Постанова

від 04.04.2013 по справі 801/2398/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 р. Справа №801/2398/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства « Електрокомплект - Ю»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Смоляков І.В. - пред-к, дов. від 01.12.2012 р.

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство « Електрокомплект - Ю» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №235 від 23.01.2013 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства « Електрокомплект - Ю» з ТОВ «Бренд-Строй», ПП«Аналар», ПП «Кримспецтехнолоджи» за період з 01.08.2010р. по 31.10.2010 р.», визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 18.02.2013 р. № 0002411502 та № 001371501 . Вимоги мотивовані тим, що у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки позивача , його представники при проведенні цієї позапланової невиїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення ним вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", ПК України.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні , яке відбулось 28.03.2013 р. , надав заперечення на позов , в яких зазначив,що відсутні підстави для задоволення позову.

За клопотанням представника позивача розгляд справи неодноразово відкладався для підготовки додаткових доказів.

У судове засідання 04.04.2013 р. відповідач явку свого представника не забезпечив, про день та час його проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення не надав, представник позивача надав додаткові пояснення по справі, наполягав на задоволенні позову, розгляду справи на підставі залучених до неї документів.

Суд , вислухавши думку представника позивача, приймаючи до уваги обізнаність сторін про день та час проведення судового засідання, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити її розгляд на підставі залучених документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача на виконання наказу № 235 від 23.01.2013 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар», ПП «Кримспецтехнолиджи» за період 01.08.2010р. - 31.10.2010р. , за результатами якої 06.02.2013 р. був складений акт №3131/10/5-2 ( №554/15-1/33848651).

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.44.1 ст.44, п. 138.1 , п.138.6, п. 138.8. п.п. 138.8.1 п. 138 .8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на прибуток в сумі 16773 грн., занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 82570 грн., порушення п.п.3.1.1 п. 3.1. ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4., п.п.7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму71126 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 18.02.2013 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №001371501, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 88907 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 22227 грн., та № 0002411502, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 71126 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35563 грн.

На час проведення перевірки відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

У ст.20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В главі 8 ПК України визначені види перевірок органів державної податкової служби , порядок їх проведення.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений у ст.78 ПК України. У п.78.1 ст. 78 ПК України визначені обставини, за наявністю хоча б однієї з яких здійснюється позапланова виїзна перевірка. Згідно з п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У п. 78.4. ст. 78 ПК України вказано,що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Порядок оформлення результатів перевірки визначений у ст.86 ПК України . Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст. 86 ПК України).

Судом встановлено,що відповідач 05.11.2012р. за № 24347/10/15-2 оформив запит, згідно з яким просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження щодо правовідносин з ТОВ «Бренд-Строй» за 2010-2011р.р.

Зазначений запит отриманий платником податків 08.11.2012 р. , про що свідчить поштове повідомлення, копія якого залучена до матеріалів справи.

До матеріалів справи залучена копія листа №177 від 21.11.2012 р. , оформленого за результатами розгляду запиту відповідача №24347/10/15-2 від 05.11.2012р., згідно з яким на адресу податкового органу були надіслані документи по правовідносинам з ТОВ «Бренд-Строй» .

Матеріали справи не підтверджують той факт,що податковий орган, отримавши надіслані позивачем документи, не встановив будь-яких порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В той же час, матеріали справи свідчать про те,що працівники податкового органу до проведення позапланової перевірки надали керівнику позивача наказ на проведення перевірки, повідомлення про її проведення , за її результатами скали акт.

Проаналізувавши ці обставини, суд вважає, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача щодо, протиправності прийняття податковим органом наказу №235 від 23.01.2013 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства « Електрокомплект - Ю».

В силу викладеного відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування зазначеного вище наказу.

На час проведення господарської діяльності позивачем в період часу, що перевірявся податковим органом згідно з наказом № 235 від 23.01.2013 р., діяли Закони України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

У п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №3131/10/5-2 ( №554/15-1/33848651) від 06.02.2013 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар», ПП «Кримспецтехнолиджи» за період 01.08.2010р. - 31.10.2010р. під час проведення розрахунків за товар , який був отриманий на виконання укладених сторонами договорів. Відповідач наполягав на тому, що діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мала реального товарного характеру.

Крім того на думку податкового органу позивачем до складу валових витрат віднесені кошти , витрачені на оплату вартості товарів , нібито отриманих від ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар», ПП «Кримспецтехнолиджи», яки не використовувались в подальшому у його власній господарській діяльності .

На вимогу суду позивачем надані документи його бухгалтерської та податкової звітності щодо правовідносин з ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар», ПП «Кримспецтехнолиджи» за період 01.08.2010р. - 31.10.2010р.

При вивчені зазначених документів судом встановлено,що в період часу,що перевірявся , позивачем придбані товари ( будівельні матеріали ,комплектуючи , електротовари, сантехнічні вироби) у ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар», ПП «Кримспецтехнолиджи» на суму 367082,81 грн. ( в тому числі ПДВ).

До матеріалів справи залучені копії податкових накладних, оформлених вказаними контрагентами, документи бухгалтерського та податкового обліку, яки підтверджують факт отримання товарів, їх обліку, докази оплати їх вартості ( в тому числі перерахування ПДВ).

Крім того позивачем надані докази того, що вказаний товар ним був в подальшому реалізований його контрагентам.

Відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надані докази того, що позивач не отримував товар від ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар», ПП «Кримспецтехнолиджи» в наведених обсягах , в подальшому ним була здійснена реалізація будівельних матеріалів ,комплектуючих , електротоварів, сантехнічних виробів, придбаних у інших суб'єктів господарювання.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт не тільки факт придбання у ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар», ПП «Кримспецтехнолиджи» товару в зазначених вище обсягах , правомірності віднесення сплаченої вартості цього товару до складу валових витрат платника податків, але і подальша його реалізації своїм контрагентам , в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з ТОВ «Бренд строй», ПП «Аланар», ПП «Кримспецтехнолиджи» , викладені в акті перевірки №3131/10/5-2 ( №554/15-1/33848651) від 06.02.2013 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, віднесення сплачених ним коштів до валових витрат, в наслідок чого існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 18.02.2013 р. № 0002411502 та № 001371501

Під час судового засідання, яке відбулось 04.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 10.04.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим Державної податкової служби від 18.02.2013 р. № 0002411502 та № 001371501.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.