Постанова

від 27.02.2009 по справі 2а-3688/09/1/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул.

Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем

України

27.02.09

Справа №2а-3688/09/1/0170

       Окружний адміністративний суд Автономної

Республіки Крим у складіголовуючої судді  

Трещової О.Р. , при секретарі Тарасовій О.М., за участю

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -

ОСОБА_2.,

розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу 

за позовом   Державної податкової адміністрації АР

Крим  до Підрозділу примусового виконання

рішень Головного управління юстиції Мінінстерства юстиції України в АР Крим про

визнання  неправомірними дій  та скасування постанови,

Суть спору: до Окружного

адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась з позовом  Державна податкова адміністрація АР Крим до

Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції

Мінінстерства юстиції України в АР Крим про визнання неправомірними дій

державного виконавця щодо винесення постанови від 10.02.2009 року про арешт

грошових коштів ДПА в АР Крим до накопичення суми 50434,84 гривень, скасування

постанови державного виконавця від 10.02.2009 року про арешт грошових коштів

ДПА в АРК.

Ухвалою Окружного адміністративного

суду АРК від 25.02.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного

суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2009 року забезпечено

адміністративний позов шляхом зупинення дії постанови головного державного

виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції

Міністерства юстиції України в АРК ОСОБА_3 від 10.02.2009 про накладення арешту

на грошові кошти Державної податкової адміністрації в АР Крим за виконавчим

листом № 2а-44/2008 від 19.12.2008 року, виданим Залізничним районним судом м.

Сімферополя до набрання рішенням по справі чинності.

Ухвалою Окружного адміністративного

суду АРК від 25.02.2009 року закінчено підготовче провадження у справі та

справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного

суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2009 року забезпечено

адміністративний позов шляхом  заборони

Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства

юстиції України в АР Крим  здійснювати

будь-які дії пов'язані з подальшим розпорядженням коштів в сумі 50434,84

гривень, що були списані ГУ Державного казначейства України в АРК на підставі

виконавчого листа   № 2а-44/2008 від

19.12.2008 року, виданим Залізничним районним судом м.Сімферополя АР Крим, до

набрання рішенням по справі чинності.

У судовому засіданні представник

позивача заявлені у позові вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що

постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень

Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим ОСОБА_3 від

10.02.2009 року про  арешт  грошових коштів  боржника 

підлягає скасуванню у зв'язку з наступним.

Постановою Залізничного районного

суду м.Сімферополя АР Крим від 07.07.2008 року по справі № 2а-44/08

адмінінстративний позов ОСОБА_4до ДПА в АРК про скасування наказу, переліку

змін до штатного розпису, поновлення на роботі та стягнення коштів за час

вимушеного прогулу у сумі 53247,82 гривень задоволено у повному обсязі.

ДПА в АРК рішення суду в частині

виплати ОСОБА_4заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць виконано

на суму 2812,98 гривень.

Головним державним виконавцем

підрозділу примусового виконання рішень ГУЮУ в АРК 10.02.2009 року прийнято

постанову про арешт грошових коштів ДПА в АРК до накопичення суми 50434,84

гривень.

Представник позивача зазначив, що

вказана постанова винесена державним виконавцем незаконно, оскільки ухвалою

Залізничного районного суду м.Сімферополя від 22.01.2009 року по справі №

6а-9/09, яка винесена за заявою ДПА в АРК про роз'яснення судового рішення,

роз'яснено постанову Залізничного районного суду м.Сімферополя  від 07.07.2008 року по справі № 2а-44/08 в

частині суми, яку повинна виплатити ДПА в АРК на користь ОСОБА_4

Представник позивача підкреслив, що

в зазначеній ухвалі вказано, що присуджена до стягнення з ДПА в АРК сума в

розмірі 53247,82 гривень вказана без урахування податків та інших обов'язкових

платежів, утримання яких відповідно до законодавства повинна здійснювати ДПА в

АРК  при виплаті позивачеві таких сум.

Представник позивача пояснив, що в

постанові державного виконавця, що оскаржується, сума у розмірі 50434,84

гривень зазначена без врахування обов'язкового утримання у розмірі 2%

відрахувань до Пенсійного фонду України, що складає 1008,70 гривень.

Представник позивача зазначив, що

дії державного виконавця щодо винесення постанови від 10.02.2009 року про арешт

грошових коштів ДПА в АРК до накопичення суми 50434,84 гривень є такими, що не

відповідають змісту судового рішення, яке виконується та чинному законодавству.

Представник відповідача у судовому

засіданні зазначив, що постанову від 10.02.2009 року про арешт грошових коштів

ДПА в АР Крим вже виконано, тому предмет спору на день розгляду справи

відсутній.

Розглянувши документи і матеріали

справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши

всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази,

які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх

сукупності, суд                                          

                                  ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС

України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та

інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2

КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,

дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо

таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України

встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті

17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних

чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень

(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи

бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції

(адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду

публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої

влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3

КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС

України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган

державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова

особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.181 КАСУ  учасники виконавчого провадження (крім

державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій,

мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо

вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої

посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи

інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового

оскарження рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, згідно зі ст. 181 КАС

України, яка регулює порядок розгляду позовних заяв з приводу рішень, дій чи

бездіяльності державної виконавчої служби, до компетенції адміністративних

суддів відносяться справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності  державної виконавчої служби щодо виконання

рішень в адміністративних справах, рішень інших органів та посадових осіб, що

можуть виконуватися примусово, рішень, для 

яких не встановлено іншого порядку судового оскарження, особами, які не

наділені правом оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої

служби у цивільному та господарському судочинстві.

Суд зазначає, що предметом спору є

постанова, яка прийнята у процесі здійснення виконавчого провадження за

виконавчим листом, виданим 19.12.2008 року Залізничним районним судом

м.Сімферополя АР Крим по справі № 2а-44/08 

про стягнення з   ДПА в АРК на

користь ОСОБА_453247,82 гривень.

Суд підкреслює, що  у зв'язку з тим, що  позивачем оскаржується дії державної

виконавчої служби щодо виконання рішення в адміністративній справі, суд

приходить до висновку, що відповідно до ст.181 КАС України зазначений спір

належить до адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду за нормами Кодексу

адміністративного судочинства Окружним адміністративним  судом.

Оцінюючи правомірність дій

відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС

України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які

повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного

суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2

КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)

вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)

безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує

орган влади діяти лише на підставі,  в

межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що

суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному

Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за

умов  та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що

суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та

обов'язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт

владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури

вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної

поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане

повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою;

обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без

проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія;

добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки

зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного

балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. 

Судом встановлено, що Постановою

Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 07.07.2008 року по справі

№ 2а-44/08 адмінінстративний позов ОСОБА_4до ДПА в АРК про скасування наказу,

переліку змін до штатного розпису, поновлення на роботі та стягнення коштів за

час вимушеного прогулу у сумі 53247,82 гривень задоволено у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону

України “Про виконавче провадження” 

державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі

виконавчого документа  за заявою

стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в

статті 3 цього Закону.

Суд зазначає, що 17.07.2008 року

відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу:

виконавчий лист № 2а-44/2008, зазначено про надання  7 - денного терміну  з моменту отримання  постанови про відкриття виконавчого

провадження для добровільного виконання рішення. В постанові зазначено, що у

випадку невиконання рішення в встановлений строк постановлено виконати його в

примусовому порядку, стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 10% від суми

стягнення                  (5324,78

гривень) та витрати, пов'язані зі здійсненням виконавчих дій.

Судом встановлено, що 21.07.2008

року позивачем отримано вищевказану постанову про відкриття виконавчого

провадження, що підтверджується  вхідним

штампом позивача  № 2749/9.

Суд зазначає, що 15.09.2008 року

позивачем відповідачеві було надіслано клопотання за № 2537/9/10-2 про закриття

виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документу у

зв'язку з тим, що позивачем виконано постанову Залізничного районного суду

м.Сімферополя АР Крим від 07.07.2008 року по справі № 2а-44/08 в частині

негайного виконання постанови суду щодо присудження виплати зарплати в межах

суми стягнення за один місяць, що підтверджується платіжною відомістю № 118 на

видачу зарплати за виконавчим листом № 2а-44/08 від 07.07.2008 року, яка

знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем

жодної відповіді від відповідача у зв'язку з клопотанням про закриття

виконавчого провадження не отримано.

Судом встановлено, що ДПА в АР Крим

було оскаржено в апеляційному порядку Постанову Залізничного районного суду

м.Сімферополя АР Крим від 07.07.2008 року по справі № 2а-44/08 за

адмінінстративним позовом ОСОБА_4до ДПА в АРК про скасування наказу, переліку

змін до штатного розпису, поновлення на роботі та стягнення коштів за час

вимушеного прогулу у сумі 53247,82 гривень.

Судом встановлено, що ухвалою

Севастопольського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга

боржника прийнята до розгляду.

Згідно з п.1 ст.40-1 Закону України

“Про виконавче провадження”  виконавчий

документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду,

який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги

на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної

скарги до розгляду.

Таким чином, судом встановлено, що

відповідачем виконано вимоги Закону України “Про виконавче провадження”   та 

постановою від 13.11.2008 року повернено виконавчий документ.

