Постанова

від 10.04.2013 по справі 1570/7447/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7447/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до малого приватного підприємства «Рута-Тур» про стягнення 9044,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2012 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до малого приватного підприємства «Рута-Тур» з позовними вимогами про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 8681,25 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 363 грн. 30 коп.

Позивач в судове засідання не прибув, але 10 квітня 2013 року подав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, його позиція щодо позову не відома, оскільки він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника у судове засідання не направив.

Судова кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, була повернута до суду з відміткою відповідальної особи поштового зв'язку: "невостребовано". Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час в місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в 2011 році у відповідача повинен був працювати 1 інвалід, проте позивачем встановлено, що в порушення вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не створено жодного місця.

Загальна сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів становить 8681 грн. 25 коп. У встановлений законодавством термін, до 15 квітня 2012 року, визначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконаний норматив у 2011 році відповідач Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив. У зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, сума якої становить 363 грн. 30 коп.

Як вбачається з поданого відповідачем звіту, протягом 2011 року останній використовував працю 8 найманих працівників.

Відповідач кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у звіті не зазначено жодного.

Позивачем встановлено, що норматив працевлаштування інвалідів відповідачем не виконано, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів не складає жодної особи, при нормативі 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (надалі за текстом -«Закон № 875-XII»).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно наданого відповідачем для відділення Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у звітному періоді склала 8 осіб.

Разом з тим, суд зазначає, що обчислення чисельності працюючих, яка виступає базою для розрахунку такого нормативу на підприємствах, має здійснюватися відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722 .

Так, п. 3.2.5 зазначеної Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Пунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384 передбачено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем вірно встановлено чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні були працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві позивача у 2011 році в кількості 1 особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону N 875-XII підприємства /об'єднання/, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України № 875-XII, відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за 2011 рік.

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною 2 статті 20 Закону України № 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, відповідач був зобов'язаний до 15 квітня 2012 року сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки складає 363 грн. 30 коп.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону № 875-XII, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Це положення узгоджується зі статтею 43 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, ігноруючи вищезазначені вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для забезпечення зайнятості людей з фізичними чи психічними вадами, перешкоджає досягненню ними матеріальної незалежності, їх соціальної реабілітації та забезпеченню рівних можливостей з усіма іншими громадянами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до малого приватного підприємства «Рута-Тур» про стягнення 9044,55 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з малого приватного підприємства «Рута-Тур» (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Затока, вул.Приморська, 114, ідентифікаційний код юридичної особи - 23867546, р/рахунок 2600600673001 ППТ «Банк Київська Русь», МФО 388562) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (банк ГУДКСУ в Одеській області, одержувач - УДКС у Білгород-Дністровському районі, МФО 828011, р/р 31212218700011, код ЄДРПОУ 37894104) на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році в розмірі 8681 грн. 25 коп. (вісім тисяч шістсот вісімдесят одну гривню двадцять п'ять копійок) та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 363,30 грн. (триста шістдесят три гривні тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Токмілова