Постанова

від 08.04.2013 по справі 5019/1656/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 5019/1656/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача -1: Оленко Н.О., дов. № 1-132000/9775 від 15.10.2012 року;

Відповідача -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" на рішення господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року

у справі № 5019/1656/11 господарського суду Рівненської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК"

до відповідача -1 публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-західне регіональне управління"

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг"

про визнання права власності на майно та визнання недійсним договору іпотеки

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-західне регіональне управління", товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг", просило визнати недійсним іпотечний договір № 0201I/0507 від 29.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С.; визнати за товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "РВК" право власності на майновий комплекс, що складається з гаражу літ "Д" загальною площею 34,4 кв. м., складу № 120 літ. "Е" загальною площею 99,6 кв. м., зварювального цеху № 148 літ "Ж" загальною площею 221,4 кв. м., складу № 148а літ. "З" загальною площею 50,6 кв. м., будівлі господарського блоку літ. "Б-2" загальною площею 864,6 кв. м. та знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. У.Самчука, 30а (т. 1, а.с. 2-4).

Позовні вимоги мотивовано тим, що протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" № 01 від 07.05.2007 року про надання згоди на майнову поруку позивачем за товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" перед публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-західне регіональне управління" є сфальсифікованим, тому фактично публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" незаконно вступило у права власника спірного нерухомого комплексу.

Одночасно позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний майновий комплекс (т. 1, а.с. 10-11).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.08.2011 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" про забезпечення позову задоволено (т. 1, а.с. 49-50).

Заперечуючи проти позову, відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-західне регіональне управління" посилається на безпідставність заявлених вимог (т. 1, а.с. 99-101).

Крім того, відповідач письмовою заявою від 18.08.2011 року просив про застосування позовної давності з огляду на наявність рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2011 року у справі № 20/125 (т. 1, а.с. 102-103).

Справа розглядалась судом неодноразово.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 року (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року (головуючий Савченко Г.І., судді Грязнов В.В., Мельник О.В.) (т. 1, а.с. 211-217) позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір № 0201I/0507 від 29.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С.; визнано за товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "РВК" право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. У.Самчука, 30а, в складі : гаражу літ "Д" загальною площею 34,4 кв. м., складу № 120 літ. "Е" загальною площею 99,6 кв. м., зварювального цеху № 148 літ "Ж" загальною площею 221,4 кв. м., складу № 148а літ. "З" загальною площею 50,6 кв. м., будівлі господарського блоку літ. "Б-2" загальною площею 864,6 кв. м. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" до Державного бюджету України 25 415, грн. державного мита. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" 12 792,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформайно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" 12 792,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформайно-технічне забезпечення судового процесу (т. 1, а.с. 132-136).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.10.2011 року скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.08.2011 року (т. 1, а.с. 222).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011 року (головуючий Дерепа В.І., судді Бондар С.В., Грек Б.М.) рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 2, а.с. 34-38).

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, колегія суддів зазначила, що п. 40 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що пунктом "і" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану у статуті товариства, а не їх укладання. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладання договору не обмежено, факт не затвердження договору після укладання не зумовлює його недійсності.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 року (суддя Павлюк І.Ю.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року (головуючий Олексюк Г.Є., судді Сініцина Л.М., Гудак А.В.) (т. 3, а.с. 68-75) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-західне регіональне управління" 12 792,50 грн. державного мита за подання апеляційної та 12 792,50 грн. за подання касаційної скарг (т. 2, а.с. 125-152).

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (т. 3, а.с. 95-100).

Касаційна скарга мотивована неправильним застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 92, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2012 року відновлено пропущений процесуальний строк, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.09.2012 року (т. 3, а.с. 93-94).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-західне регіональне управління", з посиланням на практику Верховного Суду України вважає, що судові акти прийняті з врахуванням приписів чинного законодавства та обставин справи (т. 3, а.с. 120-123).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 02.10.2012 року (т. 3, а.с. 131-132).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.10.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 05.10.2012 року (т. 3, а.с. 134-135).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/1062 від 03.10.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Шевчук С.Р. (т. 3, а.с. 136).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.10.2012 року (т. 3, а.с. 137).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 08.11.2012 року (т. 3, а.с. 144-145).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/1244 від 06.11.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Запорощенка М.Д. (т. 3, а.с. 146).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2012 (т. 3, а.с. 148-149).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 12.12.2012 року (т. 3, а.с. 152-153).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 28.12.2012 (т. 3, а.с. 156-157).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/1551 від 25.12.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. (т. 3, а.с. 158).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.01.2013 року (т. 3, а.с. 159).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 08.02.2013 року (т. 3, а.с. 163).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/137 від 07.02.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. (т. 3, а.с. 164).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати № 05-05/45 від 08.02.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Малетич М.М., судді Палій В.В., Мамонтова О.М. (т. 3, а.с. 166).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" прийнято до провадження а призначено до розгляду на 26.02.2013 року (т. 3, а.с. 167-168).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 07.03.2013 року (т. 3, а.с. 173-174).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/233 від 06.03.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Малетича М.М. (т. 3, а.с. 175).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2013 року (т. 3, а.с. 177-180).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/185 від 22.03.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О. (т. 3, а.с. 181).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" перенесено на 08.04.2013 року у зв'язку з тим, що 25.03.2013 року оголошено неробочим днем на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 року № 152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві" (т. 3, а.с. 182-185).

У судове засідання 08.04.2013 року представники позивача - товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК", відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК", відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача - публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-західне регіональне управління", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 111 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як було зазначено вище, скасовуючи прийняті у справі судові акти постановою від 22.12.2011 року колегія суддів Вищого господарського суду України послалась на незастосування судами попередніх інстанцій положень ст. ст. 92, 241 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що 29.05.2007 року між товариством з обмеженою діяльністю "Літа-Холдинг" та публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 0165-01-07, відповідно до умов якого банк надав товариству з обмеженою діяльністю "Літа-Холдинг" грошові кошти у розмірі 4 200 000,00 грн. строком до 28.05.2009 року зі сплатою 18,5% річних за користування кредитними коштами (п. 1.1 договору) (т.1, а.с. 13-20) .

Також, 29.05.2007 року між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "РВК" в особі директора Вощука А.Ю. на забезпечення повернення кредитних ресурсів за вищевказаним кредитним договором було укладено іпотечний договір № 0201I/0507, який посвідчено 29.05.2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С. та зареєстровано у реєстрі за № 1606 (т.1, а.с. 21-26).

Відповідно до п.1 іпотечного договору предметом іпотеки є майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. У.Самчука, 30а, у складі: гаражу літ. "Д" загальною площею 34,4 кв.м.; складу № 120 літ. "Е" загальною площею 99,6 кв. м.; зварювального цеху № 148 літ. "Ж" загальною площею 221,4 кв.м.; складу № 148а літ. "З" загальною площею 50,6 кв.м. та будівлі господарського блоку літ. "Б-2" загальною площею 864,8 кв.м. (т. 1, а.с. 21).

Пунктом 3 іпотечного договору сторони погодили вартість предмету іпотеки на рівні 6 124 587,00 грн. (т. 1, а.с. 21).

У подальшому між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "РВК" укладались додаткові договори № 0201I/0507-1 від 28.09.2007 року та № 0201I /0507-2 від 27.08.2008 року, якими вносились зміни до іпотечного договору № 0201I/0507 від 29.05.2007 року (т. 1, а.с. 173, 174).

Відповідно до п. 8.1.1 іпотечного договору товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК" взяло на себе зобов'язання надавати іпотекодержателю можливість перевірки документально і в натурі експлуатаційного та технічного стану і правильності використання предмету іпотеки (т. 1, а.с. 22).

На виконання вказаного пункту іпотечного договору 18.12.2007 року, 12.03.2008 року та 12.06.2008 року представником публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" проводились перевірки наявності та збереження предмета іпотеки, за наслідками яких складено відповідні акти(т. 1, а.с. 175-177).

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Згідно ч. 4 ст. 62 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Пунктом 3.6 статуту товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" передбачено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює директор. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства і вирішувати всі питання діяльності товариства за виключенням тих, що входять до компетенції зборів учасників (т. 1, а.с. 36).

З огляду на наявність постанови Рівненського міського суду від 10.08.2011 року у кримінальній справі № 1-885/11 по обвинуваченню Федчук З.М. за ч. 1 ст. 358 КК України, якою встановлено підроблення протоколу № 01 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" від 07.05.2007 року (т. 1, а.с. 112) суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК", які оформлені протоколом № 01 від 07.05.2007 року не відбувались.

Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оцінивши надані сторонами докази, в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в частині визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, захисту підлягає право, яке власник набув та яке, на його думку, порушується або не визнається.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Заявляючи вимогу про визнання права власності, позивач посилається на незаконність дій публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації".

Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що правомірність таких дій досліджувалося судовими інстанціями у порядку адміністративного судочинства під час розгляду адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 року у справі № 2а/1770/344/11, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2012 року № К/9991/57919/11 товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "РВК" відмовлено у задоволені позову до комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним рішення від 29.12.2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно за публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (т. 2, а.с. 61-64, 65-68).

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року у справі № 5019/1656/11 залишити без мін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков