Постанова

від 11.04.2013 по справі 802/1544/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 квітня 2013 р. Справа № 802/1544/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Мельник А.П. - представник за довіреністю,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

до: малого підприємства "Віля"

про: накладення арешту

ВСТАНОВИВ :

Барська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби (далі - Барська МДПІ) звернулась в суд з адміністративним позовом до малого підприємства "Віля" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи (а.с.33).

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем обґрунтування позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мале підприємство "Віля" зареєстроване Барською РДА Вінницької області (код ЄДРПОУ 21105528) та перебуває на податковому обліку у Барській МДПІ з 01.06.1995р. за №123. Згідно з обліковими даними платника податків у відповідача відкриті наступні розрахункові рахунки в банківських установах: №26000057001595, №26050057002050 ПАТ "А-БАНК", МФО 307770 (а.с.8).

Встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду мале підприємство "Віля" має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 19705,34 грн.

Дана заборгованість виникла в результаті прийнятих Барською МДПІ податкових повідомлень-рішень № 0000111600/0 від 27.05.2010р. на суму 18362 грн. та № 0000631600/0 від 14.12.2011 року на суму 510 грн., №0000611600/10723/16 від 22.09.2011р. на суму 170 грн. (а.с. 11,13, 15), а також у зв'язку з нарахуванням пені у сумі 663,34 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що відповідачеві направлено першу податкову вимогу № 1/55 від 05.10.2012 року на суму 19025,34 грн. (а.с. 23) та другу податкову вимогу за № 2/09 від 17.11.2010 року.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом із тим, довідками відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області за № 03-17/464 від 27.02.2013 року, Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області №10-02/702/13 від 05.03.2013р., відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи м. Жмеринки УДАІ УМВС України у Вінницькій області №64 від 27.02.2013р., інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта від 04.03.2013р. (а.с.25-28) встановлена відсутність у відповідача будь-якого рухомого та нерухомого майна.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п.п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у малого підприємства "Віля" відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 19705,34 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про правомірність звернення Барської МДПІ з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти малого підприємства "Віля" (код ЄДРПОУ 20105528), що знаходяться на р/р 26050057002050, 26000057001595 у ПАТ "А-Банк", МФО 307770, та інші цінності, що знаходяться у банку, на суму 19705 грн. 34 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович