Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/2178/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2178/13 02.04.13

За позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ», м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙТУЛМАЛ КЕПІТАЛ ГРУП», м.Київ простягнення 9 256,12 грн. Суддя - Жагорнікова Т.О.

за участю уповноважених представників:

від позивача - Шульєва Т.Л. (дов. №б/н від 15.01.2013 р.);

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Підприємство з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (надалі - Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙТУЛМАН КЕПІТАЛ ГРУП» (надалі -Товариство) про стягнення 9 256,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство порушило взяті на себе зобов'язання щодо внесення плати за оренду автомобіля, згідно умов Договору оренди транспортного засобу №А202987 від 02.11.2012 р. З цих підстав, Підприємство просить, стягнути з Товариства на свою користь 9 256,12 грн., з яких 6 759,69 грн. сума основної заборгованості за оренду автомобіля за період з 01.12.2012 р. по 13.12.2012 р., 1 599,95 грн. компенсація витрат орендодавця на відновлювання автомобіля, 27,16 інфляційних збитків з 01.12.2012 р. по 30.01.2013 р. , 33,36 - 3% річних за період з 26.11.2012 р. по 30.01.2013 р. та штрафу у сумі 835,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2178/13 розгляд справи призначено на 21.02.2013 р.

До початку судового засідання 20.02.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справи на вимогу ухвали суду та заява про виправлення описки в назві відповідача.

В судовому засіданні 21.02.2013 р. представник позивача надав обґрунтування позовних вимог та клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.02.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав.

Дослідивши надані докази, суд вирішив вважати відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЙТУЛМАЛ КЕПІТАЛ ГРУП», оскільки в позовні заяві Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» представник позивача не вірно вказав назву відповідача, що потягло за собою описку в ухвалі про порушення провадження у справі №910/2178/13 від 04.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2013 р., на підставі ст. 77, 86,89 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.03.2012 р., виправлено описку в ухвалі від 04.02.2012 р.

В судовому засіданні 12.03.2013 р. представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, усні пояснення по суті спору та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 12.03.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2013 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.03.2012 р.

В судовому засіданні 12.03.2013 р. представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, усні пояснення по суті спору та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 12.03.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2013 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.04.2012 р.

В судовому засіданні 02.04.2013 р. представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, усні пояснення по суті спору та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.04.2013 р. не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, оф. 703-704, на яку було відправлено ухвали суду, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АВ №139118 від 19.02.2013 р. Проте поштові відправлення з ухвалами господарського суду міста Києва повертались до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 р. між Підприємством (надалі - Орендодавець) та Товариством (надалі - Орендар) було укладено Договір оренди транспортного засобу №А202987 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець зобов'язується надати Орендарю у тимчасове володіння та користування Транспортний Засіб (надалі - Автомобіль) групи І, марки Toyota, модель Camry, державний номер АА 9132 МІ, номер кузова JTNBF4FK203013396, 2012 року виробництва за обумовлену плату на передбачений Договором строк, а Орендар зобов'язується прийняти Автомобіль, користуватись Автомобілем відповідно до умов даного Договору, сплачувати орендну плату і своєчасно повернути Автомобіль Орендодавцю.

Згідно із п. 1.4. Договору передача та повернення Автомобіля здійснюється за місцезнаходженням прокатного пункту Орендодавця (м. Київ, вул. Ямська, 72) або за місцезнаходженням його регіональних представників і оформляється Актом приймання-передачі Автомобіля. Технічний стан Автомобіля при передачі Орендарю засвідчується Висновком СТО, стан Автомобіля фіксується у Формі «Технічний стан орендованого автомобіля» (форма встановлена Орендодавцем).

Пунктом 1.6. Договору встановлено, що всі ризики щодо Автомобіля (як джерела підвищеної небезпеки) переходить до Орендаря з дати передачі йому Автомобіля. З дати передачі Автомобіля, Орендар несе встановлену законом відповідальність перед Орендодавцем і/або третіми особами за завданням їм будь-якої шкоди, нанесення збитків при користуванні Автомобілем. Відновлювальна вартість Автомобіля на дату укладання Договору становить 249 258,59 грн. (у томі числи ПДВ) (п. 1.7. Договору).

На виконання вимог Договору сторонами було підписано Акт приймання-передачі автомобіля від 02.11.2012 р.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Орендар, який належно виконує свої обов'язки по цьому Договору, після спливу строку оренди має переважне право, перед іншими особами, продовжити строк оренди Автомобіля або укласти Договір оренди на новий строк. Якщо Орендар має намір скористатися правом продовжити строк оренди Автомобіля або переважним правом на укладання Договору оренди на новий строк, він зобов'язаний письмово повідомити про це Орендодавця не менше ніж за 07 днів до спливу строку оренди.

Повернення Автомобіля після оренди здійснюється в присутності уповноважених представників Сторін, які підписують Акт повернення Автомобіля, одночасно з підписанням якого Орендар повертає Орендодавцю Автомобіль разом з ключами від нього, документи, комплектуючі та обладнання, страховий поліс. Стан Автомобіля при поверненні його Орендарем засвідчується і фіксується у Формі «Технічний стан орендованого автомобіля» (форма встановлена Орендодавцем) (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату за кожен місяць оренди в розмірі 13 395,56 грн., окрім того ПДВ: 2679,11 грн., а усього: 16 074,67 грн., що за Міжбанківським Валютним Курсом на дату укладення Договору є еквівалентом 1962,00 Доларів США (у тому числі ПДВ: 327,00 Доларів США).

До 20 числа кожного місяця Орендодавець надсилає Орендарю рахунки для сплати орендної плати. Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця авансом не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа кожного поточного місяця за наступний місяць. У разі, якщо Орендар не отримав рахунок для сплати орендної плати, Орендар не пізніше ніж за 3 (три) банківських дні до встановленого строку сплати орендної плати звертається до Орендодавця за рахунком, в якому визначається розмір орендної плати. Орендодавець має право надсилати рахунки за поштовою адресою Орендаря, а також електронною поштою, а Орендар зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.3.1. Договору, якщо Орендар не отримає рахунок, незалежно від причин такого неотримання, він не звільняється від сплати Орендної плати, у строки, що встановлено п. 3.3. Договору. У такому разі Орендар самостійно здійснює розрахунок суми орендної плати за правилами, встановленими п. 3.2.1. Договору. При цьому, до розрахунку приймається зміна котирування Міжбанківського курсу продажу іноземної валюти (зазначеної в п. 3.1. Договору) на дату здійснення платежу.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що інші платежі, передбачені цим Договором, сплачуються Орендарем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення Орендодавцем рахунку. Рахунки на сплату інших (ніж орендні) платежів, передбачених Договором, надаються Орендарю аналогічно орендним (п. 3.3. Договору).

До складу орендної плати включено: - вартість 3500 км. пробігу Автомобіля на місяць. У разі перевищення пробігу, Орендар сплачує додаткову плату, згідно п. 3.7.1. Договору; - страхове покриття за ризикам «КАСКО», обов'язкове та добровільне страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами; - вартість проведення регламентного технічного обслуговування (кожні 15 тис. км. або 1 (один) раз на рік, в залежності від того, що відбудеться раніше) в обсязі, передбаченому переліком робіт, згідно сервісної книжки Автомобіля; - вартість робіт, що не були спричинені навмисними діями або необережністю водія; - гарантійні ремонти; - вартість сезонних шин, зберігання шин та сезонної зміни шин; - цілодобова лінія допомоги (п. 3.6. Договору).

Вартість ремонтів що сталися внаслідок настання будь-яких ризиків «КАСКО» (наприклад ДТП), які належним чином не оформлені та/або не підтверджені документально компетентним державним органом та/або не визнані страховою компанією як страховий випадок. У випадку неможливості відновлення Автомобіля, Орендар відшкодовує Орендодавцю відновну вартість Автомобіля, передбачену п. 1.7. Договору (п.3.7.6. Договору).

Згідно із п. 3.7.7 Договору особиста відповідальність Орендаря - це грошова сума (в розмірі 1600,00 гривень) збільшена на суму ПДВ, яку Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю по кожній події за ризиками «КАСКО», якщо ця подія надалі була визнана страховою компанією як страховий випадок. Ця сума сплачується Орендарем лише при настанні події за ризиками «КАСКО» протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надання Орендодавцем рахунку.

Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами і припиняється належним і повним виконанням Сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. Договору).

Строк оренди складає 1 (один) місяць, який починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Автомобіля і закінчується датою підписання Акту повернення Автомобіля Орендодавцю (п. 2.1. Договору).

Договір припиняє свою дію у разі закінчення строку дії Договору (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору встановлено, що у випадку закінчення строку оренди, або дострокового припинення дії Договору, кінцевий розрахунок по орендній платі має бути зроблено Орендарем протягом трьох робочих днів з дати повернення Автомобілю, а по іншим платежам, - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення Орендодавцем рахунку. При остаточному розрахунку за останній місяць оренди, Орендна плата сплачується за фактичну кількість днів оренди, включаючи день повернення Автомобілю (згідно Акту повернення Автомобіля).

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2012 р. сторонами було підписано Акт повернення автомобіля.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті платежів за Договором та компенсації витрат орендодавця на відновлювання автомобіля.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано Акт приймання-передачі автомобіля від 02.11.2012 р. (копія кого міститься в матеріалах справи та оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні).

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.3. Договору встановлено, що до 20 числа кожного місяця Орендодавець надсилає Орендарю рахунки для сплати орендної плати. Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця авансом не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа кожного поточного місяця за наступний місяць. У разі, якщо Орендар не отримав рахунок для сплати орендної плати, Орендар не пізніше ніж за 3 (три) банківських дні до встановленого строку сплати орендної плати звертається до Орендодавця за рахунком, в якому визначається розмір орендної плати. Орендодавець має право надсилати рахунки за поштовою адресою Орендаря, а також електронною поштою, а Орендар зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату (п. 3.3. Договору).

Пунктом 3.3.1. Договору визначено, що якщо Орендар не отримає рахунок, незалежно від причин такого неотримання, він не звільняється від сплати Орендної плати, у строки, що встановлено п. 3.3. Договору. У такому разі Орендар самостійно здійснює розрахунок суми орендної плати за правилами, встановленими п. 3.2.1. Договору. При цьому, до розрахунку приймається зміна котирування Міжбанківського курсу продажу іноземної валюти (зазначеної в п. 3.1. Договору) на дату здійснення платежу.

Відповідно пункту 2.1. Договору строк оренди складає 1 (один) місяць, який починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Автомобіля і закінчується датою підписання Акту повернення Автомобіля Орендодавцю (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що у випадку закінчення строку оренди, або дострокового припинення дії Договору, кінцевий розрахунок по орендній платі має бути зроблено Орендарем протягом трьох робочих днів з дати повернення Автомобілю, а по іншим платежам, - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення Орендодавцем рахунку. При остаточному розрахунку за останній місяць оренди, Орендна плата сплачується за фактичну кількість днів оренди, включаючи день повернення Автомобілю (згідно Акту повернення Автомобіля).

Згідно до п. 3.1. Договору Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату за кожен місяць оренди в розмірі 13 395,56 грн., окрім того ПДВ: 2679,11 грн., а усього: 16 074,67 грн., що за Міжбанківським Валютним Курсом на дату укладення Договору є еквівалентом 1962,00 Доларів США (у тому числі ПДВ: 327,00 Доларів США).

До матеріалів справи позивач надав рахунок фактури: №0000004330 від 02.11.2012 р. за період з 06.11.2012 р. по 30.11.2012 р. на суму 13 395,56 грн. (який було сплачено відповідачем 06.11.2012 р. у розмірі 13 395,56 грн., на підведення чого в матеріалах справи було надано банківську виписку). Також були надані рахунки: №0000004572 від 14.11.2012 р. за період з 01.12.2012 р. по 05.12.2012 р. на суму 2 630,33 грн., №0000004843 від 06.12.2012 р. за період з 06.12.2012 р. по 10.12.2012 р. на суму 2 589,51 грн., №0000004969 від 13.12.2012 р. за період з 11.12.2012 р. по 13.12.2012 р. на суму 1 539,85 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи та оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідачем не було сплачено заборгованість за Договором оренди за період з 01.12.2012 р. по 13.12.2012 р.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі доказів, наданих позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, а відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.1. та п. 3.4. Договору відповідач повинен був виконати зобов'язання по оплаті за оренду автомобіля (за період з 01.12.2012 р. по 13.12.2012 р.) у строк до 17.12.2012 р. 13.12.2012 р. (дата повернення орендованого автомобіля за актом) + 3 дні - 17.12.2012 р., оскільки останній день (16.12.2012 р.) оплати перепадає на вихідний день).

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був у строк до 17.12.2012 р. перерахувати позивачу 6 576,40 грн. (1 962,00 дол. / 31 дн. * 13 = 822,77 дол. * 7.993 (офіційний валютний курс відповідно до офіційного видання Національного банку України - www.bank.gov.ua) станом на 17.12.2012 р. = 6 576,40 грн.).

Крім того, судом встановлено , що Договором не передбачено виставлення рахунків за окремій період оренди автомобіля та визначення окремо по кожному рахунку ставки Національного банку України, а також інших термінів виконання зобов'язання по сплаті орендної плати.

З урахування вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був сплатити за оренду автомобіля за Договором до 17.12.2012 р. у сумі 6 576,40 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач виставив рахунків за оренду автомобіля за період з 01.12.2012 р. по 13.12.2012 р. на загальну суму 6 759,69 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙТУЛМАЛ КЕПІТАЛ ГРУП» заборгованості по орендній платі підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 576,40 грн. (за період з 01.12.2012 р. по 13.12.2013 р.) грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 29,68 грн. (від суми боргу за оренду автомобіля у розмірі 6 759,69 грн.) (з 26.11.2012 р. по 30.01.2013 р.), інфляційних збитків у розмірі 27,16 грн. (01.12.2012 р. по 31.01.2013 р.) та штрафу за прострочення орендної плати у розмірі 675,97 грн. (від суми боргу за оренду автомобіля у розмірі 6 759,69 грн.).

Щодо стягнення суми інфляційний збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка була предметом Договору, не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма Цивільного кодексу України може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні. Вказаною правової позиції підтримується Верховний суд України справі № 6-5426св08 від 27.05.2009 р.

Враховуючи вище викладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків.

Щодо стягнення суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про стягнення 3% річних, встановив, що визначений позивачем розмір 3% річних 29,68 грн. перевищує розмір 3% річних, який може бути нарахований за період з моменту прострочення зобов'язання (з 17.12.2012 р.) та підлягає стягненню з відповідача у розмірі 24,32 грн.

При цьому, суд зазначає, що правильний розрахунок 3% річних за період з 17.12.2012 р. по 30.01.2012 р. буде наступним:

6 576,40 грн. * 3% / 365 днів. * 45 днів. = 24,32 грн.

Щодо стягнення суми штрафу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В пункті 10.1 Договору у разі затримки здійснення оплати орендної плати та/чи інших платежів, передбачених Договором, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення, або штраф в розмірі п'ять відсотків від суми несвоєчасно здійсненного платежу, якщо прострочення здійснення платежу становить до 7 календарних днів, якщо прострочення здійснення платежу становить більше 07 днів, Орендар сплачує штраф в сумі десяти відсотків від суми заборгованості.

Проаналізувавши вище викладене судом встановлено, що штраф підлягає задоволенню у розмірі 657,64 грн. (6 576,40 * 10% = 657,64 грн.).

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості по договору в повному обсязі суду не надав, за таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙТУЛМАЛ КЕПІТАЛ ГРУП» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» основного боргу у розмірі 6 576,40 грн., 3% річних у розмірі 24,32 грн. та штрафу у розмірі 657,64 грн.

З приводу стягнення з відповідача 1 599,95 грн. компенсації витрат на відновлювальний ремонт автомобіля суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

По-перше, Акт пошкодження майна було складений та підписаний представниками позивача, що в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом.

По друге, в матеріалах справи міститься Акт-повернення автомобіля від 13.12.2012 р., в якому не зазначено про наявність пошкоджень, які просить відшкодувати позивач. Крім того, вказаний Акт підписаний не уповноваженою особою відповідача.

Проаналізувавши вищевикладене судом встановлено, що позивачем не було доведено наявність елементів, які є обов'язковими для встановлення вчинення збитків відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частини стягнення витрат на відновлювальний ремонт автомобіля у розмірі 1 599,95 грн.

Оскільки вимога про стягнення 3% річних у розмірі 3,68 грн. (від суми боргу за компенсацію відновлювального ремонту автомобіля 1599,95 грн.) та штрафу у розмірі 159, 99 гр. (1599,95*10%) є похідними від вимоги про стягнення витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 82-85, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙТУЛМАЛ КЕПІТАЛ ГРУП» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, оф. 703-704; ідентифікаційний код: 38320165) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (01013, м. Київ, вул. Госпітальна, 4, ідентифікаційний код 25264533) боргу у розмірі 6 576 (шість тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 40 коп., штраф у розмірі 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 16 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 08.04.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова