Ухвала

від 27.03.2013 по справі 2а-9540/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р.Справа № 2а-9540/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Харків» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Харків» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Харків» (далі по тексту ТОВ «Авто-Харків»), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС) від 03 травня 2012 року № 0000082241, яким підприємству за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 239.878 грн. 50 коп. з яких 159.919 грн. за основним платежем, 79.959 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 17.04.2012 року № 307/22-417/31340033 «Про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Харків» код ЄДРПОУ 31340033, по взаємовідносинам із постачальниками та покупцями за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року» (далі - Акт перевірки).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Авто-Харків» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ТОВ «Авто-Харків», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авто-Харків» по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року за результатами якої складено Акт перевірки від 17.04.2012р. № 307/22-417/31340033 (а.с. 12-37 т. 1).

За висновками, викладеними в Акті перевірки, податковим органом встановлено, що позивач в порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, зайво включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 159.918,17 грн., в тому числі у періоді жовтень 2011 року у сумі 53.973,0 грн., у листопаді 2011 року у сумі 50.469,50 грн. та грудні 2011 року у сумі 55.475,67 грн.

Зазначеного висновку податковий орган дійшов, у тому числі, з урахуванням податкової інформації, отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо результатів перевірки контрагента позивача, а саме - товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» (далі - ТОВ «Промтехноопт») код ЄДРПОУ 37092055, закріпленої в актах:

- від 14.12.2011 року № 324/23-03-05/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика» (код за ЄДРПОУ 36457295) за період вересень, жовтень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку;

- від 26.01.2012 року № 41/15-02-36/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Агро-Синергетика» (код за ЄДРПОУ 36457295), за період листопад 2011 року»;

- від 20.02.2012 року № 94/23-02-05/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів по яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення за період грудень 2011 року за наслідками розгляду яких, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Авто-Харків», в зв'язку з проведенням операції з ТОВ «Промтехноопт», не мало можливості отримувати товари (послуги, роботи), та в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України зайво включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 159.918 грн. 17 коп., оскільки ТОВ «Промтехноопт» у перевіряємий період не здійснювало реальної господарської діяльності.

На підставі Акту перевірки № 307/22-417/31340033 підприємства-позивача відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000082241 від 03 травня 2012 року (а.с. 11 т. 1).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, враховуючи інформацію встановлену в ході проведення перевірки підприємства-позивача, виходив з того, що ТОВ «Авто-Харків» не надано беззаперечних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарської діяльності підприємства.

Погоджуючись з загальним висновком Харківського окружного адміністративного колегія суддів зазначає, що згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у платника податку належно оформлених первинних документів, які відповідно до положень ПК України необхідні для віднесення певних сум для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, так як і факт оплати не є безумовним доказом реального характеру господарської операції.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ТОВ «Авто-Харків» документально не підтвердило факт здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» укладено договір поставки товару №01/12 від 01.12.2010 року, предметом якого є передача товару (запчастини, шини) (а.с.59 т. 1).

Вказаний договір поставки товару №01/12 від 01.12.2010 року підписано ОСОБА_2 (ТОВ «Авто-Харків») та ОСОБА_3 (ТОВ «Промтехноопт»).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Промтехноопт» виписано наступні податкові накладні: №509 від 27.12.2011 р., №458 від 23.12.2011 р., №4109 від 19.12.2011 р., №371 від 19.12.2011 р., №323 від 14.12.2011 р., №297 від 13.12.2011 р., №115 від 05.12.2011 р., №5 від 01.12.2011 р., №577 від 28.11.2011 р., №483 від 21.12.2011 р., №380 від 15.11.2011 р., №299 від 10.11.2011 р., №115 від 02.11.2011 р., №621 від 27.10.2011 р., № №510 від 20.10.2011 р., №360 від 13.10.2011 р., №234 від 07.10.2011 р., №30 від 03.10.2011 р.

А також виписано наступні видаткові накладні: №509 від 27.12.2011 р., №458 від 23.12.2011 р., №4109 від 19.12.2011 р., №371 від 19.12.2011 р., №323 від 14.12.2011 р., №297 від 13.12.2011 р., №115 від 05.12.2011 р., №5 від 01.12.2011 р., №577 від 28.11.2011 р., №483 від 21.12.2011 р., №380 від 15.11.2011 р., №299 від 10.11.2011 р., №115 від 02.11.2011 р., №621 від 27.10.2011 р., № №510 від 20.10.2011 р., №360 від 13.10.2011 р., №234 від 07.10.2011 р., №30 від 03.10.2011 р. Частина видаткових накладних, податкових накладних та специфікацій підписано від ТОВ «Промтехноопт» - ОСОБА_3, а частина - ОСОБА_4

Оплата товару підтверджено банківськими виписками за період від 05.10.2011 року по 07.11.2011 року.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів, враховуючи наведені положення та дослідивши вказані вище первинні документи, погоджується з висновком суду першої стосовно того, що зазначені документи не відповідають вимогам, встановленим законодавством України, оскільки на них відсутнє зазначення посади особи, яка підписала документ, тому зрозуміти чи повноважною особою підписано перелічені вище документи не має можливості.

Крім того, пунктом 3 договору №01/12 від 01.12.2010 року визначено, що доставка продукції здійснюється шляхом самовивозу.

На підтвердження реальності переміщення товару позивачем надано товарно - транспортні накладні (а.с 132-148), форма заповнення, яких не відповідає вимогам діючого законодавства. Вказаного висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі - Правила перевезень), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Так пунктами 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Підпунктом 11.8. п. 11 Правил перевезень зазначено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

З матеріалів справи вбачається, що товарно - транспортні накладні, надані позивачем до матеріалів справи, не містять зазначення змісту та обсягу продукції, яку необхідно доставити, та не містять документу з зазначенням відомостей про вантаж, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З матеріалів справи встановити реальність перевезення товару не є можливим. Позивачем же ні до суду першої не апеляційної інстанції належних доказів, що підтвердили б даний факт не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стовно того, що ТОВ «Авто-Харків» не підтверджено здійснення переміщення товару від постачальника до замовника та зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних є однією з ознак нереальальності відповідної господарської операції.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги ТОВ «Авто-Харків» і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Харків» залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року по справі № 2а-9540/12/2070 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01 квітня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова