Рішення

від 01.04.2013 по справі 908/699/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/10/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.13 Справа № 908/699/13-г

за позовом: Приватного підприємства «Комерційна фірма «Інтердикт», м. Запоріжжя

до відповідача : Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Зарудній І.В., довіреність б/н від 01.03.2013р.

Радченко І.В., довіреність б/н від 01.03.2013р.

Від відповідача: Омелянович Р.А., довіреність № 3576 від 28.12.2012р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 10747грн. 33коп. заборгованості за договором поставки № 20/2010/909 від 31.05.2010р., яка складається з 9954 грн. 87коп. основного боргу, 742грн. 83 коп. пені, 49 грн. 63 коп. 1% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 202, 611, 655, 692, 610, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, договір поставки № 20/2010/909 від 31.05.2010р.

Ухвалою суду від 22.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 18.03.2013р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.04.2013р.

Ухвали суду були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 ( v5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 1.3/6-49/5710).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В судовому засіданні, розпочатому 18.03.2013р, представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача підтримав клопотання, в якому відповідач просить суд зобов'язати позивача направити на адресу відповідача додані до позовної заяви матеріали.

Клопотання залишено судом без задоволення, як таке, що суперечить вимогам ст. 38 ГПК України, поскільки заявником не вказано, які саме документи повинен суд витребувати від позивача, не викладено обставини, які перешкоджають позивачу самостійно отримати дані документи. Також судом враховано те, що в матеріалах справи міститься фіскальний чек та опис вкладення, які підтверджують факт направлення відповідачу позовної заяви з додатками. Крім того, у випадку необхідності, відповідач мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному об'ємі. Представник відповідача підтримав обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, в судовому засіданні надав копію відзиву представнику позивача.

В судовому засіданні, для надання позивачу можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву та надання сторонам додаткової можливості надати належні документальні докази в підтвердження своїх вимог та заперечень по суті предмету спору, оголошувалась перерва до 01.04.2013р.

В судовому засіданні, продовженому 01.04.2013р., представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач відмовляється від стягнення з відповідача 742грн. 83 коп. пені та 49грн. 63 коп. 1% річних та наполягає на стягненні суми основного боргу в розмірі 9954 грн. 87 коп.

Заява подана згідно зі ст.22 ГПК України, судом прийнята до розгляду та задоволена.

Судовий процес ведеться без застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представників сторін.

Розгляд справи закінчено оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду в присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2010 року між ПП КФ «ІНТЕРДИКТ» (далі-позивач) та ВАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (далі-відповідач) було укладено договір поставки № 20/2010/909. До даного договору було укладено також специфікації №1 на суму 235 371,60 грн., №2 на суму 115 030,80 грн., додаткову угоду №1 від 25.10.2010 р.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець, на умовах договору, прийняти та сплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та кількість якої вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до видаткової накладної №КФ-0000074 від 16.05.2011р., було поставлено продукції на суму 68 707,20грн.

Факт отримання товару підтверджується довіреністю ЯЖК №706179/1623 від 10.05.2011р., підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими печатками підприємства.

Відповідно до п. 5.1 вищевказаного договору, розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції, у відповідності з розділом 6, на підставі наданих документів, зазначених в п. 4.3 договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків встановлюється з моменту отримання повного пакету документів. По узгодженню сторін розрахунки допускаються векселями.

На виконання розділу 4 договору, позивач своєчасно поставив продукцію відповідачу та передав усю необхідну супровідну документацію.

Прийняття продукції відповідачем здійснювалось відповідно до розділу 6 договору поставки, який передбачає, що приймання продукції по фактичній кількості та якості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7.

Жодних претензій, щодо якості продукції та відсутності необхідних документів на поставлену продукцію від відповідача на адресу позивача не надходило, що підтверджує належне виконання позивачем зобов'язань, передбачених договорами поставки в повному обсязі.

Факт отримання відповідачем всіх передбачених документів на продукцію підтверджується та поставки даної продукції по договору № 20/2010/909 підтверджується також тим, що відповідач частково розрахувався за отриману продукцію, тим самим фактично визнавши належне виконання зобов'язань за договором поставки № 20/2010/909 від 31.05.2010р.

В видаткових накладних позивача обов'язковим реквізитом є посилання на номер та дату рахунка-фактури, а також на номер та дату договору.

Відповідачем 19 липня 2011р., 23 вересня 2011р., 18 листопада 2011р. було частково сплачено за поставлену продукцію в сумі 58 752,33 грн. в даних рахунках, як на підставу сплати вказано договір № 20/2010/909 від 31.05.2010р. Таким чином, відповідач своїми діями підтвердив, що він сплачував вартість отриманої продукції за договором № 20/2010/909 від31.05.2010р.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 20/2010/909 від31.05.2010р. складає 9 954,87 грн.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 954грн.коп., заявлена до стягнення обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

В частині стягнення 742 грн. 83 коп. пені та 1% річних в сумі 49грн. 63коп., провадження по справі слід припинити, на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині. Судові витрати в цій частині слід залишити за позивачем, згідно зі ст.. 49 ГПК України.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Заперечення відповідача щодо позадоговірної поставки, судом до уваги не приймаються та спростовуються матеріалами справи, так як на момент прийняття продукції на складі ВАТ «Запоріжсталь» відповідачем по справі не складалися акти про відсутність будь-яких товаросупровідних документів або претензій до позивача про неналежну поставку продукції без передбачених договором поставки товаросупровідних документів. Факт прийняття продукції комбінатом «Запоріжсталь» та оприбуткування товару підтверджується підписами робітників комбінату на накладних (копії надані у матеріалах справи), а також на довіреності № 706179 серія ЯЖК від 10.05.2011 року. Крім того, більша частина поставленої продукції відповідачем оплачена і оплата здійснювалася саме по рахунку фактурі № КФ-0000076 по договору № 20/2010/909 від 31.05.2010 року., в рахунках сплати є посилання на договір № 20/2010/909 від 31.05.2010 року.

Документальних доказів, що дана продукція поставлялась не по договору № 20/2010/909 від 31.05.2010р. відповідач суду не надавав та не довів належними допустимими доказами свої заперечення, викладені в відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 33, 34, 43, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Комерційна фірма «Інтердикт» до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь", 69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72 (п/р 26003032840001 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849, ЄДРПОУ 00191230) на користь Приватного підприємства Комерційна фірма «ІНТЕРДИКТ», 69091, м.Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 4/226 (р/р 26005010001279 в АКБ «Індустріалбанк» у м.Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 31270155, ІПН 312701508292) 9954 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 87коп. основного боргу, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять)грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову провадження по справі припинити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання "5" квітня 2013р.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет