Постанова

від 09.04.2013 по справі 5011-23/13357-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5011-23/13357-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач за участю представників: позивачаБойко Г.О., дов. від 08.04.2013р. відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кредитної спілки "ЗараЗ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі№ 5011-23/13357-2012 Господарського суду міста Києва за позовомКредитної спілки "ЗараЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексограф" простягнення 4849,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 року Кредитна спілка "ЗараЗ" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Флексограф" 4849,17 грн., в тому числі 2500 грн. сплаченого авансу за договором про надання послуг, 2200 грн. збитків, завданих неналежним виконанням здійсненого замовлення, що складають сплачену вартість додаткових робіт, 24,86 грн. річних та 124, 31 грн. пені за користування коштами позивача, посилаючись на приписи статей 525, 526, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 232 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флексограф" відхилило позовні вимоги, вказавши на незаконність відмови позивача від оплати одержаної послуги, а також на відсутність грошового зобов'язання перед позивачем, як підстави для про нарахування пені та річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 2500 грн. основного боргу, 8,01 грн. річних, 832,44 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 (судді: Агрикова О.В. - головуючий, Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення 2500 грн. та 8,01 грн. 3% річних; в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову; в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Кредитна спілка "ЗараЗ" подала до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову в даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме не застосовано приписи статей 526, 612, 837, 846, 849 Цивільного кодексу України, порушено вимоги статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності підтвердження належним та допустимими доказами заперечень відповідача.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами спору укладено договір, предметом якого є виконання відповідачем на замовлення позивача робіт - розробки фірмового стилю та логотипу Кредитної спілки "ЗараЗ"; як місцевим, так і апеляційним господарським судом правовідносини сторін визначено як такі, що відповідають правовідносинам за договором підряду та регулюються положеннями Глави 61 Цивільного кодексу України.

Також судами встановлено, що на виконання вказаного договору відповідач надав позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000203 від 14.12.2011 року на суму 6000грн. для оплати за розробку фірмового стилю та логотипу. Позивач перерахував відповідачу за квитанцією № К27/D/96 від 13.01.2012 року грошові кошти у розмірі 2500,00 грн. як часткову оплату згідно з рахунком № СФ-0000203 від 14.12.2011 р.

Судом першої інстанції було встановлено, що оплачені позивачем роботи відповідачем йому передано не було, а 15.06.2012 року у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на встановлених обставинах справи щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, від послуг якого позивач відмовився, а, відтак, відсутності законних підстав для набуття відповідачем сплачених позивачем грошових коштів.

Натомість суд апеляційної інстанції на підставі наведених вище обставин справи та встановленого ним за листуванням між сторонами здійснення відповідачем часткового виконання усного замовлення позивача вказав, що з наданих доказів не вбачається відмови в установленому законодавством порядку від договору підряду будь-якої з його сторін, відтак, договір підряду є чинним, а підстава для перерахування позивачем коштів відповідачу не відпала, що виключає застосування приписів статті 1212 Цивільного кодексу України; вимога виконати замовлену роботу до цього часу позивачем не пред'явлена, отже, строк виконання зобов'язання по розробці фірмового стилю та логотипу не настав, а позивачем (замовником) на момент пред'явлення позову не доведене порушення відповідачем (виконавцем) права на отримання суми попередньої оплати та відсутні підстави для повернення вказаних коштів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив повернути сплачені за усним договором кошти, сплачені ним як аванс, посилаючись на невиконання відповідачем оплаченого зобов'язання.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття та збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, в тому числі до вимог про повернення виконаного за правочином.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; частиною 3 наведеної статті кредитору надано право відмовитися від прийняття виконання простроченого боржником зобов'язання, до якого втратив об'єктивний інтерес, та вимагати відшкодування збитків; відмова від прийняття простроченого виконання зобов'язання означає, що зобов'язання у відповідній частині припиняється, а, відтак, спричиняє припинення зустрічного зобов'язання сторони, яка відмовилась від прийняття виконання, у відповідній частині та настання наслідків, передбачених статтею 1212 Цивільного кодексу України, щодо виконаного стороною, яка відмовилась від прийняття виконання.

Посилаючись на ненастання строку виконання зобов'язання по розробці фірмового стилю та логотипу з огляду на відсутність відповідної вимоги позивача як замовника, суд апеляційної інстанції не врахував, що частина 2 статті 846 Цивільного кодексу України вказує на зобов'язання підрядника виконати роботу, строки виконання якої у договорі підряду не встановлені, у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру і обсягів роботи та звичаїв ділового обороту ; цими ж обставинами зазначеною нормою обумовлено настання у замовника права вимагати виконання роботи, строки виконання якої у договорі підряду не встановлені.

Судами встановлено, що часткову оплату замовлених робіт здійснено позивачем 13.01.2012 року, при цьому наявні матеріали справи не містять доказів прийняття позивачем замовлених у відповідача робіт та здачі їх підрядником (повністю чи частково) протягом часу, що минув до звернення позивача з позовом (01.10.2012 року) як підстави для настання строку виконання грошового зобов'язання замовником за приписами статті 854 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України відмова кредитора від прийняття виконання простроченого зобов'язання є одностороннім правочином, за частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків; відтак, судом першої інстанції вірно взято до уваги надіслану відповідачу вимогу позивача повернути одержані відповідачем кошти в оплату замовлення кошти як документальний доказ волевиявлення позивача до відмови від прийняття простроченого зобов'язання.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належного виконання відповідачем замовлення позивача; висновки суду апеляційної інстанції щодо ненастання строку виконання зобов'язання відповідачем та недодержання позивачем встановленого законодавством порядку відмови від зобов'язання ґрунтуються на неправильному застосуванні наведених положень матеріального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд, розглядаючи справу, вірно застосував чинне законодавство, встановив дійсні правовідносини сторін та обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку доказування обставин справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи невірно застосував наведені вище положення законодавства, помилково скасувавши законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, скасувавши постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі; судовий збір за розгляд касаційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Флексограф", за апеляційною скаргою якого було скасовано рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кредитної спілки "ЗараЗ" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі № 5011-23/13357-2012 Господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексограф" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66, ЄДРПОУ 30606306) на користь Кредитної спілки "ЗараЗ" (03039, м.Київ, вул. Віктора Забіли, 5, ЄДРПОУ 37716197) 860,25 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач