Рішення

від 10.04.2013 по справі 922/561/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р.Справа № 922/561/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Мастер-Кабель", м. Макіївка, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Маляревська А.А. (дов. № 30 від 19.02.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мастер-Кабель" звернувся до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача 45 324,00 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на те, що позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури №06/4 від 14.04.2010 року, здійснив попередню оплату згідно платіжного доручення №991 від 14.04.10 р., проте оскільки відповідач товар не поставив, в зв'язку з чим, останнім було частково повернуто попередню оплату позивачу загалом на суму 117 000,00 грн., однак залишок на суму 45 324 ,00 грн. відповідачем до теперішнього часу не повернуто, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2013 року порушено провадження у справі 3922/561/13, розгляд справи призначено на 20.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2013 року, з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та з метою отримання від сторін документів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень, розгляд справи відкладено до 27.03.2013 року.

Представник позивача через канцелярію господарського суду 20.02.2013р. надав документи для долучення до матеріалів справи, зокрема надав докази направлення копії позовної заяви з додатками на належну адресу відповідача, зазначену в відомостях ЄДРПОУ: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2013 року, задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів до 21.04.2013р., розгляд справи відкладено до 10.04.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 10.04.2013 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, повідомлення про вручення ухвали господарського суду від 20.02.2013р. до суду не надходило, ухвала суду від 27.03.2013р., яка була направлена за адресою відповідача, що зазначена у витягу з ЄДРПОУ, повернулась до господарського суду з приміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури №06/4, здійснив попередню оплату згідно платіжного доручення №991 від 14.04.10 р. на суму 162324,00 грн., про те, оскільки відповідач товар не поставив, в зв'язку з чим, останнім було частково повернуто попередню оплату, згідно платіжного доручення №101 від 07.07.2010 року на суму 33 000,00 грн., №105 від 13.07.2010 року на суму 24000,0грн., №137 від 03.09.2010 року на суму 30 000,0грн., №173 від 15.11.2010 року на суму 30 000,00 грн., загалом на суму 117 000,00 грн., однак залишок на суму 45 324 ,00 грн. відповідачем до теперішнього часу не повернуто, товар не поставлений.

25 грудня 2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист- вимогу про повернення залишку суми передплати в розмірі 45 324 ,00 грн. за непоставлену продукцію, з посиланням на вимоги ст.530 ЦК України, проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки позивачу товару не здійснив, залишок суми передплати відповідачем також не повернуті, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами усний правочин на підставі виставленого рахунку №06/4 від 14.04.2010 року за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов*язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суду не надано доказів того, що відповідач проінформував позивача про можливість отримати товар, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за вчиненим правочином.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем 45 324,0 грн. грошових коштів в якості попередньої оплати, проте останній свої зобов'язання щодо поставки товару в порушення вимог діючого законодавства України не виконав, залишок суми передплати відповідачем в розмірі 45 324,0 грн. також не повернутий, в зв'язку з чим, покупець не отримав те, на що він розраховував при укладенні усного правочину, подальше виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача в зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 45 324,00 грн. заборгованості в якості передоплати в силу ст. 693 ЦК України являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 611, 612, 626, 664, 663, 665, 693, 712 ЦК України, 188 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" (61145, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вулиця Космічна, буд. 21, код 21251350, р/р 2600101681567 в АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618 ) на користь Приватного підприємства "Мастер-Кабель" (86151, Донецька обл., м. Макіївка, Центрально - міський район, вулиця Степана Разіна, буд. 2, кв. 43, код 34685884, р/р 26000325556 в АТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО380805) - 45 324,00 грн. заборгованості, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.04.2013 р.

Суддя Попович І.М.