Ухвала

від 04.04.2013 по справі 13/234/07-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року м. Київ К-21750/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства, Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010

у справі № 13/234/07-АП

за позовом Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства

до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької

області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Розівська дослідна станції Інституту зернового господарства звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000082302/1 /518 від 23.08.2006, в частині донарахування до бюджету долі прибутку державного підприємства у сумі 42208, 76 грн. та штрафних санкцій у сумі 210294, 61 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення №0000082302/1/518 від 23.08.2006, в частині визначення граничних строків сплати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 постанову господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 скасовано, прийняте нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082302/0 від 16.06.2006, в частині визначення штрафних санкцій у сумі 189190, 23 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Розівська дослідна станція Інституту зернового господарства, Куйбишевська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області оскаржили її в касаційному порядку.

В скарзі Розівська дослідна станція Інституту зернового господарства просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В скарзі Куйбишевська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити постанову господарського суду Запорізької області в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000082302/0/22 від 16.06.2006, в частині визначення граничних строків сплати.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Розівська дослідна станція Інституту зернового господарства є державним підприємством та відповідно до ст. 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік", ст. 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" повинна сплачувати за результатами фінансово - господарської діяльності до Державного бюджету України частку прибутку.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2005 та складено акт № 136/23 -14 від 08.06.2006.

Перевіркою встановлено, що позивач не здійснював поквартальний розрахунок частини прибутку, що підлягав сплаті до загального фонду державного бюджету України у 2004 - 2005 роках, враховуючи поквартальні результати фінансово - господарської діяльності наростаючим підсумком, підприємство мало нарахувати та сплатити у 1-му кварталі 2004 року - 144149, 7 грн., у 2-му кварталі 2004 року - 574, 65 грн., у 3-му кварталі 2004 року - 28504, 65 грн., у 4-му кварталі 2004 року - 0 грн., за 2005 рік: у 1-му кварталі 222217, 30 грн., у 3-му кварталі 28504, 65 грн., у 2-му та 4-му кварталах 2005 року - 0 грн.

Позивачем було задекларовано але не сплачено частку прибутку та авансовий внесок щодо частини прибутку.

27.12.2005 згідно з декларацію та розрахунок частини прибутку задекларовано за 2004 рік наростаючим підсумком 384000 грн. прибутку, за перший квартал 2005 року 75000 грн. прибутку, за другий квартал 2005 року 6000 грн. прибутку, за третій квартал 2005 року 2000 грн. прибутку.

02.02.2006 декларація за результатами роботи 2005 року, де прибуток складає 22000 грн. 08.02.2006 подано декларацію та розрахунок, де задекларовано прибуток 2004 року 384000 грн.

09.02.2006 подано декларацію та розрахунок де задекларовано прибутку 384000 грн. за 2004 рік та 2200 грн., за 2005 рік.

Донарахована сума основного платежу склала 42 208,76 грн.

Порядок відрахування підприємствами до державного бюджету частини прибутку встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 №405 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку і (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році", відрахування частини прибутку (доходу) провадиться у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру часток (акцій, паїв) у статутному фонді, та Постановою Кабінету Міністрів України №50 від 15.01.2005 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку господарськими організаціями за результатами фінансово - господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році", відрахування частини прибутку (доходу) у 2004 році та січні-лютому 2005 року провадиться у розмірі 15 відсотків чистого прибутку.

Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами - фінансово-господарської діяльності у 2005 року, починаючи з березня, здійснюється державними підприємствами у розмірі 50 відсотків.

Прибуток підприємства визначається згідно гр. 220 звіту про фінансові результати підприємства передбаченого Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частина прибутку (доходу), визначена згідно з постановою № 405, та постановою №50, сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що змістом Постави Кабінету Міністрів України від 30.05.2004 № 405 та від 15.01.2005 № 50, які не містять будь - яких винятків для сільськогосподарських підприємств.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано визначено позивачу податкове зобов'язання з основного боргу у сумі 42208, 27 грн.

Стосовно штрафних (фінансових) санкцій.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума донарахованого зобов'язання склала 42208, 27 грн., штрафні санкції, визначені у зв'язку із її нарахуванням, повинні складати 21104, 38 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій за межами суми 21104,38 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства, Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 у справі № 13/234/07-АП слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства, Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 у справі № 13/234/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко