Рішення

від 28.03.2013 по справі 910/2081/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2081/13 28.03.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2081/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адвертайзинг Груп Міксарт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія

«Експрес Турс»;

про стягнення 14114,40 грн.

Представники сторін:

від позивача: Новікова Ю.О., довіреність б/н від 21.01.2013р.;

від відповідача: Бугзала Н.А., довіреність б/н від 26.03.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Адвертайзинг Груп Міксарт» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Експрес Турс» (надалі - відповідач) про стягнення 14114,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товарів № 05-06/12 від 05.06.2012р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 12200,00 грн., за прострочення сплати якої нараховані 1769,00 грн. - пені та 145,40 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/2081/13 та призначено її розгляд на 28.02.2013р.

28.02.2013р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 12200,00 грн., 725,00 грн. - пені та 145,40 грн. - 3% річних.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову 13070,40 грн.

Присутнім у судовому засіданні 28.02.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 06.02.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою від 28.02.2013р. суд відклав розгляд справи на 28.03.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 28.03.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 28.03.2013р. представник відповідача надав витребувані судом документи, за винятком відзиву на позовну заяву.

Під час розгляду справи представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на неякісні роботи позивача по монтажу вивіски, що поставлялась за Договором поставки № 05-06/12 від 05.06.2012р..

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки товарів № 05-06/12, у відповідності з п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві в обумовлені договором строки товар згідно специфікацій, зазначених в Додатках до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього обумовлену договором грошову суму.

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1. договору, найменування та кількість товару, а також порядок здійснення розрахунків визначається сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з умовами договору, сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору № 05-06/12 від 05.06.2012р., в якому сторони визначили найменування товару - вивіска на фасад, кількість товару - 1 шт., вартість товару - 24400,00 грн. та порядок розрахунків.

Так, у відповідності з п. 3 Додатку № 1 до договору, покупець сплачує передплату, сума якої становить 50% від вартості товару після підписання додатку та затвердження макету товару замовником. Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Як встановлено судом, на виконання умов договору та згідно з Додатком № 1 до договору, відповідач 08.06.2012р. перерахував на рахунок позивача передплату за товар у розмірі 12200,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, копія якої залучена до матеріалів справи, а 30.08.2012р. сторни підписали видаткову накладну № 404, якою засвідчили факт поставки товару на суму 24400,00 грн.

Отже, виходячи з умов договору та п. 3. Додатку № 1 до договору, у відповідача виник обов'язок по оплаті поставленого товару в сумі 12200,00 грн. у строк до 06.09.2012р..

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар у визначений строк не розрахувався.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем на день розгляду справи в розмірі 12200,00 грн. підтверджується зібраними у справі доказами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 12200,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 12200,00 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 725,00 грн., яка нарахована за період з 06.09.2012р. по 28.01.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.4. договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 725,00 грн., згідно з розрахунком позивача, доданими до заяви про зменшення позовних вимог.

Крім того, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних у сумі 145,40 грн. за період з 06.09.2012р. по 28.01.2013р.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 145,40 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на виконання позивачем неякісних робіт по монтажу вивіски, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за товар, на який відповідач набув право власності, а не відшкодування вартості виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Експрес Турс» (03022, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 16/3; код ЄДРПОУ 33741366) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Адвертайзинг Груп Міксарт» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 32, офіс 201; код ЄДРПОУ 37309292) 12200,00 грн. - боргу, 725,00 грн. - пені, 145 грн. 40 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.04.2013 р.

Суддя А.І. Привалов