Ухвала

від 28.03.2013 по справі к-28968/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К-28968/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тріо" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі № 2а-45781/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тріо"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним і нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тріо" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним і нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003382301/0/2036 від 23.06.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ „Укрмет Плюс" за період з 01.01.2007 по 11.06.2009 у зв'язку з порушенням кримінальної справи №201200900002 за фактом навмисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою ст. 212 Кримінального кодексу України директором ТОВ „Укрмет Плюс" ОСОБА_3 (м. Одеса та складено акт №2588/23-209/30343190 від 17.06.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003382301/0/02036 від 23.06.2009, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 616804 грн.: 411203 грн. за основним платежем, 205601 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, пов'язаних із придбанням товарів у ТОВ „Укрмет Плюс" за 2007-2008 роки на загальну суму податку на додану вартість 411203 грн., що підтверджується накладними та податковими накладними згідно переліку в таблиці акту перевірки.

Із пояснень представника відповідача та акту перевірки від 17.06.2009 встановлено, що з 11.06.2009 по 17.06.2009 перевірка ТОВ «Тріо» проводилась у зв'язку з порушенням кримінальної справи №201200900002 відносно директора «Кервав-Д» (код 34597829) ОСОБА_3 по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо крупних розмірах, що передбачено частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Згідно автоматизованої інформаційної системи співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість ДПА України встановлено, що ТОВ „Комерційне рішення ліметед", Приватне підприємство „Компанія „Лора", ТОВ „Ріф ЛТД" по контрагенту ТОВ „Кервав-Д" включили до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість 0 грн., що свідчить про те, що зазначеними підприємствами не постачались товари (роботи, послуги) на адресу ТОВ „Кервав-Д" та не сплачувався податок на додану вартість в дохід державного бюджету.

Директором ТОВ „Кервав-Д" ОСОБА_3 незаконно, без підтверджуючих документів в порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „По податок на додану вартість", до складу податкового кредиту внесена сума податку на додану вартість в розмірі 4199531 грн., що призвело до фактичного неотримання бюджетом ПДВ на відповідну суму.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи відповідачем доведено наявність порушень у формуванні позивачем податкового кредиту.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Так, п. 1.3 ст. 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ „Укрмет Плюс", за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тріо" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі № 2а-45781/09/1670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тріо" відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 у справі № 2а-45781/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко