Постанова

від 04.04.2013 по справі 5013/1690/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2013 року Справа № 5013/1690/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання : Вовк Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарабанько Н.В. директор ( паспорт серія НОМЕР_1 від 14.02.97 р.); Урсаленко О.М. (дов. № 284 від 01.03.12 р.);

від відповідача: Молдованова О.М. (дов. № 1 від 11.01.13 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кроква" м. Знам'янка Кіровоградської обл. на рішення господарського суду Кіровоградської обл. від 14.02.2013 р. у справі № 5013/1690/12

за позовом Приватного підприємства "Кроква" м. Знам'янка Кіровоградської обл.

до Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка та Знам'янському районі м.Знам'янка Кіровоградської обл.

про стягнення 92 022,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 14.02.2013 р. у справі № 5013/1690/12, яке підписано 18.02.2013 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Кортченко Л.С.), відмовлено у позові Приватному підприємству "Кроква" м. Знам'янка Кіровоградської обл. до Управління Пенсійного фонду України в м.Знам'янка та Знам'янському районі м. Знам'янка Кіровоградської обл. про стягнення 92022,00 грн. збитків за неприйняті виконані роботи згідно договору підряду № 3/30 від 15.08.05 р. на внутрішній ремонт приміщень адміністративної будівлі управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка та Знам'янському районі.

Позивач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, так як вважає, що рішення є необґрунтованим та незаконним, при прийнятті судом рішення були порушені норми матеріального і процесуального права.

Розпорядженням секретаря судової палати від 05.03.2013 р. № 253, для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду, у зв'язку з відпусткою судді постійної колегії Євстигнеєва О.С., на підставі наказів голови суду № 7 від 17.01.2011 р. та № 13 від 03.07.2012 р. змінено склад колегії суддів.

Скаржник зазначає в скарзі, що у судовому засіданні довів, що згідно договору підряду від 15.08.05 р. відповідач безпідставно не прийняв виконані ПП "Кроква" ремонтні роботи та відмовився від підписання актів виконання робіт, сплатив половину вартості на виконання робіт згідно договору підряду та відмовився від сплати залишку грошових коштів згідно даного договору підряду.

Позивач вважає, що надав до суду позовну заяву з вимогою про відшкодування збитків, які підтверджуються такими належними доказами, як висновок судової будівельно-технічної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач вказує у відзиві, що позивачем не було доведено такі складові господарського правопорушення, як наявність збитків, порушення відповідачем господарського зобов'язання (або інша протиправна поведінка), причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а тому вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач вважає, що поданий до суду позивачем Висновок судової будівельно-технічної експертизи не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки він надавався господарському суду у іншій господарській справі, яка розглядалась хоча і між тими ж сторонами, однак має інший предмет та підстави позову.

Господарським судом встановлено, що встановлений договором твердий кошторис фактично підрядником перевищено, але відповідні зміни до кошторису у визначеному Договором порядку сторонами не вносились. У зв'язку з чим, усі пов'язані з цим витрати має нести сам генпідрядник.

Відповідач зазначає, що рішенням господарського суду від 26.10.2009 р. у справі № 17/122 встановлено той факт, що акти приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в за листопад 2005 р. за 33 1-5-3, 2-5-3 та 4-5-3 замовником підписані не були внаслідок завищення обсягу та вартості виконаних робіт.

Судом також встановлено, що зазначена обставина у будь-якому випадку унеможливлює зобов'язання Замовника підписати акти прийняття виконаних підрядних робіт без проведення відповідного коригування.

Розпорядженням секретаря судової палати від 03.04.2013 р. № 353, у зв'язку з закінченням відпустки судді постійної колегії Євстигнеєва О.С., на підставі наказів голови суду № 7 від 17.01.2011 р. та № 13 від 03.07.2012 р. змінено склад колегії суддів.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що 15.08.2005 року між управлінням Пенсійного фонду України в м. Знам'янка, правонаступником якого є Управління (передавальний акт від 21.10.11 р., затверджений Головою правління Пенсійного фонду України), а.с. 45 том 1) (далі - Замовник) та приватним підприємством "Кроква" (далі Генпідрядник) укладено договір підряду на виконання робіт за № 1 (далі - Договір), за умовами якого Замовник доручив, а Генпідрядник взяв на себе виконання внутрішнього ремонту приміщень адміністративної будівлі управління по вулиці Луначарського, 9 у м. Знам'янці, перелік та об'єми яких зазначені у кошторисній документації, та здачу робіт Замовнику (а.с. 66 -67 том 1).

За своєю правовою природою даний договір є договором підряду.

Відповідно до вимог ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно пунктів 1.2., 1.3. Договору роботи проводяться з матеріалів Генпідрядника; термін виконання робіт - 45 робочих днів з моменту надходження коштів (авансові платежі) на рахунок Генпідрядника.

Сторони в Договорі узгодили, що вартість робіт складає 66 497 грн. згідно проектно-кошторисної документації; впродовж терміну дії договору вартість робіт може змінюватись в залежності від змін переліку, об'ємів робіт, заробітної плати та ціни матеріалів; усі зміни зазначаються у кошторисній документації, що оформлюється як додаток до цього договору (пункти 2.1.-2.3. Договору).

Пунктами 3.2., 3.3. Договору визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться згідно підписаних Замовником актів по формі КБ-2, КБ-3 з використанням програмного комплексу АВК-3, з коригуванням вартості матеріально-технічних ресурсів по ціні придбання та оплатою до 15 числа наступного місяця; авансові платежі проводяться в розмірі - 50 відсотків загальної вартості виконуємих робіт (на придбання матеріалів згідно кошторисної документації).

На виконання умов зазначеного договору 16.09.2005 р. відповідачем було перераховано позивачеві 33 000 грн. попередньої оплати на закупівлю матеріалів (а.с. 71 том 1).

Як стверджує позивач, після придбання матеріалів ним було усно повідомлено відповідача про часткове перевищення кошторисних витрат через зміну вартості та переліку матеріалів, тому він вимагав узгодити письмово зміни до кошторису, на що відповіді від відповідача не отримав.

Пунктами 4.5, 5.1, 5.2 договору б/н від 15.08.2005 року визначено, що обов'язки Генпідрядника за цим договором вважаються виконаними після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт; можлива за цим договором часткова поступова здача виконаних робіт Генпідрядником за проміжними актами здачі-приймання робіт; в такому разі Замовник частково сплачує вартість виконаних робіт за цими актами.

Позивачем було складено акти за формою №КБ-2в №1-5-3 від 11.11.2005 р., №2-5-3 від 14.11.2005 р., №3-5-3 від 16.11.2005 р., №4-5-3 від 18.11.2005 р., проте відповідач вказані акти не підписав, тому ПП "Кроква" у 2006 році звернулось до господарського суду за захистом порушених прав, а саме: з позовом про зобов'язання вичини певні дії, який розглянуто по суті та постановлено рішення від 26.10.2009 р. у справі № 17/122 (а.с. 72-74 том 1).

В межах господарської справи № 17/122 проведено судову експертизу, згідно експертного висновку №33/2 від 20.09.2009 р. судової будівельно-технічної експертизи №33/2 від 20.09.2009 р., проведеної науково-дослідною лабораторією судових експертиз, встановлено, що спірні акти №1-5-3 від 11.11.2005 р., №2-5-3 від 14.11.2005 р., №3-5-3 від 16.11.2005 р., №4-5-3 від 18.11.2005 р. за формою №КБ-2в в повному обсязі не відповідають фактично виконаним підрядним роботам і потребують відповідного коригування.

Відповідно до ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Обґрунтовуючи свій позов, ПП "Кроква", з посиланням на ст. 224 ГК України просило стягнути з відповідача збитки, які завдані позивачу, як Генпідряднику, несвоєчасним розрахунком Замовником за виконанні підрядні роботи за Договором.

На підтвердження своїх доводів, позивач, як на належний доказ, у позові посилається на Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 33/2 від 20.09.2009 р., наданого "Науково-дослідною лабораторією судових експертиз" (далі - експертний висновок № 33/2), відповідно до якого, вважає позивач, вартість проведених позивачем підрядних робіт за Договором складає 125 022,00 грн.

За наданими у судовому засіданні представниками позивача доводами та згідно наданого позивачем у справі розрахунку позову у даній справі, а також враховуючи суму проведеної відповідачем за Договором попередньої оплати - 33 000,00 грн., розмір збитків, які позивач просив стягнути з відповідача становить 92 022,00 грн. (125 022,00 грн. - 33 000,00 грн. = 92 022,00 грн., а.с. 121 том 1)).

Як стверджує позивача, збитки, які він просив стягнути з відповідача, виходячи із положень ст. 224 ГК України, становлять неодержані позивачем доходи, які останній міг одержати, якщо відповідач належним чином виконав взяті на себе за Договором зобов'язання щодо повної оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача збитки в сумі визначеної експертним висновком № 33/2 вартість фактично виконаних позивачем ремонтних робіт за Договором.

При цьому, позивач посилався на невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором щодо приймання виконаних підрядних робіт та безпідставну відмову від підписання актів виконаних робіт.

Виходячи з вищенаведених норм закону, які визначають поняття та склад збитків,колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зробив висновок, що заявлені позивачем до стягнення збитки у вигляді не отриманого доходу, не є збитками у розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України.

Як на доказ наявності у позивача збитків позивач посилається на експертний висновок № 33/2, який на думку позивача, визначив вартість фактично виконаних ПП "Кроква" ремонтних робіт за договором підряду від 15.08.2005 р., станом на 20.09.2009 р. (а.с. 58 том 2).

Однак, поданий до суду позивачем доказ не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки, по-перше, даний експертний висновок № 33/2 надавався господарському суду у іншій господарський справі, яка розглядалась хоча і між тими ж сторонами, однак, має інший предметом та підстави позову.

По-друге, за висновками судового експерта, що містить експертний висновок № 33/2, а саме у відповідь на питання під номером 11 та 12, а саме: "Визначити які ремонтно-будівельні роботи фактично виконані ПП "Кроква" по договору підряду № 1 від 15.08.2005 року?" та "Визначити вартість фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт ПП "Кроква" по договору підряду № 1 від 15.08.2005 року на виконання договору?" експертом надано відповідь, про те, що ПП "Кроква" за договором підряду фактично виконані ремонтно-будівельні роботи, вартість яких становить 24 652, 00 грн.

Замовником же фактично сплачено 16.09.2005 р. Генпідряднику згідно Договору 33000,00 грн., тобто сума, що перевищує визначену експертним висновком № 33/2 вартість фактично виконаних ПП "Кроква" за Догоровом підряду № 1 від 15.08.05 р. будівельно-підрядних робіт згідно кошторисної документації до вказаного договору (а.с. 53-55 том 2).

Крім того, зі змісту експертного висновку № 33/2 вбачається, що ремонтні роботи в адміністративному приміщенні по вул. Луначарського, 9 в м. Олександрія, крім ПП "Кроква" у 2005 році, проводились також у 2007 році іншим підрядником ВАТ "Будсервіс" на підставі договору за № 3/30 від 01.06.07 р. (а.с. 11-12, 1315 том 1, а.с. 65 том 2).

Дана обставина була також підтверджена в судовому засіданні і представників обох сторін.

Більш того, згідно експертного висновку № 33/2, на який в позові посилається сам позивач, при виконанні підрядних робіт мало місце завищення вартості ремонтно-будівельних робіт через коригування фізичних обсягів робіт, одиничних розцінок та невідповідного тлумачення складу робіт.

Дана обставина також підтверджується і судовими рішеннями у справі № 17/122 за позовом ПП "Кроква" до управління Пенсійного фонду України в м. Знам"янка про зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 72-74 том 1, а.с. 30-32 том 2).

Разом з тим, експертний висновок № 33/2 підтверджує той факт, що відступ від кошторису, виконання додаткових ремонтно-будівельних робіт, зі слів Підрядника, виконувались за усною домовленістю сторін, без належно оформлених та узгоджених додаткових письмових угод, які передбаченні договором підряду від 15.08.2005 р. (а.с. 60 том 2).

