Постанова

від 04.12.2006 по справі 7/420-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/420-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

04.12.2006                                                           Справа № 7/420-АП-06

м. Херсон, зал судового засідання № 324, 11 год. 00 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного підприємства "Добродій", м.Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон  

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від  позивача: Ярошенко Ю.Б. - представник, доруч. №81 від 08.11.2006р.; Шмідко І.М. - представник, доруч. №80 від 08.11.2006р.; Сизова В.Ю. - представник, доруч. №79 від 08.11.2006р. (доручення у справі);

від  відповідача: Тосік Н.І. - гол. держподатінспектор, пост. дов. № 13901/9/10-039 від 23.10.2006р.; Ільїна Л.Ю. - гол. держподатковий ревізор-інспектор, дов. № 15008/9/10-039 від 13.11.2006р.; Красовська І.Г. - гол. держподатковий інспектор, дов. № 15884/9/10-039 від 04.12.06р.

Позивач (ПП "Добродій", код ЄДРПОУ 31390533) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства прийняте відповідачем (ДПІ у м.Херсоні) податкове повідомлення-рішення від 18.05.2006р. № 0003572301/0 про донарахування підприємству за порушення припису п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР (далі Закон № 283) податкового зобов'язання  по податку на прибуток за основним платежем у сумі 28139 грн. 10 коп. та на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181) штрафної (фінансової) санкції у розмірі 14069 грн. 55 коп.

Обґрунтовуючи підстави позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо віднесення підприємством до складу валових витрат у податковій декларації за жовтень 2004р. до рядка 04.1  112556 грн. 40 коп. попередньої оплати без підтверджуючих документів, оскільки понесення платником  податку цих витрат повністю підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, що додаються до позовної заяви.

У позовній заяві та наданих додатково поясненнях, позивач зазначає, що правомірність декларування валових витрат жовтня 2004р. за платіжним документом вересня 2004р. випливає з положень п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 283 відповідно до якого реалізація права платника податку на збільшення валових витрат не обмежена часовими рамками (виникнення права на збільшення витрат починається з дати "першої події", але ця правова норма не припиняє права на збільшення валових витрат спливанням цієї дати, зокрема, п.п.5.2.6, 5.2.7 статті 5 цього Закону дозволяють включати до валових витрат витрати інших (попередніх) періодів, тому спливання дати виникнення витрат не позбавляє платника податку права на включення цих сум до валових витрат декларацій подальших податкових періодів.

Факт здійснення попередньої оплати підтверджено платіжним дорученням №3 від 28.09.2004р., факт надходження (оприбуткування) бензину від ПМП "Дюн", підтверджено залізничною накладною від 10.10.2004р.; про його використання у господарській діяльності позивача свідчить факт відвантаження згідно видаткової накладної № 00010 від 28.10.2004р. одержаного бензину власному покупцю.

Правом на валові витрати в частині придбання бензину у ПМП "Дюн" на суму 112750 грн. позивач у попередньому податковому періоді не скористався, що підтверджується задекларованою за дев'ять місяців 2004р. сумою валових витрат - 3974тис. грн. та відомостями акта перевірки від 14.01.2005р. № 78/23-3/31390533. Суму попередньої оплати - 112750 грн. до цих витрат позивачем не включено.

Зважаючи на те, що позивачем у попередньому податковому періоді (за три квартали 2004р.) не були задекларовані валові витрати згідно платіжного доручення №3 від 28.09.2004р., включення цієї суми в річну декларацію 2004р. до рядка 04 (валові витрати), а не в рядок 05 (коригування валових витрат), як того вимагає "Порядок складання декларації на прибуток підприємства", не призвело до зміни співвідношення обов'язку позивача перед бюджетом.

Позивач звертає увагу на те, що порушення порядку складання декларації, що не призводять до заниження податкового зобов'язання не можуть бути підставою для настання у контролюючого органу права самостійного визначення податкового зобов'язання згідно припису п.п.4.2.2 ст.4 Закону № 2181.

Кожний окремий рядок (04 або 05 декларації) не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток, що зазначений у рядку 08 Форми декларації на прибуток, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143. На об'єкт оподаткування впливає лише сума цих рядків (04 та 05), яка визначається у рядку 06. Отже, зазначення суми попередньої оплати у рядках 04 чи 05, тобто зміна місць їх складових не призводить до зміни об'єкту оподаткування за підсумками 2004 року.

Позивач також вважає, що спірні витрати правомірно відображені як такі, що відбулися у жовтні 2004р., ще й з тих підстав, що відповідно до п.5.2 ст.5 Закону, валові витрати - це сума витрат як компенсація вартості товарів, що придбаваються платником податку.

Зважаючи на зміст договору купівлі-продажу № 78 від 20.09.2004р., укладеного між позивачем і ПМП "Дюн" на продаж нафтопродуктів та приписи ст.638 ЦК України, договір поставки бензину кількістю 61,426 тн вартістю 2260 грн. за тону вважається укладеним лише з моменту узгодження сторонами усіх його істотних умов, тобто з дати укладення додаткової угоди №2 від 11.10.2004р., якою визначено найменування товару, його кількість та ціна. Отже, остаточно сторонами узгоджено суттєві умови та укладено договір у жовтні 2004р., тому господарська операція та оприбуткування бензину відбулись у жовтні 2004р., що свідчить про правомірне відображення суми 112750 грн. у складі валових витрат жовтня 2004р.

Відповідач з заявленим позовом не погоджується, у наданих суду поясненнях посилається на те, що оспорюваний акт прийнято у повній відповідності з вимогами чинного законодавства з врахуванням наступного.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення  і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Пунктом 2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143 та затвердженого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592, із змінами, передбачено, що платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додаються до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом Державної податкової адміністрації  України від 17.03.2001р. № 110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459, із змінами і доповненнями), у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донарахує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід вважати  період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

Пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. № 110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23.03.2001р. за № 268/5459, із змінами і доповненнями) визначено, що недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

В процесі перевірки було встановлено, що приватне підприємство "Добродій" в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ІУ кварталі 2004р. включило до складу валових витрат 112556грн. 40 коп. (рядок 4.1 декларації з податку на прибуток) без підтверджуючих документів. Перевіркою встановлено, що згідно з даними рядка 06 декларації з податку на прибуток підприємства за 2004р. загальна сума скоригованих валових витрат становить 6078300 грн., в тому числі рядок 04.1 - 5929200 грн., рядок 04.3 - 4100 грн., рядок 04.4 - 1600 грн., рядок 04.6 - 2200 грн., рядок 04.12 - 141200 грн. Згідно з даними рядку 06 декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2004р. загальна сума скоригованих валових витрат становить 3974000 грн., в тому числі рядок 04.1 - 3836600 грн., рядок 04.3 - 3000 грн., рядок 04.4 - 1200 грн., рядок 04.6 - 1600  грн., рядок 04.12 - 131600 грн. Задекларована приватним підприємством "Добродій" сума скоригованих валових витрат за 9 місяців 2004 р. підтверджена результатами попередньої документальної перевірки (акт від 14.01.2005р. №78/23-3/31390533). Згідно з даними податкової звітності підприємства загальна сума скоригованих валових витрат за ІУ квартал 2004р. становить 2104300 грн. (6078300 грн. - 3974000 грн.), в тому числі сума валових витрат по рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" - 2092600 грн. (5929200 грн. - 3836600 грн.). В акті перевірки зазначено, що сума валових витрат за ІУ квартал 2004р., які на момент перевірки підтверджені наданими для перевірки первинними документами, становить 1991743 грн. 60 коп., в тому числі згідно з даними бухгалтерського обліку рахунків 311, 631, 685 та первинними документами підприємства фактична сума валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) становить 1980043 грн. 60 коп.

Попередньою плановою документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємства "Добродій" за період з 01.07.2003р. по 01.10.2004р. (акт від 14.01.2005р. № 78/23-3/31390533) не встановлено завищення або заниження валових витрат підприємства за перевіряємий період. Зазначений акт перевірки підписано директором ПП "Добродій" Воробйовим В.Б. без заперечень, у розділі ІІІ "Висновок" акта перевірки директор Воробйов В.Б. підтвердив, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевірявся, немає.

За результатами перевірки донараховано 28139 грн. 10 коп. податку на прибуток за 2004 рік та правомірно актом, що оспорюється, визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 28139 грн. 10 коп. та 14069 грн. 55 коп. штрафної санкції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Уповноваженими представниками органу Державної податкової служби проведено планову документальну перевірку ПП "Добродій", код ЄДРПОУ 31390533 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності підприємства з 01.10.04р. по 01.01.06р., за наслідками якої складено акт № 1477/23-4/31390533 від 05.05.06р.

В процесі проведення перевірки контролюючим органом виявлено завищення платником податку у ІУ кварталі 2004р. загальної суми валових витрат на 112556 грн. 40коп., понесення яких не підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку. Так, за даними декларації по податку на прибуток наданою платником, скориговані валові витрати підприємства за 2004р. складають 6078300 грн., за даними перевірки - 5965743,60 грн. (відхилення в сторону  завищення 112556,40 грн.), що призвело до заниження об'єкту оподаткування, і, відповідно, прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання та штрафу, оспорення якого є предметом даного спору.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

З фактичних матеріалів справи встановлено, що на підставі платіжного доручення № 3 від 28.09.2004р. підприємство здійснило попередню оплату за товар в сумі 112,8тис.грн., яку не враховано у складі валових витрат по рядку 04.1 декларації за 9 місяців 2004р. Натомість зазначена сума була включена до рядка 0.4 "валові витрати" декларації з податку на прибуток за ІУ квартал 2004р.

Фактичними матеріалами справи також встановлено, що зазначену суму попередньої оплати підприємство не враховувало у складі валових витрат в рядку 04.1 декларації за 9 місяців 2004р., у тому числі ІІІ-ому кварталі 2004р.

Зокрема, у акті перевірки зазначено, що за наслідками попередньої перевірки, оформленої актом від 14.01.05р. № 78/23-3/31390533 скориговані витрати підприємства за три квартали 2004р. за даними декларації складають 3974000 грн. і співпадають з даними перевірки. Попередня оплата, здійснена на підставі платіжного доручення № 3 від 28.09.2004р. у складі валових витрат ІІІ-ого кварталу та 9-ти місяців 2004р. не врахована.

Приписи п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283 забороняють включати  до складу валових витрат витрати, що не підтверджені розрахунковими, платіжними, іншими документами податкового обліку.

Підпункт  11.2.1 п.11.2 статті 11 вищеназваного Закону встановлює, що реалізація права платника податку на збільшення валових витрат не обмежена часовими рамками, а правові норми підпунктів 5.2.6, 5.2.7 статті 5 Закону № 283 дозволяють включати до валових витрат витрати інших (попередніх) періодів, тому спливання дати виникнення витрат не позбавляє платника податку права на включення цих сум як валових витрат до декларацій подальших податкових періодів. Таке ж право платника податків передбачено п.5.1 ст.5 Закону № 2181.

Позивачем надано в матеріали справи документи, що підтверджують здійснення господарської операції, факт одержання бензину та його подальшої оплати: залізничну накладну, договір купівлі-продажу № 78 від 20.09.2004р., додаткову угоду № 02 від 11.10.2004р. до договору купівлі-продажу № 78, рахунок-фактуру № СФ-0001486 від 27.09.04р., витратну накладну  №00010 від 28.10.2004р., що підтверджує факт продажу позивачем бензину іншому суб'єкту господарювання, що є свідченням його використання у господарській діяльності підприємства.

Тобто, валові витрати повністю підтверджено наданими документами первинного бухгалтерського обліку.

Якщо виходити з того, що валові витрати, які стосуються вересня 2004р., помилково не були відображені в декларації за 9 місяців 2004р., та враховуючи приписи п.п.5.2.7 ст.7 Закону № 283 та п.5.1 ст.5 Закону № 2181, позивач мав право відобразити ці витрати у ІУ кварталі та, відповідно, річній декларації.

Натомість у даному випадку вони мали бути відображеними у рядку 05, а не 04 декларації, як це зроблено підприємством.

Відповідно до Порядку складання декларації про прибуток підприємств скориговані валові витрати (які впливають на об'єкт оподаткування) складають суму рядків 04 та 05. Отже, якщо вважати, що підприємство помилково, замість рядка 0.5 відобразило як самостійно виправлену помилку у витратах здійснену у вересні 2004р. попередню оплату у рядку 0.4, - сума скоригованих валових витрат залишиться незмінною і не призведе до безпідставного зменшення об'єкту оподаткування та зміни співвідношення обов'язку позивача перед бюджетами.

Порушення порядку складання декларації, що не призвело до заниження або завищення податкових зобов'язань платника податку, не спричиняє права контролюючого органу самостійно визначити суму будь-яких податкових зобов'язань (п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181).

Зважаючи на  відсутність підстав для нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання, відсутні підстави і для застосування передбаченого п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 штрафу.

З огляду на викладене прийняте повідомлення-рішення № 0003572301/0 від 18.05.06р. не відповідає законодавству і суд визнає його нечинним.

З врахуванням вищевикладеного не беруться до уваги як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на податковому законодавстві, доводи відповідача щодо законності прийнятого ним акта.

Позивачу присуджується з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

У засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час і місце складення її повного тексту - 12 грудня 2006р., 15 год. 00 хв., зал судового засідання №324, м.Херсон, вул.Горького, 18.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

Визнати нечинним в зв'язку з невідповідністю  законодавству прийняте ДПІ у м.Херсоні податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2006р. № 0003572301/0 про донарахування ПП "Добродій" код ЄДРПОУ 31390533 податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 42208 грн. 65 коп., у тому числі 14069 грн. 55 коп. штрафної (фінансової) санкції.

2. Присудити приватному підприємству "Добродій" м.Херсон, вул.Комкова, 76-а, банківський рахунок № 2600101003717 ХФ АТ "Кредобанк", МФО 352413, код ЄДРПОУ 31390533, з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.     

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

складено 12.12.2006р.