Постанова

від 03.04.2013 по справі 17/189

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р. Справа № 17/189 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Полтавської областi від 29.01.2013р. по справі № 17/189

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000702310/0 від 23.11.2007 р.,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 29 січня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Полтава про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000702310/0 від 23.11.2007 р., за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 010 406,00 грн., з яких 673 604,00 грн. основний платіж та 336 802,00 грн. штрафна (фінансова) санкція, задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава № 0000702310/0 від 23.11.2007 р., за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 010 406,00 грн., з яких 673 604,00 грн. основний платіж та 336 802,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Стягнуто з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" (вул. Гаражна, 5/7, м. Полтава, 36000), ідентифікаційний код юридичної особи 23808733 - 3,40 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за висновками виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2007 р., що набрали форму акту № 2301/23-8/23808733 від 15.11.2007 р., ДПІ-відповідач констатувала, зокрема, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 673 604,00 грн., чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Наслідком таких висновків стало прийняття ДПІ у м. Полтаві податкового повідомлення-рішення № 0000702310/0 від 23.11.2007 р., за якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 010 406,00 грн., в т.ч. основний платіж - 673 604,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 336 802,00 грн..

При цьому контролюючий орган ґрунтує свої висновки неправомірністю включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем за отриманий ним товар (брухт та відходи чорних металів) від ТОВ "Селіон", м. Київ у період з квітня по червень 2006 р. та від ТОВ "Мофет-трейд", м. Київ у листопаді 2005 р., а також послуги та товар, отримані від ТОВ "Сфера", м. Київ у період з жовтня по листопад 2005 р. та у квітні 2006 р., оскільки рішеннями Солом'янського районного суду м. Києва визнано недійсними установчі документи та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ останніх.

Позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу, звернувшись із даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні були належним чином оформлені, факт проведення операцій з придбання товарів та послуг позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а тому у ДПІ у м. Полтаві - відповідача не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. А в частині застосування адміністративно-господарської санкції суд зазначив, що у зв'язку відсутністю в діях позивача порушень податкового законодавства, застосування вказаних вище санкцій виключається.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у охопленому перевіркою періоді було включено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 673 604,00 грн., що був ним сплачений за отримані товари та послуги на підставі :

- укладеного між позивачем та ТОВ "Селіон" Договору № 12-с від 18.01.2006 р., за яким позивач у періоді з березня по червень 2006 р. придбав у ТОВ "Селіон" товар (брухт та відходи чорних металів) на загальну суму 2 181 899,94 грн. (в тому числі ПДВ 363 650,00 грн.). На підставі виданих продавцем податкових накладних вказана сума податку була включена позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях за квітень 2006 р., травень 2006 р. та червень 2006 р.;

- укладеного між позивачем та ТОВ "Мофет-трейд" Договору № 29/08 від 18.08.2005 р., за яким позивач придбав у ТОВ "Мофет-трейд" товар (брухт та відходи чорних металів). На підставі виданої ТОВ "Мофет-трейд" податкової накладної № 61 від 28.10.2005 р. на загальну суму 206 351,20 грн. (в т.ч. 34 391,87 грн. ПДВ) сума податку була включена позивачем до податкового кредиту в податкову декларацію за листопад 2005 р.;

- укладеного між позивачем та ТОВ "Сфера" Договору № 24С від 28.09.2005 р., за яким позивач придбав у ТОВ "Сфера" товар (брухт та відходи чорних металів) та отримав від останнього послуги. На підставі виданих ТОВ "Сфера" податкових накладних на загальну суму 1 869 900,00 грн. (в т.ч. 240 948,67 грн. ПДВ) сума податку була включена позивачем до податкового кредиту в податкову декларацію за жовтень 2005 р., листопад 2005 р. та квітень 2006 р.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-а-4262 від 12.12.2006 р. визнано недійсними установчі документи та свідоцтво № 36121846 від 29.12.2005 р. про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ "Селіон", м. Київ (код 33886299) з моменту реєстрації підприємства (а.с.10-11, том -2).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-1704 від 07.06.2006 р. визнано недійсними установчі документи та свідоцтво № 36113568 від 16.06.2005 р. про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ "Мосфет-Трейд", м. Київ (код ЄДРПОУ 33591523) з моменту реєстрації підприємства (а.с. 3-5, том-2).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-1702 від 21.04.2006 р. визнано недійсними установчі документи та свідоцтво № 36113568 від 15.07.2005 р. про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ "Сфера", м. Київ (код ЄДРПОУ 33628830) з моменту реєстрації підприємства.

Також судовим розглядом встановлено, що ДПІ - відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Компанія "Селіон" з огляду на те, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання вчинене на виконання даної угоди вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави та суспільства. В обґрунтування даного позову ДПІ у м. Полтаві посилалася на наявність рішення Солом'янського районного суду м. Києва, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ "Селіон" та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 р. у справі № 3/78-08 - за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Селіон" про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., укладеного між відповідачами щодо купівлі-продажу брухту чорних металів на загальну суму 2 223 136,00 грн. - у позові відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р. у справі № 3/78-08/5018 постанову господарського суду скасовано в частині відмови у позові щодо визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., провадження у справі у цій частині закрито, в іншій частині постанову залишено без змін. Скасовуючи постанову господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 р. у справі № 3/78-08 в частині позовних вимог щодо визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., суд апеляційної інстанції зазначив, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203 та ч. 2 ст. 215 Господарського кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97 р. за № 233/2037 визначено, що податкова накладна є недійсною у разі заповнення її іншою особою, ніж платник податку.

У пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, підприємства ТОВ "ТВ "Сфера", ТОВ "Мосфет-Трейд" , ТОВ "Компанія Селіон" - контрагенти позивача, фактично не мали право виписувати податкові накладні та відповідно не мали право нараховувати податок на додану вартість, оскільки їх виписували не посадові та не уповноважені на ці дії особи підприємства. А тому, всі дії, здійснені вказаними вище підприємствами та особами від їх імені, не створюють юридичних наслідків.

В свою чергу ТОВ „Фірма НФ ЛТД" не мало право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, які були виписані від імені зазначених підприємств, чим порушено п. п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо розрахунку штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Оскільки позивачем було допущено порушення правил оподаткування, таким чином застосування відповідачем до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірною.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи спростовують висновки суду, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не повно з'ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому, постанова суду першої інстанції ухвалена без дотриманням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для її скасування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 29.01.2013р. по справі № 17/189 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Полтава про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000702310/0 від 23.11.2007 р. залишити без задоволення в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 08.04.2013 р.