Ухвала

від 04.04.2013 по справі 2а-45339/09/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К-30042/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010

у справі № 2а-45339/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рінвокс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у

Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рінвокс" звернулось до Полтавського окружного з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0002082301/0/1132 від 08.04.2009; № 0002082301/1/1953 від 16.06.2009; № 0003222301/1/1954 від 16.06.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2009, скасовано в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0002082301/0/1132 від 08.04.2009; № 0003222301/1/1954 від 16.06.2009, в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, змінено постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 в частині мотивів та підстав для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002082301/1/1953 від 16.06.2009, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить змінити постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ПП „Профіт - Капітал" за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та складено акт № 1109/23 - /209/34917804 від 25.03.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002082301/0/1132 від 08.04.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2589 490 грн.: основний платіж 1726327 грн., штрафні санкції 863163, 5 грн.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0002082301/1/1953 від 16.06.2009, яким попередню суму податкового зобов'язання залишено без змін; № 0003222301/1/1954 від 16.06.2009 року, яким позивачу додатково нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21421, 50 грн.: основний платіж 14281 грн., штрафні санкції 7140 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено суму податкового кредиту з 01.01.2008 по 31.12.2008 на суму 1726327 грн.

Створення і реєстрація сторонньою особою на особу, яка не мала наміру займатися господарською чи іншою діяльністю юридичної особи, на яку покладено обов`язок сплачувати податки є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва, тому господарські відносини, які здійснювалися неуповноваженими особами, слід вважати такими, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. При цьому інтерес держави полягає в необхідності збору податків; укладення угоди купівлі - продажу товарів № 6 від 01.02.2008 між позивачем та ПП „Профіт - Капітал" та видача відповідних документів є такими що суперечать інтересам держави і суспільства та одночасно моральним засадам суспільства, внаслідок чого є нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України; оскільки правочин є нікчемним, то він не створює юридичних наслідків, тому віднесення позивачем суми податку на додану вартість сплаченої ПП „Профіт - Капітал" за цією угодою до податкового кредиту є безпідставним.

Позивачем (покупець) був укладений з ПП „Профіт-Капітал" (продавець) договір № 7 від 01.02.2008, предметом якого є поставка товару, найменування і номенклатура якого вказуються в додатковій угоді до договору, за якою також визначається ціна за партію продукції, а вартість партії вказується у видаткових накладних. При цьому сторони обумовили проведення 100% передоплати або встановлення умов оплати додатковою згодою сторін.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією при проведенні перевірки встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій протягом 2008 року приватне підприємство „Профіт - Капітал", ідентифікаційний код 35136231, було зареєстровано рішенням Державної адміністрації Шевченківського району у м. Києві за № 1074102 0000 025360, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А 01 № 129990, взято на облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва за № 29731 від 09.07.2007, свідоцтво платника податку на додану вартість № 351362326590.

Згідно Акту перевірки на кінець періоду, що перевірявся кредиторську та дебіторську заборгованість за отриманий товар за розрахунками з ПП „Профіт - капітал" станом на 31.12.2008 в зв'язку з відсутністю бухгалтерських документів встановити неможливо.

Копії товарно-транспортних накладних свідчать про перевезення позивачем бітуму дорожнього до вантажоодержувачів (контрагентів позивача, серед яких немає ПП „Профіт-Капітал").

Крім того, надані ТТН та документи на обслуговування транспортних засобів не доводять використання цих автомобілів для перевезення бітуму дорожнього від постачальника ПП „Профіт-Капітал" до одержувача - позивача по даній справі.

Також немає відомостей про те, де саме після отримання зберігався бітум дорожній в кількості, що передбачає наявність складських приміщень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутні відомості щодо укладання інших договорів між позивачем та ПП „Профіт-Капітал" та документів, які б свідчили про фактичне отримання бітуму від ПП „Профіт-Капітал" за цими договорами, оскільки у податкових накладних, які залучені до матеріалів справи, вказано, що постачання здійснюється на підставі відповідних рахунків-фактур, проте жодного такого документу до страви не надано.

Також на підтвердження оплати даних господарських операцій позивачем надані роздруківки руху коштів на розрахунковому рахунку підприємства, проте в даних розрахунках містяться відомості щодо попередньої сплати коштів на рахунки ПП „Профіт-Капітал" за бітум дорожній відповідно інших договорів.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи відповідачем доведено наявність порушень у формуванні позивачем податкового кредиту.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Так, п. 1.3 ст. 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з ПП „Профіт-Капітал", за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 у справі № 2а-45339/09/1670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 у справі № 2а-45339/09/1670 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко