Рішення

від 01.04.2013 по справі 908/441/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 5/9/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.13 Справа № 908/441/13-г

За позовом: Асоціації «Дім авторів музики в Україні» (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; поштова адреса: 69071, м. Запоріжжя, пров. Соколиний, буд. 7) в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» (юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7-А; поштова адреса: 69071, м. Запоріжжя, пров. Соколиний, буд. 7)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксана-2000» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 7)

про виплату компенсації у розмірі 43 760,00 грн. за порушення виключних майнових авторських прав щодо музичних творів

Суддя Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача: Немерюк О.А., довіреність № б/н від 03.10.2012 р.

Від відповідача: Кочаров С.Є., протокол № 1 від 15.02.1997 р.

Від відповідача: Чесняк Ф.Ф., довіреність № б/н від 26.03.2013 р., адвокат

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.01.2013 р. Асоціація «Дім авторів музики в Україні» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою № б/н від 29.01.2013р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксана-2000» компенсації у розмірі 43 760,00 грн. за використання музичних творів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/441/13-г, присвоєно справі номер провадження - 5/9/13, розгляд якої призначено на 11.03.2013 р. Розгляд справи неодноразово відкладався. У судовому засіданні 01.04.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

У судовому засіданні 01.04.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням письмових пояснень у повному обсязі зазначивши, що 01.09.2012 р. до асоціації «Дім авторі музики в Україні», як організації колективного управління, звернулося ТОВ «Українська музична видавнича група», яке на підставі договору № ОКУ-03 від 12.03.2012 р. передало асоціації в колективне управління свої майнові авторські права. В своєму зверненні товариство зазначило, що 29.06.2012 р. під час господарської діяльності ТОВ «Оксана-2000» у кафе «Ануш»були порушені майнові права «ТОВ «Українська музична видавнича група» щодо чотирьох музичних творів: «Рюмка водки на столе», «Give it to me», «Hello», «Party for everybody» та просило асоціацію з метою реалізації статутних повноважень, в порядку ст. ст. 49, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виступити на захист інтересів товариства, подавши позов про стягнення з ТОВ «Оксана-2000» компенсації у розмірі 43 760,00 грн. Подання вищевказаних музичних творів здійснювалось шляхом застосування динаміків, підсилювача, ноутбуку, які програвали фонограми музичних творів. Даний факт був задокументований Асоціацією «Файненшл.Протекшн.Ло.», Об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав» в акті № КБР/1/29/06/2012 від 29.06.2012р., а також знайшов своє підтвердження у зробленому асоціацією «Файненшл.Протекшн.Ло.» відеозаписі. В свою чергу, виключне майнове право на публічне виконання зазначених музичних творів належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» на підставі договорів, укладених з ТОВ «Національне музичне видавництво», ТОВ «Перше музичне видавництво» та ТОВ «Ворнер/Чаппел». Відповідач, публічно виконавши твори, за дозволом на таке використання до ТОВ «Українська музична видавнича група, як суб'єкта авторського права не звертався, чим порушив його виключні майнові авторські права, передбачені ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», у зв'язку з чим відповідачу нарахована компенсація в розмірі 43 760,00 грн. із розрахунку десяти мінімальних заробітних плат на час порушення за одне використання кожного твору.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст. ст. 11, 12 Бернської конвенції «Про охорону літературних і художніх творів», ст. ст. 418, 424, 445, 432 ЦК України, ст. ст. 27, 32, 34, 36 ГПК України, ст. ст. 1, 7, 8, 15, 21-25, 35, 46, 49, 50-52, 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Просить суд позов задовольнити.

Представники відповідача надали суду письмові заперечення на позовну заяву № б/н від 29.03.2013р. в яких вказують, що ТОВ «Українська музична видавнича група» не належить до пільгової категорії яку звільнено від сплати судового збору, тому посилання Асоціації «Дім авторів музики в Україні» на п. 7 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» не звільняє позивача від сплати судового збору. Також, представники відповідача зазначають, що договір про надання виключної ліцензії від 31.12.2010р. підписано Майко Дмитром Борисовичем з боку ТОВ «Національне музичне видавництво» на підставі довіреності від 01.01.2011р., тобто договір підписано особою без наявності повноважень на дату підписання. Автор чи інша особа, яка має авторське право може передавати свої майнові права, зазначені у ст. 15 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» будь-якій іншій особі повністю або частково на підставі авторських договорів. Однак, позивачем не надано суду вказаних авторських договорів. На підставі викладеного, представники відповідача просять суд в задоволенні позову відмовити.

Також, від представника позивача надішли письмові клопотання про визнання загальновідомими чотирьох музичних творів: «Рюмка водки на столе» (автор - «Жека» у виконанні Григорія Лепса), «Give it to me» (автори - Mosley, Tim (CA)/Hills, Nate (CA)/Timberlake, Justin (CA)/Furtado, Nelly (CA)/ Clayton, Tim (CA) у виконанні Timbaland feat. Nelly Furtado and Justin Timberlake), «Hello» (автор Lionel Richie у виконанні Lionel Richie), «Party for everybody» (автори - Дробыш В.Я./ Леонтьев Т.В./ Алберт А./ Туктарева О.Н./ Applegate M.S.) у виконанні «Бурановкие бабушки».

Суд зазначає, що визнання музичних творів загальновідомими є обставинами, які не потребують доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України.

На підставі викладеного, зазначені клопотання представника позивача задоволенню не підлягають.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво», Росія, м. Москва (далі - Ліцензіар), в особі уповноваженого представник гр. Майко Дмитрія Борисовича, діючого на підставі довіреності б/н від 01.01.2011 р., з однією сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" України, м. Київ (далі - Ліцензіат) укладено договір про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № НМИсуб 01/11-укр.

Відповідно до п. 2.1. договору Ліцензіар надає, а Ліцензіат придбає на строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі, на умовах виключної ліцензії та право використання Фонограм, які містяться в каталозі, на умовах виключної ліцензії, що означає право Ліцензіата на свій розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третім особам Твори та Фонограми наступними способами:

- відтворювання та розповсюдження на будь-яких видах носіїв, у тому числі у форматі мобільного контенту, у тому числі за допомогою розповсюдження у цифровому форматі по локальним мережам і світової мережі - Інтернет (п. 2.1.1.);

- імпорту екземплярів для розповсюдження носіїв, які містять Твори та/або Фонограми, у тому числі екземплярів, виготовлених з дозволу Ліцензіара (п.2.1.2.);

- включення та/або використання у складі будь-яких складних об'єктів, у тому числі у складі аудіовізуальних творів (синхронізація) (п.2.1.3.);

- переробки, перероблення, аранжировки або іншим подібним способом зміни Творів, у тому числі для створення мобільного контенту (переробка) (п.2.1.4.);

- перекладу Творів (переклад) на офіційні мови, які затверджені на території (п.2.1.5);

- публічного виконання на концертах наживо та за допомогою технічних засобів (публічне виконання) (п.2.1.6.);

- публічного повідомлення для всезагального відома шляхом передання в ефір та/або наступного передання в ефір, повідомлення по кабелях, по дротах та за допомогою аналогічних засобів (публічне повідомлення) (п.2.1.7.);

- доведення до всезагальної свідомості, тобто надання доступу до Творів, Фонограм, Відеокліпів будь-якій особі з будь-якого місця та в будь-який час, за вибором такої особи (доведення до всезагальної свідомості (п.2.1.8)

У пункті 1.7. сторони визначили територію - Україна.

Згідно з пунктом 3.1. договору Ліцензіар гарантує, що на момент укладення договору він не пов'язаний та не буде пов'язаний в майбутньому будь-яким договором або іншою угодою, які можуть тим або іншим чином заважити повному або частковому здійсненню всіх положень договору зі сторони Ліцензіара або Ліцензіаті.

Пунктом 3.2. договору визначено, що Ліцензіар заявляє та гарантує, що виключні права або права на використання Творів/Фонограм/Відео кліпів належать йому на підставі відповідних договорів. У разі яких-небудь змін умов таких договорів, або припинення строку їх дії, Ліцензіар зобов'язується негайно інформувати Ліцензіата про це.

Відповідно до п. 3.5. договору Ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання Творів, Фонограм та Відеокліпів права на які ним придбано, а також припиняти факти такого використання, приймаючи всі можливі засоби щодо стягнення компенсації, збитків та витрат, які понесені у зв'язку з нанесенням таких збитків у відношенні до осіб, неправомірними діями яких нанесено такі збитки.

У пункті 1.5. сторони визначили, що каталог - перелік Творів, Фонограм та Відеокліпів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, виключні права на які або виключна ліцензія на використання яких належать Ліцензіару, та право використання яких Ліцензіар надає Ліцензіату на умовах договору.

Пунктом 1.5.1. договору передбачено, що Ліцензіар передає Ліцензіату актуальний на дату підписання договору каталог у вигляді файлу електронної таблиці записаної на оптичний носій DVD-R у відповідному форматі, для проглядання / читання на персональних комп'ютерах. Перелік Творів/Фонограм/Відеокліпів, які містяться у файлі електронної таблиці, містить інформацію щодо кодів Ліцензіара, найменування, авторів творів, виконавців, а також про частки прав, якими володіє Ліцензіар по відношенню кожного з Творів/Фонограм/Відеокліпів та у відношенні кожного з видів використання.

Передача Каталогу оформлюється підписанням відповідного Акту (п. 1.5.2. договору).

31.12.2010 р. ТОВ «Національне музичне видавництво» передано ТОВ "Українська музична видавнича група" каталог у вигляді файлу електронної таблиці, записаної на оптичний носій DVD-R (серійний номер RAі911215854H02) про що сторонами було складено Акт приймання-передачі Каталогу. (а.с. 28, т. 1)

31.12.2011 р. між ТОВ «Національне музичне видавництво» та ТОВ "Українська музична видавнича група" укладено додаток до договору відповідно до якого Ліцензіар передав Ліцензіату каталог зі змінами у виді файлу електронної таблиці, яка записана на оптичний носій DVD-R (серійний номер RAі911214504H03). (а.с. 30, т. 1)

Згідно виписки із каталогу, який є невід'ємною частиною договору № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., позивачу у 100 % співвідношенні належить виключне право на використання твору: "Рюмка водки на столе" (автор - Жека, виконавець "Лепс Г.; Грогорьев Е.). (а.с. 32, т. 1)

Відповідно до п.1.9. договору сторони визначили строк дії договору до 31.12.2011р.

Додатковою угодою до зазначеного договору від 31.12.2011 р. строк дії договору продовжено до 31.12.2012 р. (а.с. 31, т. 1)

31.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппел», Росія, м. Москва (далі - Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" України, м. Київ (далі - Ліцензіат) укладено договір про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № Ворн Суб 01/11-Укр.

Відповідно до п. 2.1. договору Ліцензіар надає, а Ліцензіат придбає на строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі, на умовах виключної ліцензії, що означає право Ліцензіата на свій розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третім особам Твори наступними способами.

- відтворювання та розповсюдження на будь-яких видах носіїв, у тому числі у форматі мобільного контенту, у тому числі за допомогою розповсюдження у цифровому форматі по локальним мережам і світової мережі - Інтернет (п. 2.1.1.);

- імпорту екземплярів для розповсюдження носіїв, які містять Твори, у тому числі екземплярів, виготовлених з дозволу Ліцензіара (п.2.1.2.);

- включення та/або використання у складі будь-яких складних об'єктів, у тому числі у складі аудіовізуальних творів (синхронізація) (п.2.1.3.);

- переробки, перероблення, аранжировки або іншим подібним способом зміни Творів, у тому числі для створення мобільного контенту (переробка) (п.2.1.4.);

- перекладу Творів (переклад) на офіційні мови, які затверджені на території (п.2.1.5);

- публічного виконання на концертах наживо та за допомогою технічних засобів (публічне виконання) (п.2.1.6.);

- публічного повідомлення для всезагального відома шляхом передання в ефір та/або наступного передання в ефір, повідомлення по кабелях, по дротах та за допомогою аналогічних засобів (публічне повідомлення) (п.2.1.7.);

- доведення до всезагальної свідомості, тобто надання доступу до Творів будь-якій особі з будь-якого місця та в будь-який час, за вибором такої особи (доведення до всезагальної свідомості (п.2.1.8)

У пункті 1.6. сторони визначили територію - Україна.

Пунктом 1.3. визначено, що каталог - перелік Творів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, виключні права на використання яких належать Ліцензіару, та право використання яких Ліцензіар надає Ліцензіату на умовах договору.

У відповідності до пункту 3.1. договору Ліцензіар гарантує, що на момент укладення договору він не пов'язаний та не буде пов'язаний в майбутньому будь-яким договором або іншою угодою, які можуть тим або іншим чином заважити повному або частковому здійсненню всіх положень договору зі сторони Ліцензіара або Ліцензіаті.

Пунктом 3.2. договору визначено, що Ліцензіар заявляє та гарантує, що виключні права або права на використання Творів/Фонограм/Відео кліпів належать йому на підставі відповідних договорів. У разі яких-небудь змін умов таких договорів, або припинення строку їх дії, Ліцензіар зобов'язується негайно інформувати Ліцензіата про це.

Відповідно до п. 3.5. договору Ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання Творів, права на які ним придбано, а також припиняти факти такого використання, приймаючи всі можливі засоби щодо стягнення компенсації, збитків та витрат, які понесені у зв'язку з нанесенням таких збитків у відношенні до осіб, неправомірними діями яких нанесено такі збитки.

Відповідно до п. 1.3.1. договору Ліцензіар передає Ліцензіату актуальний на дату підписання договору каталог у вигляді файлу електронної таблиці записаної на оптичний носій DVD-R у відповідному форматі, для проглядання / читання на персональних комп'ютерах. Перелік Творів/Фонограм/Відеокліпів, які містяться у файлі електронної таблиці, містить інформацію щодо кодів Ліцензіара, найменування, авторів творів, виконавців, а також про частки прав, якими володіє Ліцензіар по відношенню кожного з Творів/Фонограм/Відеокліпів та у відношенні кожного з видів використання.

Передача Каталогу оформлюється підписанням відповідного Акту (п. 1.3.2. договору).

31.12.2010 р. ТОВ «Ворнер/Чаппел» передано ТОВ "Українська музична видавнича група" каталог у вигляді файлу електронної таблиці, записаної на оптичний носій DVD-R (серійний номер RAі911211647H01) про що сторонами було складено Акт приймання-передачі Каталогу. (а.с. 39, т. 1)

31.12.2011 р. між ТОВ «Ворнер/Чаппел» та ТОВ "Українська музична видавнича група" укладено додаток до договору відповідно до якого Ліцензіар передав Ліцензіату каталог зі змінами у виді файлу електронної таблиці, яка записана на оптичний носій DVD-R (серійний номер RAі911214520H03). (а.с. 40, т. 1)

Згідно виписки із каталогу, який є невід'ємною частиною договору № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., позивачу належить частка у розмірі 40 % виключного права на використання твору: «Give it to me» (автори Timbaland feat. Nelly Furtado and Justin Timberlake; видавник Warner Chappell) та у розмірі 50 % на використання твору «Hello» (автор Lionel Richie, видавник Warner Chappell). (а.с. 32, т. 1)

Відповідно до п.1.7. договору сторони визначили строк дії договору до 31.12.2011р.

Додатковою угодою до зазначеного договору від 31.12.2011 р. строк дії договору продовжено до 31.12.2012 р. (а.с. 41, т. 1)

31.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перше музичне видавництво», Росія, м. Москва (далі - Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" України, м. Київ (далі - Ліцензіат) укладено договір про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) №ПМИсуб 01/11-укр.

Відповідно до п. 2.1. договору Ліцензіар надає, а Ліцензіат придбає на строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі, на умовах виключної ліцензії та право використання фонограм, які містяться в каталозі, на умовах виключної ліцензії, що означає право Ліцензіата на свій розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третім особам Твори наступними способами.

- відтворювання та розповсюдження на будь-яких видах носіїв, у тому числі у форматі мобільного контенту, у тому числі за допомогою розповсюдження у цифровому форматі по локальним мережам і світової мережі - Інтернет (п. 2.1.1.);

- імпорту екземплярів для розповсюдження носіїв, які містять Твори та/або Фонограми, у тому числі екземплярів, виготовлених з дозволу Ліцензіара (п.2.1.2.);

- включення та/або використання у складі будь-яких складних об'єктів, у тому числі у складі аудіовізуальних творів (синхронізація) (п.2.1.3.);

- переробки, перероблення, аранжировки або іншим подібним способом зміни Творів, у тому числі для створення мобільного контенту (переробки) (п.2.1.4.);

- перекладу Творів (переклад) на офіційні мови, які затверджені на території (п.2.1.5);

- публічного виконання на концертах наживо та за допомогою технічних засобів (публічне виконання) (п.2.1.6.);

- публічного повідомлення для всезагального відома шляхом передання в ефір та/або наступного передання в ефір, повідомлення по кабелях, по дротах та за допомогою аналогічних засобів (публічне повідомлення) (п.2.1.7.);

- доведення до всезагальної свідомості, тобто надання доступу до Творів, Фонограм, Відеокліпів будь-якій особі з будь-якого місця та в будь-який час, за вибором такої особи (доведення до всезагальної свідомості (п.2.1.8)

У пункті 1.7. сторони визначили територію - Україна.

З пункту 3.1. договору вбачається, що Ліцензіар гарантує, що на момент укладення договору він не пов'язаний та не буде пов'язаний в майбутньому будь-яким договором або іншою угодою, які можуть тим або іншим чином заважити повному або частковому здійсненню всіх положень договору зі сторони Ліцензіара або Ліцензіаті.

Пунктом 3.2. договору визначено, що Ліцензіар заявляє та гарантує, що виключні права або права на використання Творів/Фонограм/Відео кліпів належать йому на підставі відповідних договорів. У разі яких-небудь змін умов таких договорів, або припинення строку їх дії, Ліцензіар зобов'язується негайно інформувати Ліцензіата про це.

Відповідно до п. 3.5. договору Ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання Творів, Фонограм та Відеокліпів права на які ним придбано, а також припиняти факти такого використання, приймаючи всі можливі засоби щодо стягнення компенсації, збитків та витрат, які понесені у зв'язку з нанесенням таких збитків у відношенні до осіб, неправомірними діями яких нанесено такі збитки.

У пункті 1.5. сторони визначили, що каталог - перелік Творів, Фонограм та Відеокліпів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, виключні права на які або виключна ліцензія на використання яких належать Ліцензіару, та право використання яких Ліцензіар надає Ліцензіату на умовах договору.

Відповідно до п. 1.5.1. договору Ліцензіар передає Ліцензіату актуальний на дату підписання договору каталог у вигляді файлу електронної таблиці записаної на оптичний носій DVD-R у відповідному форматі, для проглядання / читання на персональних комп'ютерах. Перелік Творів/Фонограм/Відеокліпів, які містяться у файлі електронної таблиці, містить інформацію щодо кодів Ліцензіара, найменування, авторів творів, виконавців, а також про частки прав, якими володіє Ліцензіар по відношенню кожного з Творів/Фонограм/Відеокліпів та у відношенні кожного з видів використання.

Передача Каталогу оформлюється підписанням відповідного Акту (п. 1.5.2. договору).

31.12.2010 р. ТОВ «Перше музичне видавництво» передано ТОВ "Українська музична видавнича група" каталог у вигляді файлу електронної таблиці, записаної на оптичний носій DVD-R (серійний номер RAі911215858С02) про що сторонами було складено Акт приймання-передачі Каталогу. (а.с. 49, т. 1)

31.12.2011 р. між ТОВ «Перше музичне видавництво» та ТОВ "Українська музична видавнича група" укладено додаток до договору відповідно до якого Ліцензіар передав Ліцензіату каталог зі змінами у виді файлу електронної таблиці, яка записана на оптичний носій DVD-R (серійний номер RAі911214505Е03). (а.с. 51, т. 1)

Згідно виписки із каталогу, який є невід'ємною частиною договору № ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., позивачу належить частка у розмірі 100 % виключного права на використання твору: «Party for everybody» (Official Eurovision 2012 DJ SLON Party Remix) (автори - Дробыш В.Я./ Леонтьев Т.В./ Алберт А./ Туктарева О.Н./ Applegate M.S.; виконавець Бурановские бабушки). (а.с. 52, т. 1)

Відповідно до п.1.8. договору сторони визначили строк дії договору до 31.12.2011р.

Додатковою угодою до зазначеного договору від 31.12.2011 р. строк дії договору продовжено до 31.12.2012 р. (а.с. 50, т. 1)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 01.08.2008 р. звернувся до асоціації "Файненешл. Протекш. Ло" з пропозицією провести моніторинг кафе, барів, ресторанів тощо на предмет виявлення фактів використання тих музичних творів, відносно яких підприємство володіє певним обсягом прав. (а.с. 9, т. 1)

Асоціація "Файненешл. Протекш. Ло» з метою реалізації спільної з Об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав» програми по контролю за дотриманням суб'єктами господарювання авторського права та суміжних прав видала наказ від 27.06.2012 р. про проведення 29.06.2012 р. такого контролю відносно суб'єкта господарювання - ТОВ «Оксана-2000», код ЄДРПОУ 30750619, м. Запоріжжя, вул. Східна, 7, а саме у кафе «Ануш», м. Бердянськ, вул. Макарова, 22 И. Проведення зазначеного контролю доручено Немерюку О.А. із забезпеченням участі представника ОП «Українська ліга музичних прав» під час проведення перевірки. (а.с. 10, т. 1)

29.06.2012 р. представником Асоціації "Файненшл.Протекшн.Ло." Немерюком О.А. та представником ОП "Українська ліга музичних прав" Бондарчук О.А. було виявлено та зафіксовано здійснення публічного виконання музичних творів, про що складено Акт № КБР/1/29/06/2012.

З вказаного акту вбачається, що 29.06.2012 р. в період часу з 01 год. 00 хв. по 01 год. 59 хв. у кафе "Ануш" за адресою: м. Бердянськ, вул. Макарова, 22 И, господарську діяльність у якому здійснює ТОВ "Оксана-2000", було здіснення подання музичних творів «Рюмка водки на столе» (виконавець Г. Лепс), «Give it to me» (виконавці Timbaland feat. Nelly Furtado and Justin Timberlake), «Hello» (виконавець Lionel Richie), «Party for everybody» (виконавець Бурановские бабушки) для необмеженого кола осіб, яке відбувалося шляхом застосування динаміків, підсилювача, ноутбука, які програвали фонограми музичних творів. Фіксування використання музичних творів здійснювалося за допомогою цифрової відеокамери HD SONY модель HDR-TG1E. (а.с. 13, т. 1)

04.07.2012 р. Асоціацією "Файненшл.Протекшн.Ло." направлено на адресу ТОВ «Оксана-2000» лист від 04.07.2012 р. за вих.. №01/04/07/12, у якому пропонується укласти відповідні договори на використання музичних творів та їх фонограм з асоціацією «Дім авторів музики в Україні» та ОП «Українська ліга музичних прав». (а.с. 21, т. 1)

Оскільки, ТОВ "Оксана-2000" були порушенні майнові права ТОВ "Українська музична видавнича група", останній, 01.09.2012 р. звернувся до Асоціації "Дім авторів музики в Україні", яка на підставі договору № ОКУ - 03 від 12.03.2012 р. уповноважена здійснювати колективне управління майновими правами ТОВ "Українська музична видавнича група", з проханням виступити на захист інтересів товариства, подавши позов до суду про стягнення з ТОВ "Оксана-2000"компенсації за порушення майнових прав. (а.с. 70, т. 1)

Оцінивши представлені докази в їх сукупності суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 445 ЦК України встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 15 та п. "а" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Статтею 49 вказаного Закону передбачено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень певні функції, зокрема, вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" термін "публічне виконання" має таке значення:

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно статті 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його публічне виконання.

В матеріалах справи міститься акт від 29.06.2012 р. № КБР/1/29/06/2012 фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності (а.с. 13, т. 1), до якого доданий DVD-диск з відео та аудіозаписом, який здійснено відеокамерою HD SONY модель HDR-TG1E. (а.с. 7, т. 1)

Зміст акту від 29.06.2012 р. свідчить, що вказана перевірка проводилась за відсутності керівника суб'єкта господарювання або особи, яка його заміщує. Акт перевірки відповідачем або його представником не підписаний, доказів ознайомлення з ним керівника ТОВ "Оксана - 2000", або вручення, або фіксації відмови від вручення - суду не надано.

В судовому засіданні переглянуто відеозапис, який надано позивачем в якості доказу на підтвердження неправомірного використання відповідачем музичних творів «Рюмка водки на столе» (автор - «Жека» у виконанні Григорія Лепса), «Give it to me» (автори - Mosley, Tim (CA)/Hills, Nate (CA)/Timberlake, Justin (CA)/Furtado, Nelly (CA)/ Clayton, Tim (CA) у виконанні Timbaland feat. Nelly Furtado and Justin Timberlake), «Hello» (автор Lionel Richie у виконанні Lionel Richie), «Party for everybody» (автори - Дробыш В.Я./ Леонтьев Т.В./ Алберт А./ Туктарева О.Н./ Applegate M.S.) у виконанні «Бурановкие бабушки» шляхом його публічного виконання.

Дослідивши первинне джерело інформації про використання в кафе "Ануш" чотирьох музичних творів, а саме цифровий носій з відеозаписом, судом встановлено, що дійсно відеозапис проведено на території кафе «Ануш».

Відповідно до абз. 2 п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 № 12, у прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

За твердженням позивача подання музичних творів здійснювалось шляхом застосування динаміків, підсилювача, ноутбука, які програвали фонограми музичних творів.

З відеозапису вбачається, що музичні твори «Рюмка водки на столе» та «Give it to me» звучали як фонограма для виступу стриптизерів, а музичні твори «Hello» та «Party for everybody» звучали для танців публіки, яка була присутня у кафе «Ануш».

Суд зазначає, що з відеозапису взагалі не вбачається звідки саме лунають музичні твори «Hello» та «Party for everybody», оскільки на записі видно тільки людей (відвідувачів), які танцюють.

Разом з тим, з переглянутого відеозапису при відтворенні музичних творів «Рюмка водки на столе» та «Give it to me» вбачається лише загальний вигляд залу кафе «Ануш» з зображенням сцени з певною апаратурою, проте відсутні будь-які дані, які могли б ідентифікувати динаміки, пристрої зчитування та пристрої використання звуку, тобто не можливо ідентифікувати джерело походження звукових сигналів у місці проведення відеозапису.

Судом встановлено, що зйомка відбувалася зі столика відвідувачів кафе прихованою відеокамерою, яка була розміщена між посудом на столику.

При цьому, самого технічного пристрою та матеріального носія (СD-диску, DVD-R -диску, аудіо касети і т.і.), за допомогою якого відбувалось чи могло відбуватись виконання спірних музичних творів, позивачем суду не надано та не зафіксовано в акті від 29.06.2012 р.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами саме спосіб використання відповідачем кожного з музичних творів.

Позивачем надано суду клопотання про дослідження оригіналів альбомів «Григорій Лепс» - «Вся жизнь моя - дорога» (CD1 трек №11 - «Рюмка водки на столе»); «Timbaland - «Shock value» (трек №2 - «Give it to me Timbaland feat. Nelly Furtado and Justin Timberlake»); «Lionel Richie - «Tuskegee» (трек №7 - «Hello» (Lionel Richie with Jennifer Nettles»); запису скриншоту офіційного сайту «Бурановские Бабушки», проведеного асоціацією «ЕФ.ПІ.ЕЛ.» 31.03.2013 р. та оригінали товарного чеку від 29.03.2013 р. на купівлю CD 8776 - альбом «Timbaland -«Shock value», товарного чеку від 29.03.2013 р. на купівлю CD book №255 - альбом «Lionel Richie - «Tuskegee». (а.с. 69, т. 2)

Суд дослідивши оригінали зазначених альбомів та запис скриншоту офіційного сайту «Бурановские Бабушки» встановив, що тексти та музика творів, які прослуховуються на відеозаписі, наданого позивачем в якості доказу порушення з боку відповідача авторських прав, співпадають з оригіналами вищевказаних треків.

Згідно з п. 30.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 № 12, за змістом частини другої статті 1107 ЦК України договір про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір або об'єкт суміжного права укладається в письмовій формі, у разі недодержання якої такий договір є нікчемним (за винятком випадку, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Господарським судам слід враховувати, що у визначенні форми правочину про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, який вчиняється у правовідносинах з іноземними елементом, застосовуються вимоги частин першої і третьої статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Як встановлено судом, субліцензійні договори укладені між:

- ТОВ «Ворнер/Чаппел» (юридична особа Росії) та ТОВ "Українська музична видавнича група" (юридична особа України) договір № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010р.; (а.с. 33, т. 1)

- ТОВ «Національне музичне видавництво» (юридична особа Росії) та ТОВ "Українська музична видавнича група" (юридична особа України) договір № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р.; (а.с. 23, т. 1)

- ТОВ «Перше музичне видавництво» (юридична особа Росії) та ТОВ "Українська музична видавнича група" (юридична особа України) договір №ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. (а.с. 43. т. 1)

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства ліцензійні договори та додатки до них, повинні укладатися з іноземною юридичною особою тільки у письмовій формі.

Згідно з абз. 3 п. 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 № 12, у разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір або об'єкт суміжних прав, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір або об'єкт суміжного права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.

Позивачем надано суду DVD-R диск (серійний №1147 514-R E E 25989), який містить копію запису диску (серійний № RАi911214520С03 та N115РJ14D8014536С1) - каталог ТОВ «Ворнер/Чаппел» на 31.12.2011 р. та 01.06.2012 р. до договору про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., копію запису диску (серійний № RАі911214504Н03) - каталог ТОВ «Національне музичне видавництво» на 31.12.2011 р. до договору про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) №НМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. та копію запису диску (серійний №N115РJ14D8014534В1) - каталог ТОВ «Перше музичне видавництво» на 01.06.2012 р. до договору про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) №ПМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. (а.с. 1, 2 т. 2)

Зазначений DVD-R диск судом досліджено та встановлено, що на диску містяться чотири файли формату Microsoft Excel, які містить каталог у вигляді файлу електронної таблиці з зазначенням переліку Творів, кодів Ліцензіара, найменування, авторів творів, виконавців, а також частки прав, якими володіє Ліцензіар по відношенню кожного з Творів/Фонограм/Відеокліпів та у відношенні кожного з видів використання, за наступними назвами:

- «Inostranka 31_12_2011» - у цьому файлі за порядковими номерами у таблиці містяться - 24 140 творів, за порядковими номерами файлу Microsoft Excel - 23 778; (а.с.85-86, т. 2)

- «NMI_31_12_2011» - у цьому файлі за порядковими номерами у таблиці містяться - 12 940 творів, за порядковими номерами файлу Microsoft Excel - 12 958; (а.с.87-88, т. 2)

- «ПМИ_06_2012» - у цьому файлі за порядковими номерами у таблиці містяться - 33 320 творів, за порядковими номерами файлу Microsoft Excel - 33 465. (а.с. 89-90, т. 2)

Відповідно до п. 1.5.1. договорів №НМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., №ПМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. та п. 1.3.1 договору № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. Ліцензіар передає Ліцензіату актуальний на дату підписання договору каталог у вигляді файлу електронної таблиці записаної на оптичний носій DVD-R у відповідному форматі, для проглядання / читання на персональних комп'ютерах.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження оформлення цих каталогів у письмовій формі відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, судом встановлено, що у відповідних каталогах відсутні посилання на субліцензійні договори № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., НМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., ПМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. та на те, що вказані каталоги є додатками до цих договорів.

Крім цього, ні у субліцензійних договорах, ні у каталогах не вказані підстави виникнення у ліцензіара виключних майнових авторських прав на більше ніж шістдесят тисяч аудіовізуальних творів, зазначених у цих каталогах.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 р. у справі №5009/1176/12 під час розгляду справ даної категорії суд має з'ясувати обсяг виключних майнових прав позивача на спірні твори.

Судом встановлено, що відповідно до умов договорів № НМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., № ПМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. обсяг прав, які передаються позивачу визначається каталогами ТОВ «Ворнер/Чаппел», ТОВ «Національне музичне видавництво» та ТОВ «Перше музичне видавництво», записаними у формі електронних таблиць на диски та передані за актами приймання-передачі.

З зазначеного вище DVD-R диску (серійний №1147 514-R E E 25989) судом встановлено, що у каталогах від 31.12.2011 р. та від 01.06.2012 р. визначено у відсотковому співвідношенні права ліцензіара на кожен твір, а саме:

- порядковий № 9763, код 43931 «Рюмка водки на столе» (автор музики та слів - «Жека» у виконанні Григорія Лепса), будь-яке публічне виконання - 100%;

- порядковий №1935, код 28464 «Give it to me» (автори Timbaland feat. Nelly Furtado and Justin Timberlake; видавник Warner Chappell) контрольна частка виконання - 40%, контрольна частка любого використання (крім виконання) - 40%;

- порядковий №788, код 26976 «Hello» (автор Lionel Richie, видавник Warner Chappell) контрольна частка виконання - 50%, контрольна частка любого використання (крім виконання) - 50%;

- порядковий №5392, код 1169619 «Party for everybody» (Official Eurovision 2012 DJ SLON Party Remix) (автори - Дробыш В.Я./ Леонтьев Т.В./ Алберт А./ Туктарева О.Н./ Applegate M.S.; виконавець Бурановские бабушки) будь-яке публічне виконання - 100%.

Згідно з п. 1.5.1. договорів №НМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., № ПМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. та п. 1.3.1 договору № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. перелік Творів/Фонограм/Відеокліпів, які містяться у файлі електронної таблиці, містить інформацію щодо кодів Ліцензіара, найменування, авторів творів, виконавців, а також про частки прав, якими володіє Ліцензіар по відношенню кожного з Творів/Фонограм/Відеокліпів та у відношенні кожного з видів використання.

Суд встановив, що позивачем здійснено розрахунок розміру компенсації за порушення виключних майнових авторських прав щодо використання спірних музичних творів без урахування частки прав, які передані ліцензіату, відповідно до умов спірних договорів.

Крім цього, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1109 Цивільного Кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Згідно з ч. 5 ст. 1109 ЦК України предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Таким чином, до предмету доказування по цій справі відноситься і дослідження наявності у ліцензіарів чинних на момент укладення відповідних договорів прав інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори, які передавались за субліцензійними договорами.

Судом встановлено, що договір про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. зі сторони ТОВ «Національне музичне видавництво» (ліцензіар) підписаний представником Майко Д.Б., діючого на підставі довіреності б/н від 01.01.2011 р.

Разом з цим, ТОВ «Національне музичне видавництво» видано довіреність на гр. Майко Д.Б., яка діє з 01.01.2011 р., тобто у нього ще не виникло право на підписання спірного договору від 31.12.2010 р.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вказаний договір підписано неуповноваженою особою зі сторони ТОВ «Національне музичне видавництво», проте в подальшому сторони вчинили дії спрямовані на виконання договору № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., а саме: відповідно до акту прийому-передачі від 31.12.2010 р., який підписано зі сторони ТОВ «Національне музичне видавництво» уповноваженою особою Майко Д.Б. відповідно до довіреності від 31.12.2010 р., ліцензіар передав ліцензіату каталог у вигляді файлу електронної таблиці, записаної на оптичний носій DVD-R-диск (а.с. 28, т. 1); сторонами за цим договором укладались додаткові угоди від 31.12.2010 р. (а.с. 29, т. 1) та від 31.12.2011 р. (а.с. 30, т. 1), у яких від ТОВ «Національне музичне видавництво» було уповноважено Майко Д.Б. відповідно до довіреностей від 31.12.2010 р. та від 31.12.2011 р. Вказані обставини свідчать про дійсність наміру сторін щодо укладення зазначеного договору.

Відповідно до абз. 1 п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 № 12, з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

Згідно п. 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 № 12, за приписами статей 48 і 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Крім цього, суд проаналізувавши умови субліцензійних договорів, які надані позивачем встановив, що відповідно до п. 2 Додаткових угод від 31.12.2011 р. до договорів № НМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., № ПМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. та п. 3 Додаткової угоди договору № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. сторони домовилися продовжити строк дії договору, у зв'язку з чим п.1.9 та п.1.7. відповідних договорів викласти у наступній редакції: «строк - період часу, який обчислюється з моменту підписання сторонами діючого договору, який закінчується 31.12.2012 р.» (а.с. 31, 41, 50, т. 1)

Відповідно до п. 3.5. зазначених вище договорів Ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання творів, права на які ним придбано, а також припиняти факти такого використання, приймаючи всі можливі засоби щодо стягнення компенсації, збитків та витрат, які понесені у зв'язку з нанесенням таких збитків у відношенні до осіб, неправомірними діями яких нанесено такі збитки.

Таким чином, строки дії субліцензійних договорів завершилися 31.12.2012 р.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 30.01.2013 р., тобто після спливу строків дії субліцензійних договорів, що свідчить про втрату позивачем права на захист виключних майнових авторських прав, які передані відповідно до цих договорів.

12.03.2012 р. між ТОВ «Українська музична видавнича група» (далі - Видавництво) та Асоціацією «Дім авторів музики в Україні» (далі - ДАМвУ) укладений договір №ОКУ-03 відповідно до п.2.1. якого Видавництво уповноважує ДАМвУ здійснювати колективне управління майновими правами Видавництва щодо творів, а саме дозволяти або забороняти таке використання творів як публічне виконання творів, публічне сповіщення творів, відтворення і розповсюдження творів на будь-який носіях, переробку, адаптацію, аранжування або інші подібні зміни твору у формі мобільного контенту, відтворення і розповсюдження творів у формі мобільного контенту. (а.с. 71-74, т. 1)

Пунктом 8.1. визначено, що договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р.

Згідно з п. 1 додаткової угоди №1 від 27.12.2012 р. до договору сторони домовились продовжити дію договору та викласти п. 8.1. договору у наступній редакції: « 8.1. договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2013 р.» (а.с. 77, т. 1)

Однак, умови договору №ОКУ-03 від 12.03.2012 р. не спростовують того факту, що ТОВ «Українська музична видавнича група» втратило право на захист виключних майнових авторських прав на музичні твори, які передані за переліченими вище субліцензійними договорами.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів продовження строку дії субліцензійних договорів після 31.12.2012 р., а отже позивач не мав права звертатися з цим позовом до суду після завершення строку дії вказаних договорів.

Відповідно до абз. 2 п. 30.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 № 12, відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору, і отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна.

Суд встановив, що у субліцензійних договорах відсутні будь-які посилання на авторські договори або договори на підставі яких у ліцензіара виникли виключні майнові авторські права на музичні твори.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про авторське право та суміжні права" предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладення договору.

Суд зазначає, що фактично предметом спірних договорів є твори, які у субліцензійних договорах конкретно не визначені.

