Рішення

від 02.04.2013 по справі 914/563/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            02.04.13                                                                                 Справа№ 914/563/13-г за позовом: Державного підприємства “Новояворівське державне підприємство “Екотрансенерго”, с.Новий Яр, Яворівський район,  Львівська область до відповідача:Товариства з  обмеженою відповідальністю  “ВСМ”, м.Червоноград Львівської області про:            стягнення  28    798,48 грн..                                                                                           Суддя  Кітаєва С.Б.                                                                                                      Представники: від позивача: не з»явився;        від відповідача:  не з”явився.        Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається  справа за позовом Державного підприємства “Новояворівське державне підприємство “Екотрансенерго”, с.Новий Яр, Яворівський район,  Львівська область до Товариства з  обмеженою відповідальністю  “ВСМ”, м.Червоноград Львівської області про стягнення  28  798,48 грн. заборгованості , у тому числі: 26051,06 грн. основного  боргу, 1965,89 грн. пені, 3% річних в сумі 781,53 грн. Позивач просить також відшкодувати  йому за рахунок відповідача  понесені судові витрати.           Ухвалою від 08.02.2013 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.03.2013 року; вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні відображені в ухвалі суду.            22.03.2013 року від Позивача канцелярію суду поступив лист,яким долучено до матеріалів справи документи, а саме: письмове підтвердження суми заборгованості; письмове підтвердження того, що в провадженні господарських суддів України та іншого органу,який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; копії витягів з ЄДРПОУ з відомостями про Позивача та Відповідача (за вх.№ 8141/13 від 22.03.13 року).            У судове засідання 22.03.2013 року Сторони явку повноважних представників не забезпечили. У зв»язку з неявкою в судове засідання представників Сторін,  невиконанням вимогу  ухвали суду про порушення провадження відповідачем ухвалою від 22.03.2013 року розгляд справи відкладено на 02.04.2013 року.            01.04.2013 року від Позивача в канцелярію суду поступив лист, яким повідомляє, що на виконання вимог ухвал суду Позивачем - Державним підприємством “Новояворівське державне підприємство “Екотрансенерго”, с.Новий Яр, Яворівський район,  Львівська область було складено два примірники актів звірки розрахунків, які були надіслані Відповідачеві для їх підписання. Окрім того, Позивачем  надіслано копію акта звірки розрахунків підписаного Позивачем та надіслання примірників Актів звірки відповідачу для погодження (за вх.№ 9643/13 від 01.04.13 року).           У судове засідання 02.04.2013 року Сторони повторно явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки в судове засідання не повідомили. Позивач вимоги ухвал суду виконав у повному обсязі. Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.            27.03.2013 року в канцелярію суду повернулася ухвала про порушення провадження у справі від 08.02.2013 року,  яка була скерована судом відповідачу,  з відміткою поштового відділення про причину «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить повернутий конверт з рекомендованим повідомленням та ухвала про порушення провадження у справі, що знаходиться в матеріалах справи (за вх.№ 9069/13 від 27.03.2013 року). Однак, відповідно до  відомостей ЄДРПОУ місцезнаходженням Товариства з  обмеженою відповідальністю  «ВСМ» є наступна адреса: 80100, Львівська область, місто Червоноград, вул.Львівська, будинок, 26, тобто адреса на яку суд направляв  відповідачу ухвали по справі.             Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р №18 із змінами та доповненнями , внесеними 23.03.2012р та 17.10.2012р «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто  з посиланням  на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.   Із врахуванням зазначеного та  обставин даної конкретної справи суд дійшов висновку, що  відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі .           Із врахуванням зазначеного, матеріалів даної конкретної справи,   не вважається господарським судом як  відсутність належних доказів виконання господарським судом  обов»язку щодо повідомлення  учасників судового процесу  (відповідача , зокрема) про вчинення судом певних процесуальних дій. За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України  на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог  ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та  здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду  відзив на позовну заяву і всі документи,  що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався, незважаючи на те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи впродовж строку, встановленого для розгляду спору ч.1 ст.69 ГПК України, та надавав можливість відповідачу скористатися своїм правом на захист. У статті 22 ГПК України  викладено процесуальні права та обов”язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись  з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні  доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти  клопотань  і доводів  інших учасників  судового процесу, тощо. Викладені  в ст.22 ГПК України права  та обов”язки виникають з моменту  набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права  позивача  виникають з моменту подання позову до господарського суду, права  відповідача –з моменту перед”явлення до нього позову.           Відповідно до ч.3 ст.4-3  ГПК України господарським судом  створено сторонам   необхідні умови  для встановлення фактичних обставин  справи і правильного застосування законодавства.            Зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, керуючись ст.69 ГПК України,  у суду відсутні правові підстави  та можливість  для  чергового  відкладення розгляду справи, зокрема з тих причин, що відповідач не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника та не подав відзову на позовну заяву. Із врахуванням наведеного, матеріалів  у справі, господарським судом дотримано  встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України  засад  здійснення  судочинства та забезпечено  відповідачу можливість реалізації  передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі,  а тому суд  в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України)  вбачає за можливе розглянути  спір за відсутності  представника відповідача та без відзиву на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами .                   Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України,  судом встановлено. 14 листопада 2006 року між Державним підприємством «Новояворівське державне підприємство «Екотрансенерго» ( власник мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСМ»  (користувач) було укладено Договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №018 ( далі – договір). Відповідно до п.п.1.1 Договору Власник мереж зобов'язується забезпечити передачу електричної електроенергії в межах величин, дозволених Користувачу до використання, по своїх мережах від ТП-ЗЗО «Яворів» до Користувача, а Користувач своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, за отримані послуги, в тому числі за перетікання  реактивної електричної енергії. Відповідно до п.4.1. Договору Користувач зобов'язаний здійснювати плату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електроенергії». Плата за використання електричних мереж Власника мереж вноситься Користувачем на підставі рахунка, одержаного від Власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів. Відповідно  до п.10.4, договір укладається на строк до 31 грудня 2006 року , набирає чинності з дня його підписання, та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством. Доказів  розірвання договору, відмови від договору або його перегляду суду не надано. Як стверджує позивач, 17 травня 2011 року  відповідачем  було перераховано на розрахунковий рахунок  позивача  2551,34 гри., які були останнім зараховані як оплату використаної електричної енергії, з них: борг за серпень 2009р. - 1237,08грн., за вересень 2009р. -1079,02, та частково за жовтень - 235,24 грн. В матеріалах справи знаходиться Акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу  електричної енергії протягом розрахункового періоду : 01 вересня 2009 - 30 листопада 2011 року. Акт містить відомості про споживача -ТзОВ «ВСМ»,  номер та дату договору №018 від 14.11.2006 року, дату запису показників -30.11.2011 року, а також відомості про  номер приладу обліку, вид енергії, покази приладів обліку  (поточні і попередні) , різницю між показами приладів обліку, про розрахунковий коефіцієнт, кількість спожитої    електроенергії , загальну вартістю  спожитої  (переданої) електроенергії за вказаний в Акті період – в сумі 27365,24 грн., у т.ч. ПДВ. Акт завірений підписами  сторін та печатками   ДП «Новояворівське державне підприємство «Екотрансенерго» та ТзОВ «ВСМ». До матеріалів справи позивачем додано копії  рахунків-фактур  за період  вересень 2009 року – листопад 2011 року, згідно яких вартість спожитої (переданої)  електричної енергії  складає 27365,24 грн., як це   підтверджено  сторонами в Акті про обсяги  спожитої  споживачем електричної енергії. Із врахуванням  вартості спожитої  (переданої) електричної енергії за серпень 2009 року (1237,08 грн),  за період серпень 2009р-листопад 2011 року  вартість спожитої (переданої)  електричної енергії  складає -28602,40 грн. Враховуючи платіж відповідача  на суму 2551,34 грн,  заборгованість  складає 26051,06 грн., яку просить позивач стягнути з відповідача.   Надані послуги Користувачем прийняті, що підтверджується підписом та відбитком печатки Користувача на Акті. Відповідно до п. 4.1. Договору та додатку "Про порядок розрахунку витрат споживача на передачу електричної енергії" Користувач зобов'язаний був сплатити 26051,06 грн. Отже, станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість ТзОВ «ВСМ» перед ДП «НДП «Екотрансенерго» по оплаті за Договором становить 26051,06 гривень. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Окрім того, у зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, Власником мереж нарахована Користувачу пеня за періоди з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. в суму 1965,89 грн. Розмір пені, обрахований з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Згідно з п.п. 8.2.1. Договору, Користувач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, з порушенням терміну, і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент оплати, за кожен день прострочення оплати за добу по день фактичної оплати. Крім пені, за прострочення виконання зобов'язання, Власником мереж нараховані Користувачу 3 % річних за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. в сумі 781,53 грн.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           Виходячи із положень  зазначеної норми, наслідки прострочення  боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів  не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом  захисту  майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника  за користування утримуваними ним грошовими  коштами, належними до сплати кредиторові . Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У зв»язку з тим, що Позивач та Відповідач є суб'єктами господарювання у розумінні ст. 55 Господарського кодексу України, то у даному випадку зобов'язання, які виникли між ними на підставі Договору, є майново-господарськими зобов'язаннями. Як встановлено у ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні викопувати господарські зобов'язання належним  чином  відповідно  до  закону,  інших  правових  актів,  договору,  а за відсутності конкретних вимог щодо зобов»язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставиться.              Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна  особа має право на захист   свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України  підставами виникнення цивільних прав та обов»язків є, зокрема договори та інші правочини.  Згідно  ст.174 Господарського кодексу України (далі-ГК України)  однією з підстав  виникнення господарського зобов»язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.   Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.  Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими  відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.   Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.      Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).           Відповідно до ст.611 ЦК України  у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.            Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.           Відповідно до ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися  неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення  виконання зобов»язання,  вчинений із недодержанням  письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.    Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона  зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в спростування заявлених позивачем і задоволених судом вимог.           Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення  заявлених позивачем вимог повністю.  Стягненню з відповідача на користь позивача за зазначеною заявою підлягає  26051,06 грн. основної заборгованості; 1965,89 грн. пені; 781,53 грн. три відсотки річних та 3200, 00 грн. судового збору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.      Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Згідно ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів. Згідно ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. З 01 січня 2013 року  мінімальний розмір судового збору  за подання на розгляд господарського суду позовної заяви з вимогами майнового характеру становить 1720,50 грн. Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1123 від 24.09.12 року на суму 3200, 00 грн. про сплату судового збору. В порядку , встановленому ст.7 Закону України «Про судовий збір»  підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України 1479,50 грн. сплаченого  у більшому розмірі по платіжному дорученню №1123 від 24.09.2012 р  судового збору.  Судові витрати згідно із ст. 49 ГПК України у розмірі 1720,50 грн. покладаються на відповідача  .            На підставі наведеного  та керуючись   ст.ст. 1, 12,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України,                                              Вирішив: 1. Позовні вимоги задоволити повністю. 2.Стягнути з  Товариства з  обмеженою відповідальністю  “ВСМ” (80100, м.Червоноград, Львівська область, вул.львівська, 26, код. ЄДРПОУ 22405795) на користь Державного підприємства “Новояворівське державне підприємство “Екотрансенерго” ( 81051, с.Новий Яр, Яворівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 34509969) 28  798, 48 грн. заборгованості: у тому числі: 26051,06 грн. основної боргу; 1965,89 грн. пені; 781,53 грн. три відсотки річних та 1720,50 грн. судового збору. 3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України. 4. В порядку , визначеному ст.7 Закону України « Про судовий збір «, повернути позивачу з держбюджету України   грн.  1479,50 грн .  зайво сплаченого судового збору. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 06.04.2013 року та 07.04.2013 року,  підписано 08.04.13 р. Суддя                                                                                                     Кітаєва С.Б.