Судом встановлено, що 23.12.2008

року знову відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого

документу - виконавчого листа № 2а-44/2008, зазначено про надання  7-денного терміну  для добровільного виконання рішення                                        (до

31.12.2008 року). В постанові зазначено, що у випадку невиконання рішення в

встановлений строк воно підлягає виконанню в примусовому порядку зі стягненням

з боржника виконавчого збору в розмірі 10% від суми стягнення (5324,78 гривень)

та витрат, пов'язаних  зі здійсненням

виконавчих дій.

Судом встановлено, що 26.12.2008

року позивачем отримано вищевказану постанову про відкриття виконавчого

провадження, що підтверджується  вхідним

штампом позивача  № 4890/9.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону

України “Про виконавче провадження”   у

разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його

виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується

начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він

безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10

відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане

стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового

характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника

після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у

розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника -

громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

- з боржника - юридичної особи.

Суд зазначає, що постановою від

09.01.2009 року стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 5324,78

гривень  у зв'язку з тим, що боржником в

наданий строк виконавчий документ (виконавчий лист) не виконано.

Судом встановлено, що вищевказана

постанова про стягнення виконавчого збору була отримана позивачем 14.01.2009

року.

Суд зазначає, що Постанова про

стягнення виконавчого збору від 09.01.2009 року 

була оскаржена до Окружного адміністративного суду АР Крим, що

підтверджується копією ухвали  Окружного

адміністративного суду АР Крим від 27.01.2009 року про відкриття провадження у

справі за позовом ДПА в АР Крим до підрозділу примусового виконання рішень

Головного управління юстиції Мінінстерства юстиції України в АР Крим про

визнання дій щодо винесення постанови від 09.01.2009 року про стягнення

виконавчого збору у розмірі 5324,78 гривень неправомірними та її скасування.

Судом встановлено, що станом на

день розгляду справи справа № 2а-2255/09/5/0170 

за позовом ДПА в АР Крим до підрозділу примусового виконання рішень

Головного управління юстиції Мінінстерства юстиції України в АР Крим про визнання

дій щодо винесення постанови від 09.01.2009 року про стягнення виконавчого

збору у розмірі 5324,78 гривень неправомірними та її скасування не розглянута.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону

України “Про виконавче провадження” 

арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що

знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших

фінансових установах.

Згідно з ч.2 ст.55 Закону України

“Про виконавче провадження”  державним

виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за

постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження

може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з

урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все

майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Судом встановлено, що Постановою

від 10.02.2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового

виконання рішення ГУ юстиції МЮ України в АР Крим ОСОБА_3, при примусовому

виконанні виконавчого листа 2а-44/2008 від 19.12.2008 року Залізничного

районного суду м.Сімферополя АР Крим про стягнення з ДПА в АР Крим на користь

ОСОБА_4 53247,82 гривень постановлено накласти арешт КЕКР 1112 на грошові кошти

ДПА в АР Крим  (ОКПО 01292005,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург,29), які знаходяться на розрахункових рахунках:

№ 35218005000316, 35223001000316 в  ДУ

ДКУ в АРК, МФО 824026, ОКПО 01292005 шляхом заборони списання коштів за  розпорядженнями власника з даного рахунку до

накопичення загальної суми  50434,84

гривень.

Суд підкреслює, що в постанові про

накладення арешту на грошові кошти відповідач зобов'язаний вказати точну суму

стягнення, яка має бути підтверджена матеріалами виконавчого провадження.

Суд зазначає, що відповідно до

ст.28 Закону України “Про виконавче провадження”     у разі якщо резолютивна частина рішення,

викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а

також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який

видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи

змісту документа.

Судом встановлено, що 29.10.2008

року позивач скористався своїм правом та звернувся до Залізничного районного

суду м.Сімферополя АР Крим для роз'яснення судового рішення, а саме Постанови

Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 07.07.2008 року по справі

№ 2а-44/08  за адмінінстративним позовом

ОСОБА_4до ДПА в АРК у частині  стягнення

коштів за час вимушеного прогулу у сумі 53247,82 гривень, оскільки з

резолютивної частини постанови не зрозуміло чи підлягає виплаті сума з

урахуванням чи без урахування податків.

Судом встановлено, що Ухвалою  Залізничного районного суду м.Сімферополя АР

Крим від 22 січня 2009 року заяву про роз'яснення рішення суду задоволено,

роз'яснено постанову Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від

07.07.2008 року у справі № 2а-44/08, відповідно до якої ДПА в АРК зобов'язана

виплатити ОСОБА_4середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 53247,82

гривень, вказавши, що дана сума в постанові суду вказана без урахування

утримання податків та інших обов'язкових платежів, утримання яких відповідно до

податкового законодавства України повинна 

здійснити ДПА в АРК при виплаті позивачем даних сум.