Судом встановлено, що письмові переліки музичних творів, які передаються ліцензіату за субліцензійними договорами відсутні, тобто сторони за вказаними договорами не визначили предмети договорів, а тому субліцензійні договори №НМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., № ПМИсуб 01/11-Укр від 31.12.2010 р., № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. є неукладеними.

Суд зазначає, що передача носія інформації на DVD-R диску свідчить лише про передачу саме цього диску, а відсутність у субліцензійних договорах інформації щодо передачі конкретних творів з зазначенням найменування, авторів, виконавців та частки права ліцензіара на твори виключає можливість стверджувати, що ліцензіар передав виключні майнові авторські права саме на ці конкретні твори, які зазначені на DVD-R диску.

Крім цього, за відсутності у письмовій формі визначення об'єктів авторського права, що передаються, у випадку механічного пошкодження носія інформації, а саме DVD-R диску сторона за договором або третя особа позбавляється можливості встановити предмет договору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у письмовій формі повинні укладатися не тільки субліцензійні договори, а й відповідні додатки до нього, у тому числі й каталоги, які містять інформацію щодо належних ліцензіарам виключних майнових авторських прав на аудіовізуальні твори.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.2. усіх зазначених вище договорів Ліцензіар заявляє та гарантує, що виключні права або права на використання Творів/Фонограм/Відео кліпів належать йому на підставі відповідних договорів. У разі яких-небудь змін умов таких договорів, або припинення строку їх дії, Ліцензіар зобов'язується негайно інформувати Ліцензіата про це.

Разом з тим, відповідно до умов спірних договорів Ліцензіар тільки запевнює ТОВ «Українська музична видавнича група», що виключні права або права на використання творів належать йому на підставі відповідних договорів, однак будь-яких інших доказів в підтвердження викладених обставин у спірних договорах не зазначає.

Відповідно до ст. 560 Параграфу 4 «Гарантія» Цивільного кодексу України за гарантією банк, інші фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Суд зазначає, що у сенсі в якому сторони застосовують поняття «гарантія» відповідно до умов субліцензійних договорів, цивільним законодавством України не передбачено.

Таким чином, оскільки поняття «гарантія», яке використовується у субліцензійних договорах перелічених вище не відповідає вимогам закону, а тому не може бути прийнято судом як доказ належних ліцензіару дійсно існуючих виключних майнових авторських прав на твори, які визначені у каталогах.

Також, позивачем не надано доказів того, що при укладанні субліцензійних договорів, останній пересвідчився, що виключні майнові авторські права наявні у ліцензіара.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 р. у позивача витребувано документальне підтвердження наявності у ліцензіара прав на виконання та використання музичних творів відповідно до реєстру - каталогу.

В матеріалах справи містяться письмові пояснень представника Асоціації «Дім авторів музики в Україні» про те, що оскільки асоціація не була стороною за договорами, укладеними між ТОВ «Українська музична видавнича група» та ТОВ «Ворнер/Чаппел», ТОВ «Національне музичне видавництво», ТОВ «Перше музичне видавництво», то витребувані судом договори щодо підтвердження наявності у ліцензіарів виключних майнових авторських прав на використання музичних творів суперечить нормам матеріального права та порушує правовий порядок, встановлений Конституцією України. (а.с. 108, т. 1)

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, предметом доказування у цій справі є в тому числі отримання ліцензіаром та відповідно ліцензіатом на законних підставах виключних прав або виключних ліцензій на використання творів на підставі договорів з відповідними авторами та/або іншими особами, які мають такі права, оскільки не може бути передано не існуюче право.

З урахуванням ч. 5 ст. 1109 ЦК України позивач зобов'язаний довести, що виключні майнові авторські права на музичні твори були дійсними на момент укладання договорів.

За умовами ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що ТОВ «Ворнер/Чаппел», ТОВ «Національне музичне видавництво» та ТОВ «Перше музичне видавництво» передало ТОВ «Українська музична видавнича група» дійсно існуючі виключні майнові авторські права на використання музичних творів «Рюмка водки на столе», «Give it to me», «Hello», «Party for everybody», які містяться в електронних каталогах, за вказаними вище субліцензійними договорами.

Суд зазначає, що надані ліцензіаром гарантії відповідно до п. 3.2. субліцензійних договорів, а саме що виключні права або права на використання творів належать йому на підставі відповідних договорів, не підтверджено позивачем або гарантом жодними належними та допустимими доказами.

Надані позивачем рішення судів у справах за його участі на підтвердження тих чи інших обставин також не є належними та допустимими доказами і не мають преюдиційного значення для суду у цій справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Асоціації «Дім авторів музики в Україні» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксана-2000» про виплату компенсації у розмірі 43 760,00 грн. за порушення виключних майнових авторських прав щодо музичних творів, задоволенню не підлягають.

Згідно з підпунктом 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем ставиться вимога майнового характеру, яка повинна бути сплачена судовим збором у відповідності до приписів діючого законодавства.

Однак, до позовної заяви Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" взагалі не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Інших доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі суду не надано.

Стаття 5 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік позивачів, які звільняються від сплати судового збору.

Враховуючи те, що Асоціація "Дім авторів музики в Україні" відповідно до вимог чинного законодавства не звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, остання повинна була сплатити його на загальних підставах для розгляду справи у господарському суді.

З урахуванням викладеного, посилання позивача на п.7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як на підставу, що звільняє його від сплати судового збору є необґрунтованим.

Таким чином, позивачем не дотримано вимоги Закону України "Про судовий збір" щодо оплати необхідного розміру судового збору, а тому відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» (юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7-А; поштова адреса: 69071, м. Запоріжжя, пров. Соколиний, буд. 7, р/р №26004223308700 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 30673676) в дохід Державного бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, р/р №31215206783007) 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 08.04.2013р.