Рішенням господарського суду від 26.10.2009 р. у справі № 17/122 встановлено той факт, що акти приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в за листопад 2005 року за №№ 1-5-3, 2-5-3, 3-53 та 4-5-3 (далі - Акти) Замовником підписані не були внаслідок завищення обсягу та вартості виконаних робіт. Господарським судом також встановлено, що зазначена обставина у будь-якому випадку унеможливлює зобов'язання Замовника підписати акти прийняття виконаних підрядних робіт без проведення відповідного коригування.

А отже, Акти Замовником не підписано з обґрунтованих та об'єктивних причин.

Зазначений вище факт підтверджується також і іншими матеріалами справи, а саме: листами Замовника від 02.12.05 р. за № 3660/02/40, від 24.11.05 р. за № 3532/02/40, від 18.11.05 р. за №3437/01/36, від 10.11.05 р. за № 3304/01/36 (а.с. 125, 126, 128, 129 том 2), а також і наданими самим позивачем у справі доказами, а саме: претензією Генпідрядника за № 7 від 03.03.2012 р. та претензією № 17 від 21.12.2005 р. (а.с. 27 том 1, а.с. 1-5 том 2).

Відповідно до змісту ст. 844 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 321 Господарського кодексу України, кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим; кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін; у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом; підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Договором, а також відповідно до кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною Договору (1.1. Договору) сторонами встановлено твердий кошторис. А також встановлена можливість внесення змін до кошторисної документації шляхом підписання сторонами додаткових до Договору угод (п. 2.3. Договору).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що встановлений Договором твердий кошторис фактично Підрядником перевищено, але відповідні зміни до кошторису у визначеному Договором порядку сторонами не вносились, у зв'язку з чим, усі пов'язані з цим витрати має нести сам Генпідрядник.

При цьому, господарський суд звернув увагу на той факт, що про зміни в кошторисі, в сторону його збільшення, Генпідрядник повідомив Замовника, пропонуючи підписати акти здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в у листопаді 2005 р.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 321 Господарського кодексу України підрядник позбавлений права вимагати збільшення твердого кошторису.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Із наданих позивачем до суду Актів вбачається, що вони підписані лише Підрядником (а.с. 123-139 том 1), при цьому Акти не містять вказівки Підрядника на відмову Замовника від їх підписання, як-того передбачено нормами чинного законодавства.

Отже, позивачем, як Генпідрядником за Договором, під час виконання Договору не було дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку передавання Замовнику підрядних робіт.

Згідно ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначені не отриманих доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2006 р. за № 4/54 в позові ПП "Кроква" до Управління Пенсійного фонду України в м. Знам"янка про стягнення 71 437,50 грн. - вартості виконаних за договором підряду від 15.08.2005 р. робіт, відмовлено повністю. Господарським судом, зокрема, встановлено відсутність правових підстав для стягнення пред'явленої до стягнення за договором підряду від 15.08.2005 р. заборгованості. Зазначене рішення позивачем не оскаржувалось (а.с. 35-37 том 1).

Таким чином, із позову та наданих позивачем матеріалів справи не вбачається, що збитки, у вигляді неодержаного доходу, який позивач просить стягнути з відповідача у даній справі, не є збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України та ч. 1 ст. 623 ЦК України.

Враховуючи характер позову про стягнення збитків, для відшкодування збитків необхідна наявність складу господарського правопорушення: наявність збитків та встановлення їх розміру, порушення господарського зобов'язання, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками, вина. Відсутність вини доводиться відповідачем, всі інші складові господарського правопорушення, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, повинні доводитися позивачем.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та правопорушенням є залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення, чи неналежного виконання зобов'язання.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором (Дана правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 20.11.2012 № 5015/518/12 та № 5013/2921/12, а також постанові Верховного Суду України від 04.07.11 № 11/059 51/250).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Надані позивачем у справі докази не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивачем не були доведені такі складові господарського правопорушення, як наявність збитків, порушення відповідачем господарського зобов'язання (або інша протиправна поведінка), причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 103-105, 121 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кроква" м. Знам'янка Кіровоградської обл. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2013 р. у справі № 5013/1690/12 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О. Лотоцька

О.С. Євстигнеєв

Повний текст постанови виготовлено 09.04.2013 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г. Логвиненко