Рішення

від 28.03.2013 по справі 556/492/13-ц

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 556/492/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2013 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі :

головуючої - судді Іванків О.В.

при секретарі Подерня О.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (надалі по тесту - райСЕС) про стягнення вихідної допомоги в розмірі трьох посадових окладів, що становить 4494 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5121,58 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, в їх обгрунтування пояснила суду, що була звільнена з роботи у райСЕС у зв’язку із ліквідацією установи. При звільненні їй не було виплачено вихідної допомоги у розмірі, визначеному колективним договором. Просила суд стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі трьох посадових окладів, а також середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні з 19 грудня 2012 року по 07 березня 2013 року..

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, пояснив, що в колективному договорі підприємства було вказано розмір вихідної допомоги - один посадовий оклад, однак в подальшому текст договору було фальсифіковано і вказано розмір вихідної допомоги три посадові оклади. Просив відмовити у позові за безпідставністю позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення вихідної допомоги та заробітної плати за час затримання розрахунку при звільненні.

Так, з трудової книжки ОСОБА_1, наказів №7 від 08.10.2012 року, №88 від 19.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 в період з 30 серпня 1982 року по 19 грудня 2012 року працювала у райСЕС медстатистиком, звільнена з роботи 19.12.2012 року у зв’язку з ліквідацією установи на підставі ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України.

Як вбачається зі ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Разом з тим, як вбачається з п.6 р.1У Колективного договору між установою та колективом працівників Володимирецької райСЕС на 2011-2016 рр., схваленого загальними зборами трудового колективу від 08.11.2011 р., у разі звільнення працівника з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України йому виплачується вихідна допомога в розмірі трьох посадових окладів.

У відповідності до ст..ст.14, 18 КЗпП України, ст..5 Закону України «Про колективні договори та угоди», колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

В разі ліквідації підприємства, установи, організації, колективний договір діє на протязі всього часу проведення ліквідації, як це вбачається зі ст.9 Закону, ст..16 КЗпП України.

Такими чином, враховуючи, що діючий в установі колективний договір передбачає додаткові, порівняно із чинним законодавством, гарантії розміру вихідної допомоги при звільненні, суд приходить до висновку, що при вирішенні спору підлягає застосуванню положення п.6 р.1У Колективного договору.

Доводи відповідача про фальсифікацію положень договору та зміну його тексту нічим не підтверджені, спростовуються доказами по справі і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона особисто була присутньою на зборах трудового колективу, де обговорювався колективний договір, і на цих зборах було проголосовано працівниками саме за три посадових оклади вихідної допомоги.

Оглянутим в судовому засіданні Колективним договором райСЕС на 2011-2016 рр. встановлено, що в р.1У п.6 вказано розмір вихідної допомоги - три посадові оклади. Вказаний Колективний договір зареєстровано в управлінні праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА 14.11.2011 року. Ці докази представником відповідача нічим не спростовані.

Судом встановлено, що розмір посадового окладу позивача ОСОБА_1 на час її звільнення з роботи становив 1498 грн., що підтверджується розрахунком заробітної плати №2 від 07.03.2013 року. Таким чином, відповідно до умов Колективного договору, позивачу належала до виплати вихідна допомога в розмірі 4494 грн. (3х1498).

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_1 було виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 2127,6 грн., позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 2366,4 грн. (4494 грн.-2127,6 грн).

При вирішенні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з такого.

У відповідності до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після предВ»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівнику сум в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предВ»явлення вимог про розрахунок, підприємство, установа, повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачем заявлено вимогу про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19 грудня 2012 року по 07 березня 2013 року включно, тобто за 53 робочих дні, що ОСОБА_1 підтвердила в своїх поясненнях.

У відповідності до довідки №2 від 07.03.2013 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці до її звільнення становила 2127,6 грн.

З урахуванням викладеного, розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проведено позивачем правильно, у відповідності до вимог Постанови Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995 р., і дана сума становить 5125,58 грн. (2127,6 грн.: 22 дн. Х 53 дн.).

Разом з тим, як вбачається з п.20 Постанови Плденуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, співрозмірність вихідної допомоги, що стягується судом та розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо вихідної допомоги задоволені судом частково, а також те, що з часу попередження про звільнення у зв’язку із ліквідацією підприємства позивач не зверталась до адміністрації установи чи голови ліквідаційної комісії з вимогою про виплату їй вихідної допомоги згідно з умовами Колективного договору, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення середнього заробітку за затримку у розрахунку при звільненні на суму 2564,29 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9-1, 14, 16, 18, 115, 116, 117 КЗпП України, Законом України В«Про колективні договори та угоди В» , Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року В«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.15, 209, 212 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн.. 40 коп. вихідної допомоги, 2564 (дві тисячі п’ятсот шістдесят чотири) грн.. 29 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього стягнути 4930 (чотири тисячі дев’ятсот тридцять) грн. 69 коп.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в дохід держави судовий збір по справі в сумі 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 69 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я :

ОСОБА_3