний завод” (м. Рівне, вул. Чернишова, 7, код ЄДРПОУ 05461473, п/р 26002301585793 в ЦРВ ПІБ м. Рівне, МФО 333335); з відповідача-2–Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Коммет” (м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код ЄДРПОУ 24376230); з відповідача-3–Товариства з обмеженою відповідальністю “Господарник” (03062, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 30971302, р/р 2600600530286 в АКБ “Правексбанк”, МФО 321983),––на користь Приватного підприємства “Центр солодкої декорації “Украса” (33001, м. Рівне, вул. Чернишова, 9, код ЄДРПОУ 32745113, р/р 260074737 в РОФ АППБ “Аваль”, МФО 333227),–по 67 грн. 67 коп. понесених судових витрат з кожного.

4.   Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5.   Зустрічний позов ТОВ “Господарник”, м. Київ залишити без задоволення.

   Суддя                                                                Коломис В. В.

Повний текст рішення складено в повному обсязі та підписано “12” грудня 2006 року.