Більш того, суд підкреслює, що в

Ухвалі Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 22 січня 2009 року

зазначено, що заява позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки в

рішенні суду дійсно не вказано з урахуванням податків та необхідних платежів чи

без їх урахування підлягають виплаті позивачу стягнуті рішенням суду грошові

кошти.

Таким чином, судом встановлено, що

постановою Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим фактично не було

визначено, яка саме сума підлягає виплаті ОСОБА_4та не встановлені межі суми

стягнення.

Більш того, суд зауважує, що

відповідно до податкового законодавства України утримання із заробітної плати

працівника є обов'язковими, таке утримання здійснює підприємство при її

виплаті, та  є обов'язковим  зазначення у постанові суду про урахування

таких обов'язкових платежів.

Судом встановлено, що на момент

прийняття відповідачем рішення про накладення арешту,  тобто на 

10.02.2009 року, Залізничним районним судом  м.Сімферополя АР Крим вже було постановлено

Ухвалу про роз'яснення судового рішення, державний виконавець знав про

результат розгляду заяви позивача про роз'яснення рішення суду, однак, суд

підкреслює, що державний виконавець всупереч постановленій Залізничним районним

судом  м.Сімферополя АР Крим Ухвалі про

роз'яснення судового рішення прийняв постанову про накладення арешту на всю

суму без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів,

утримання яких відповідно до законодавства повинна здійснити ДПА в АРК при

виплаті ОСОБА_4присуджених Залізничним районним судом  м.Сімферополя АР Крим сум.

Суд зазначає, що відповідно до

довідки ДПА в АРК від 19.02.2009 року за                           № 778/9/05-055 сума

грошового забезпечення ОСОБА_4, яка підлягає списанню, після утримання

податків  (2% до Пенсійного Фонду  - 1008, 7 гривень (50434,84 гривень х2%)

складає 49426,14 гривень.

Таким чином, сума, яка підлягає

стягненню з ДПА в АРК на користь ОСОБА_4 складає  49426,14 гривень.

Отже, суд підкреслює, що державний

виконавець мав право накладати арешт тільки в межах суми стягнення, яка була

невизначена на момент накладення арешту відповідачем.

Суд 

зауважує, що відповідач не мав права накладати арешт на необґрунтовано

завищену суму без урахування утримання податків, яке є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд

приходить до висновку, що дії 

відповідача щодо накладення арешту на грошові кошти ДПА в АР Крим  (ОКПО 01292005, м.Сімферополь,

вул.Р.Люксембург,29), які знаходяться на розрахункових рахунках: №

35218005000316, 35223001000316 в  ДУ ДКУ

в АРК, МФО 824026, ОКПО 01292005 шляхом заборони списання коштів за  розпорядженнями власника з даного рахунку до

накопичення загальної суми  50434,84

гривень  не можуть бути визнані такими,

що прийняті на підставі, у межах повноважень, добросовісно та розсудливо, отже

є протиправними та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11

суд може вийти за межі  позовних вимог

тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод  та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи

до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги тільки про скасування

постанови про арешт грошових коштів, а не про визнання її протиправною та

скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим

в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного

захисту прав та інтересів сторін по справі.

Проаналізувавши матеріали справи,

вислухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що

постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень

Головного управління юстиції Мінінстерства юстиції України в АР Крим ОСОБА_3

від 10.02.2009 року про  арешт грошових

коштів Державної податкової адміністрації в АР Крим за виконавчим листом №

2а-44/2008 від 19.12.2008 року, виданим Залізничним районним судом є

протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги  позивача підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного,

керуючись статтями  158, 159, 160-165

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                          ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправними  дії головного державного виконавця  підрозділу примусового виконання рішень Головного

управління юстиції Мінінстерства юстиції України в АР Крим ОСОБА_3 щодо  накладення арешту на грошові кошти  ДПА в АР Крим до накопичення суми 50434,84

гривень.

3. Визнати протиправною та

скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання

рішень Головного управління юстиції Мінінстерства юстиції України в АР Крим

ОСОБА_3 від 10.02.2009 року про арешт 

грошових коштів  Державної

податкової адміністрації в АР Крим за виконавчим листом № 2а-44/2008 від

19.12.2008 року, виданим Залізничним районним судом м.Сімферополя АР Крим.

Постанова набирає законної сили

через 10 днів з  дня  проголошення у разі неподання заяви про

апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

          Якщо після подачі заяви про

апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної

сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня  дня 

проголошення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний

суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного

адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після

подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

          Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10

днів).    

Суддя                                                                          Трещова О.Р.