Рішення

від 04.04.2013 по справі 910/4789/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4789/13 04.04.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/4789/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Електросталь»;

про стягнення 190199,74 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пшенична І.С., довіреність б/н від 20.02.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Електросталь» (надалі - відповідач) про стягнення 190199,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши суму попередньої оплати, товар не поставив та кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 190199,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2013р. порушено провадження у справі № 910/4789/13 та призначено її розгляд на 04.04.2013р.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання 04.04.2013р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.03.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 15.03.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві. Ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 28.03.2013р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснити позивачу поставку товарів, загальною вартістю 190199,74 грн.

На виконання домовленостей між сторонами, відповідач виставив позивачу для оплати рахунки-фактури № СФ-0100215 від 10.01.2013р. на суму 145540,34 грн., № СФ-0100246 від 10.01.2013р. на суму 11566,93 грн., № СФ-0100372 від 14.01.2013р. на суму 33092,47 грн.

Позивач платіжними дорученнями № 21 від 14.01.2013р., № 22 від 14.01.2013р. та № 23 від 15.01.2013р. перерахував на рахунок відповідача в якості попередньої оплати за товар кошти в розмірі 190199,74 грн.

Факт перерахування позивачем коштів у сумі 190199,74 грн. на рахунок відповідача та неповернення їх останнім також підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» № 08.7.0.0.0./130322161443 від 22.03.2013р., наданої до справи.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по поставці товарів на загальну суму 190199,74 грн. не виконав, у зв'язку з чим позивач 21.02.2013р. надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 88 з вимогою поставити товар протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги. У разі не поставки товару у визначений строк, повернути грошові кошти в сумі 190199,74 грн.

Відповідач вимогу позивача залишив без відповіді, товар у визначений строк не поставив та грошові кошти не повернув.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 190199,74 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується виставленням для оплати товару рахунку-фактуру та платіжним дорученням про проведення платежу. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобовязань щодо поставки товару.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач 21.02.2013р. надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 88, в якому вимогав поставити товар протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги, а, у разі не поставки товару у визначений строк, повернути грошові кошти в сумі 190199,74 грн. Проте, відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання грошових коштів у сумі 190199,74 грн. та не надано доказів поставки товару на вказану суму або повернення коштів позивачу, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 190199,74 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Електросталь» (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 33/162; код ЄДРПОУ 38314552) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» (87400, Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, кв. 6; код ЄДРПОУ 31424275) 190 199 грн. 74 коп. - боргу, 3803 грн. 99 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.04.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов